Ухвала КАС ВС № 480/2102/22

УХВАЛА 15 травня 2023 року м. Київ справа № 480/2102/22 адміністративне провадження № К/990/16257/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Дороги Сумщини» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, У С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року Державне підприємство «Дороги Сумщини» звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі від 20 січня 2021 року № UA-2021-06-07-005542-с. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу закупівлі від 20 січня 2021 року № UA-2021-06-07-005542-с. Стягнуто на користь Державного підприємства «Дороги Сумщини» за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України судовий збір у сумі 2481 грн. 03 травня 2023 року Державна аудиторська служби України надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року. Заявник просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Предметом спору у цій справі є правомірність висновку Державної аудиторської служби України прийнятого за результатами моніторингу закупівлі. Справу розглянуто судами за правилами загального позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 32 частини першої статті 1, частини дев`ятої статті 26 частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922) у системному зв`язку із статтею 16 та абзацом другим пункту 1 частини першої статті 31 згаданого Закону, зокрема щодо тлумачення зазначених норм матеріального права в частині того, чи визначив законодавець за учасником процедури закупівлі право не виконувати свій обов`язок щодо подання тендерної пропозиції у повній відповідності до умов тендерної документації на стадії подання тендерних пропозицій (тобто до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій) за наявності у замовника на стадії оцінки тендерних пропозицій права щодо розміщення учаснику повідомлення про усунення невідповідностей в електронній системі закупівель. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки Державна аудиторська служба України лише послалося на відсутність такого висновку, проте указавши про окремі положення Закону України «Про публічні закупівлі», не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом Державного підприємства «Дороги Сумщини» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко