Ухвала КАС ВС № 480/2102/22

УХВАЛА 07 липня 2023 року м. Київ справа № 480/2102/22 адміністративне провадження № К/990/21845/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М., перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/2102/22 за позовом Державного підприємства «Дороги Сумщини» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Дороги Сумщини» звернулося до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі від 20 січня 2021 року № UA-2021-06-07-005542-с. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, позов задоволено. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 19 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга Державної аудиторської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/2102/22. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №480/2102/22 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 32 частини першої статті 1, частини дев`ятої статті 26 частини шістнадцятої статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922) у системному зв`язку із статтею 16 та абзацом другим пункту 1 частини першої статті 31 згаданого Закону, зокрема щодо тлумачення зазначених норм матеріального права в частині того, чи визначив законодавець за учасником процедури закупівлі право не виконувати свій обов`язок щодо подання тендерної пропозиції у повній відповідності до умов тендерної документації на стадії подання тендерних пропозицій (тобто до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій) за наявності у замовника на стадії оцінки тендерних пропозицій права щодо розміщення учаснику повідомлення про усунення невідповідностей в електронній системі закупівель. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Водночас у касаційній скарзі скаржник лише посилається на відсутність такого висновку, проте указавши про окремі положення Закону України «Про публічні закупівлі», не наводить належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Подана касаційна скарга фактично містить виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права та процесуального права. З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга Державної аудиторської служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/2102/22. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі №480/2102/22 - повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко