Постанова Одеський апеляційний суд № 505/146/21

Номер провадження: 22-ц/813/1593/23 Справа № 505/146/21 Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді: Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Погорєловаої С.О., за участю секретаря Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 18 січня 2021 року звернулась до Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , стверджуючи, що за рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року з відповідача були стягнуті аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу). Однак, відповідач рішення суду не виконує, аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 01.01.2021 року виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 59395,31 грн., що є підставою для стягнення з відповідача пені, яка нею розрахована за період з 10.07.2018 року по 01.01.2021 року у розмірі 59395,31 грн. та заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 59395,31 грн. ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по аліментам у розмірі 59395,34 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 59395,34 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів по виконавчому листу №505/2111/18, виданому Котовським міськрайонним судом Одеської області 13.08.2018 року, за період з 10.07.2018 року по 01.01.2021 року у розмірі 59395,31 грн. В іншому відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 20.07.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано що відповідно до виконавчого листа №2-2179/2010, виданого Котовським міськрайонним судом 15.11.2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частин усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.10.2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 13.08.2018 року встановлено розмір заборгованості ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у сумі 77 660,10 гривень станом на 01.08.2018 року за період з 12.10.2010 року по 01.08.2018 року. Таким чином, за весь час проживання сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 з жовтня 2010 року по липень 2018 року позивач ОСОБА_2 взагалі не сплачувала аліменти на утримання дитини, всі затрати ніс один ОСОБА_5 . Крім того, відповідно до довідки Подільської ДПІ управління ДПС в Одеській області №26385/Г/15-32-73-12 від 10.12.2020 року обсяг доходу ОСОБА_1 за 2018 рік становить 13742,22 гривень, обсяг доходу за 2019 рік становить 16674,61 гривень. Інших доходів у апелянта немає, на утриманні дружина, яка не працює та мати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року було відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та визначено порядок розгляду справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів було призначено до розгляду на 12 годину 20 хвилин 03.03.2022 року в приміщенні апеляційного суду з повідомленням (викликом) учасників справи. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.03.2023 року було витребувано від Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №505/2111/18. 12 квітня 2023 року на адресу Одеського апеляційног7о суду від Подільського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області надійшла копія матеріалів виконавчого провадження №505/2111/18. Відзив на апеляційну скаргу матеріали справи не містять. Сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2018 року, справа №505/3336/17, було визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року, справа №505/2111/18, були стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 04.01.2021 року, встановлено заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 01.01.2021 року у розмірі 59395,31 грн.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Вказаний висновок підтверджується наступним. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19, якою було уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2018 року, справа №505/3336/17, було визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року, справа №505/2111/18, були стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. З тексту рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року вбачається, що відповідач надав відзив на позов, згідно якого позов визнавав частково, буз згоден виплачувати аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стверджував, що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі. Тобто, відповідач був обізнаний про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, знав про свій обов`язок сплати аліментів, належних та допустимих доказів того, що відповідач не міг сплачувати аліменти та те, що заборгованість по аліментам утворилася з неналежних від нього причин суду не надано. Обізнаність відповідача щодо існування рішення суду про стягнення з нього аліментів також вбачається з матеріалів виконавчого провадження наданих на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 16.03.2023 року. Суд також наголошує, що обов`язок відповідача по утриманню дитини виник з моменту її народження, а отже з цього часу є відомим для нього. Відповідачем не зазначено та не надано доказів того, що він як батько надавав або пропонував допомогу на утримання дитини у вигляді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про підставність нарахування неустойки. Так само не зазначено і не надано доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та з поважних причин. Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано що відповідно до виконавчого листа №2-2179/2010, виданого Котовським міськрайонним судом 15.11.2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частин усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.10.2010 року та до досягнення дитиною повноліття колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано належних доказів які б спростовували наявність його вини у виникненні заборгованості, а також доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 зі сплати аліментів чи проведених взаємозарахувань вказаних сум. Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у виді неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Визначаючи розмір неустойки (пені) за порушення строків сплати аліментів, судом враховані положення статті 196 СК України та формула для обчислення пені, як зазначена у постанові Великої Палати Верховного від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Судом першої інстанції за текстом рішення викладено розрахунок пені по аліментам за період з 10.07.2018 року по 01.01.2021 року, який відповідачем не спростовано. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення скаржником не надано. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського міськрайонного суду Одеської області від 23.06.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06 липня 2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова