Ухвала КЦС ВС № 487/2511/20

Ухвала 07 липня 2023 року місто Київ справа № 487/2511/20 провадження № 61-9318ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Порошина Наталія Гафурівна, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович, про визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації і запису про право власності, ВСТАНОВИВ: 25 червня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Порошина Н. Г., через модуль «Електронний суд» звернулися до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо дотримання заявниками строку на подання касаційної скарги Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Оскільки Миколаївським апеляційним судом судове рішення ухвалено 22 травня 2023 року, повний текст складено 24 травня 2023 року, то останнім днем тридцяти денного строку для подання касаційної скарги є 23 червня 2023 року. Заявники звернулися із касаційною скаргою до Верховного Суду у 25 червня 2023 року, тобто із пропуском строку. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою. У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, у якому заявники посилаються на те, що, оскільки повний текст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду складено 24 травня 2023 року, тому строк на касаційне оскарження закінчується 24 червня 2023 року, який є вихідним днем, відповідно касаційна скарга може бути подана у перший робочий день - 26 червня 2023 року. Верховний Суд визнає помилковим визначення заявниками дати закінчення тридцятиденного строку на подання касаційної скарги з моменту складення повного тексту рішення суду апеляційної інстанції, оскільки у спірному випадку строк на подання касаційної скарги розпочався з 25 травня 2023 року, а закінчився 23 червня 2023 року (п`ятниця). Отже заявникам необхідно навести інші причини пропущення строку на подання касаційної скарги, підтверджені відповідними доказами. Щодо виконання обов`язку зі сплати судового збору Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як випливає зі змісту судових рішень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду у травні 2020 року з позовом, у якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію від 17 лютого 2016 року, індексний номер 28298670, запис про право власності від 11 лютого 2016 року, № 13306832, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»); визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 30 серпня 2017 року, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 ; скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер від 30 серпня 2017 року № 36836438, запис про право власності за № 22094276 на зазначену квартиру за ОСОБА_5 . Отже, позивачі звернулися до суду із позовом, який містить три вимоги немайнового характеру. Заявники оскаржують судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, якими у позові відмовлено. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102,00 грн. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 5 044,80 грн (840,80 грн 3 х 200/100). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Водночас заявники вважають, що звільненні від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки є споживачами банківських послуг. Посилаються на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц. Проте зазначена постанова Суду є неактуальною, внаслідок відступлення, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20, в частині, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій. Посилання заявників на інші висновки Верховного Суду, а саме у справах № 757/54151/19, № 310/9447/18, № 488/3934/20 є безпідставними, оскільки висновки сформульовано у цих справах за інших фактичних обставини (депозит, визнання недійсним споживчого кредиту), тобто справи не є подібними. Верховний Суд визнає помилковими доводи заявників про застосування до них вимог статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки зміст позовних вимог та їх правове регулювання стосується реєстраційних рішень про реєстрацію права власності, їх скасування, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто правовідносини, які не стосуються споживчого правочину, який має бути безпосередньо предметом спору. Отже, заявники мають сплати судовий збір та надати відповідні докази. Ураховуючи, що касаційна скарга подана через модуль «Електронний суд», до розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону № 3674-VI). Роз`яснити заявникам, що у разі неподання доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги та доданих до неї документів коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору не підлягатиме застосуванню. Щодо виконання заявниками інших вимоги Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів (частина сьома статті 43 ЦПК України). Проте доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги заявники не надали. Отже, заявникам необхідно подати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги та доданих до неї документів. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Порошина Наталія Гафурівна, на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 травня 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо підтвердження підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо інших недоліків касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко