Постанова Донецький апеляційний суд № 263/16348/19

22-ц/804/2715/20 263/16348/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 вересня 2020 року місто Маріуполь справа № 263/16348/19 провадження № 22-ц/804/2715/20 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Мироненко І.П., Попової С.А., : позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Вайновського А.М. від 01 липня 2020 року, повний текст рішення складений 10 липня 2020 року та на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Вайновського А.М. від 17 липня 2020 року, в с т а н о в и в: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/10 частини його заробітку щомісячно і до закінчення нею навчання. Наказом Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини його заробітку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. Таким чином, на час звернення з позовом з нього стягуються аліменти, розмір яких складає більше половини заробітку. Він не відмовляється від утримання дітей, проте сплачувати аліменти у такому розмірі на даний час не має змоги, оскільки має нерегулярний, мінливий дохід. Посилаючись на наведені обставини, просив змінити спосіб присудження аліментів та визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, стягнувши з нього на користь відповідачів аліменти у твердій грошовій сумі по 1 000,00 гривень на кожну дитину. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, що стягуються за рішенням суду, відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що будь-яких доказів, які б свідчили про зміну сімейного стану, погіршення матеріального становища, стану здоров`я тощо, позивачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не надано і посилань на їх наявність не наведено взагалі. Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, зазначеної позивачем як підставу своїх вимог, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. В сенсі наведеної норми право визначати розмір аліментів у твердій грошовій сумі належить виключно одержувачам аліментів, у даному випадку відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте такі питання у встановленому порядку ними перед судом не порушувалися, а та обставина, що з позивача ОСОБА_1 утримуються аліменти у сукупності понад 50% заробітку, не є підставою в розумінні ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів або зміни способу їх стягнення. Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 7 500 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 05 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2020 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2020 року, та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав оцінки майновому стану відповідачів у справі, їх заробітку та матеріальному становищу. Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач сплачує аліменти на утримання чотирьох дітей від різних шлюбів, загалом за рішеннями судів з нього стянується 60% доходу, що створює для нього надмірний тягар, як для платника аліментів. Сума витрат на правничу допомогу, що стягнута додатковим рішенням з нього на користь відповідача ОСОБА_3 , є завищеною та не доведеною належними доказами. Доводи інших учасників справи 27 серпня 2020 року на адресу апеляційного суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції повністю з`ясовані обставини справи та вивчено докази, надані сторонами. Висновки суду є законними та обгрунтованими, тому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2020 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2020 року без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрованому 08 лютого 2018 року, від якого мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 752/12213/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у справі № 752/11407/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 05 червня 2019 року і до закінчення навчання, але не пізніше досягнення нею 23-річного віку. Наказом Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 вересня 2019 року, до досягнення ними повноліття. Таким чином, з заробітку позивача ОСОБА_1 на підставі вказаних судових рішень провадиться утримання аліментів у загальному розмірі 3/5 частини (1/6+1/10+1/3), що дорівнює 60%. Рух справи у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2020 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Попова С.А., Ткаченко Т.Ю. Ухвалою апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків апеляційної скарги проведення оплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 13 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2020 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Попова С.А., Мироненко І.П. Ухвалою апеляційного суду від 27 серпня 2020 року справа призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Нове подружжя матері або батька дитини не має обов`язку утримувати дитину від першого шлюбу. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів та стягнення їх в твердій грошоій сумі, позивач просив змінити спосіб присудження аліментів та визначити розмір у твердій грошовій сумі по 1 000 грн на кожну дитину, тобто по суті зменшити розмір аліментів, що стягуються за судовими рішеннями. Відмовляючи у задоволенні позову про зміну розміну аліментів, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що будь-яких доказів, які б свідчили про зміну сімейного стану, погіршення матеріального становища, стану здоров`я тощо, позивачем ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи не надано і посилань на їх наявність не наведено взагалі. Посилання позивача на те, що з нього стягується понад половина доходу є неспроможним та не впливає на обов`язок позивача сплачувати аліменти на дітей у повному обсязі. Наданими відповідачем ОСОБА_3 письмовими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 має сертифікат палубного матроса та паспорт моряка, за період з 05 листопада 2014 року по 06 листопада 2019 року понад 85 разів перетинав державний кордон України, що, на переконання суду, свідчить про його працездатність та задовільний стан здоров`я. Про зазначені обставини, як і про розмір отримуваного за межами України доходу позивач за змістом позову і в ході розгляду справи не зазначив взагалі. Натомість, такі обставини, як і матеріальний та сімейний стан, а також стан здоров`я ОСОБА_1 вже були предметом судових розглядів у справах № 752/12213/17 та № 752/11407/19 та враховувалися при визначенні судами розмірів аліментів, зміна яких вимагається позивачем. Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України право визначати розмір аліментів у твердій грошовій сумі належить виключно одержувачам аліментів, у даному випадку відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , проте такі питання у встановленому порядку ними перед судом не порушувались. Та ж обставина, що з позивача ОСОБА_1 провадиться утримання у сукупності понад 50% заробітку не може бути підставою в розумінні ст. 192 СК України для його вимоги про зменшення розміру аліментів або зміни способу їх стягнення. Апеляційний суд визнає вказані висновки суду першої інстанції обгрунтованими та такими, що відповідають встановленим у справі обставинам та наданим доказам. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має чотирьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5,7,8,9). Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 752/12213/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 червня 2017 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.15-20). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2019 року у справі № 752/11407/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 05 червня 2019 року і до закінчення навчання, але не пізніше досягнення нею 23-річного віку (а.с.13-14). Наказом Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 вересня 2019 року, до досягнення ними повноліття (а.с.11). Відповідно до довідки Головного державного виконавця Крушеницької В.А. станом на 14 січня 2020 року позивач має сукупну заборгованість по сплаті аліменів у сумі 128 738 грн 20 коп.(а.с. 60-61). Відомостей про вчинення позивачем дій, направлених на зменшення розміру заборгованості, матеріали справи не містять. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами ; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається як підставу для зменшення розміру аліментів на те, що за рішеннями суду з нього стягується більше половини заробітку на утримання чотирьох дітей щомісячно, що перевищує встановлені законодавством межі. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Суд першої інстанції встановив, що на час звернення до суду сімейний стан позивача не змінився, здоров`я не погіршилося, відсутні дані, що на його утриманні перебувають інші особи, а також інші обставини, що мають істотне значення, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив надані докази, дав їм належну правову оцінку і дійшов обгрунтованого висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження підстав, визначених 192 СК України, для зменшення розміру аліментів, зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я позивача, та обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, доводам сторін та наданим доказам дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки вони не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку, що згідно зі ст. 367 ЦПК України на стадії перегляду справи в апеляційному порядку не передбачено. Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу на рішення суду від 01 липня 2020 рокук належить залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Щодо законності і обґрунтованості додаткового рішення Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", "Лавентс проти Латвії", «Данілов проти України»). Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17. Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відшкодовуючи відповідачеві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн за рахунок позивача, врахував зміст долучених відповідачем ОСОБА_3 документів: акту про надання послуг №1 від 21 лютого 2020 року (а.с.131), акту про надання послуг №2 від 01 липня 2020 року (а.с.132). Підтвердженими, як впевнився апеляційний суд з зібраних матеріалів справи, є витрати по наступним видам послуг: підготовка відзиву на позов (вартістю 2 500 грн), підготовка клопотання про приєднання доказів (вартістю 1 000 грн), участь адвоката в судовому засіданні тривалістю 4 години (вартістю 1 000 грн), підготовка заяви про відеоконференцію (вартість 1 000 грн), підготовка заяви до виконавчої служби (вартість 1 000 грн), підготовка заяви про відкладення розгляду справи (вартість 1 000 грн). Втім, відзначені в розрахунку види правничих послуг - підготовка відзиву на позов (вартістю 2 500 грн), підготовка клопотання про приєднання доказів (вартістю 1 000 грн), участь адвоката в судовому засіданні тривалістю 4 години (вартістю 1 000 грн), підготовка заяви про відеоконференцію (вартість 1 000 грн), підготовка заяви до виконавчої служби (вартість 1 000 грн), підготовка заяви про відкладення розгляду справи (вартість 1 000 грн) мають не обгрунтовано завищену вартість. Таким чином, в ході апеляційного перегляду справи встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг). Доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність критерію реальності і розумності заявленого обсягу фактично наданих адвокатських послуг і їх розміру, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Суд в рішенні стверджував про співмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу критеріям в ч. 4 ст. 137 ЦПК України лише у взаємозв`язку з тією обставиною, що позивачем в ході судового розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, з чим погодитись не можна. При очевидній неспівмірності розміру гонорару адвоката характеру і суті виниклого спору, що не представляє складності, судом не було вчинено дій, регламентованих п.п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо роз`яснення позивачеві його процесуальних прав, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння їй в реалізації своїх прав, зокрема, прав позивача за ч. 5 ст. 137 ЦПК України ініціювати клопотання перед судом про зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу позивач участі в судовому засіданні не приймав, а суд не вдався до поінформування його відповідними листами з роз`ясненням його прав в даній частині. Отже, виходячи зі встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, апеляційний суд вважає обґрунтованими і доведеними витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для відповідача, що змушена до залучення професійної допомоги адвоката. З урахуванням переконливості доводів апеляційної скарги щодо очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу, апеляційний суд, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до суми 3 500 грн. Законних правових підстав для відмови відповідачеві у відшкодуванні цих витрат, обчислених в даному судовому рішенні, не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2020 року залишити без змін. Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2020 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 22 вересня 2020 року. Головуючий О.М. Пономарьова Судді І.П. Мироненко С.А. Попова