Постанова 4873 № 910/21326/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" липня 2023 р. Справа№ 910/21326/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: Адамчук Н.В., Джаловян І.А. за ордерами; від відповідача: Клюца С.О. за ордером; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 (повний текст складено 13.09.2022) у справі №910/21326/21 (суддя Спичак О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" про визнання договору недійсним, УСТАНОВИВ: У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" (далі - відповідач) та просив суд визнати недійним Договір на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення і паркінгом та передачу функцій замовника будівництва від 11.01.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладений колишнім директором товариства, який діяв з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, оскільки договір передбачає сплату відповідачу коштів в сумі 18 706 569,97 грн, що перевищує 50% вартості чистих активів товариства (2 893 900,00 грн) відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності (на час укладання договору), тому рішення про його укладання мало прийматись виключно загальними зборами учасників товариства, чого не було зроблено. Також вказує, що вказаним договором порушені права позивача, оскільки на його підставі відповідач подав до суду заяву про визнання позивачем банкрутом (справа №910/20427/21). Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що він не знав і не міг знати про обмеження повноважень директора позивача, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була відсутня інформація про наявність обмежень повноважень директора, а в преамбулі договору вказано, що директор діяв на підставі прав за посадою, а не на підставі Статуту, що виключає необхідність перевірки саме статутних документів. Крім того, відповідач зауважив, що в подальшому вказаний правочин був схвалений позивачем, що підтверджено листуванням сторін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано недійсним Договір на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення і паркінгом та передачу функцій замовника будівництва від 11.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація". Стягнуто судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд неналежно дослідив обставини справи та оцінив докази, оскільки відповідач не знав та не міг знати про обмеження повноважень директора позивача, який діяв за посадою, на вчинення відповідного правочину, оскільки перевірило його повноваження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де була відсутня інформація про наявність обмежень повноважень директора, що виключає необхідність перевірки саме статутних документів; наявність відповідних зобов`язань знайшло своє відображення в листуванні сторін, що свідчить про подальше схвалення оспорюваного правочину та виключає можливість визнання його недійсним; також відповідач не мав об`єктивної можливості ознайомитись із фінансовим звітом позивача за 2018 року, оскільки строки його подачі закінчувалися лише 15.02.2019, тобто після укладання договору від 11.01.2019; у листі від 08.02.2021 директор позивача підтверджував наявність зобов`язань за договором та їх подальше виконання і суд не перевірив наявність повноважень у директора на подальше схвалення правочину станом на дату написання вказаного листа. Позивач у відзиві на апеляційну скарну заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що договір містить умови про укладення його з боку позивача на підставі статуту підприємства, вказаний статут містить обмеження щодо повноважень директора, тому відповідач достеменно знав про відсутність у колишнього директора позивача необхідного обсягу повноважень, укладаючи спірний договір; аналогічні обмеження щодо повноважень також були встановлені законодавством щодо товариств з обмеженою відповідальністю; листи, на які посилається відповідач, не свідчать про подальше схвалення правочину товариством, і матеріали справи також не містять доказів сплати позивачем обумовленої договором суми грошових коштів; на момент укладення спірного договору відповідні фінансові показники, у тому числі щодо вартості чистих активів позивача, були наявні у останнього та об`єктивно могли бути доступними (наданими) для ознайомлення відповідачем, оскільки останній знав (повинен був знати) та чітко розумів про наявність обмежень директора на укладення спірного правочину. Також просить поновити строк подання відзиву, оскільки у зв`язку неодноразовими масованими бомбардуванням критичної інфраструктури України виникли складні аварійні ситуації в енергетичній системі України, що призвело до регулярних аварійних, позапланових відключень електроенергії, тому позивач був позбавлений об`єктивної можливості своєчасно та належним чином здійснювати свою діяльність. Суд вважає наведені причини пропуску строку подання відзиву поважними та приймає його до розгляду. У додаткових поясненнях відповідач повторно наголошує на тому, що строк подання фінансової звітності у позивача закінчувався лише 15.02.2019, після укладення договору; згідно правових позицій Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.01.2023 у справі №607/12833/19, договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав (перевищення повноважень), якщо буде встановлено, що саме третя особа (контрагент юридичної особи за договором) діяла не добросовісно і нерозумно, тобто знала або за всіма обставинами, проявивши розумні обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи. У письмових поясненнях щодо підставі для скасування рішення суду представник відповідача вказує, що інформація про вартість чистих активів позивача станом на 31.12.2018 не є публічно доступною, не була відмова відповідача і не могла бути отримана відповідачем з офіційних джерел при звичайному рівні обачності до укладення оспорюваного договору, тому у нього не було підстав сумніватися, що керівник позивача має повноваження на укладання договору; за неспростованої презумпції добросовісності відповідача при укладанні договору суд невірно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права. Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримавив доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" (сторона 2) було укладено Договір на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення і паркінгом та передачу функцій замовника будівництва, відповідно до умов якого сторони взяли на себе чітко визначені зобов`язання щодо будівництва об`єкту будівництва від етапу відведення земельної ділянки, отримання вихідних даних, розробку проекту на стадії "Проект" і "Робоча документація", проходження стадії "Проект" експертизи, отримання дозвільних документів на будівництво, виконання будівельних робіт та до введення об`єкта будівництва в експлуатацію і отримання правовстановлюючих документів на об`єкт будівництва відповідно до розміру затверджених сторонами часток. У розділі 1 Договору від 11.01.2019 зазначено, що будівництво - це комплекс заходів, що здійснюється сторонами в процесі створення об`єкта будівництва; ділянка - земельні ділянки, що розташовані у місті Києві за адресою: вул. Електриків, 26, та Електриків, 16б, що знаходяться в користуванні сторони 1 як власника розташованих на них об`єктів нерухомості, право власності (користування/оренди) на зазначені земельні ділянки буде оформлене на сторону 1; об`єкт будівництва - комплекс житлових будівель з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, а також паркінгом та інженерними мережами, що буде розташований на ділянці відповідно до проекту; об`єкти нерухомості - комплекс виробничих будівель та споруд №1 загальною площею 23690,8 кв.м. та комплекс виробничих будівель та споруд №2 загальною площею 39075,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26, що перебуває у власності сторони

1. Відповідно до п. 3.2 Договору від 11.01.2019 сторона 1 (позивач) як власник об`єктів нерухомості спільно із стороною 2 (відповідач) проходить всі стадії оформлення землевпорядної документації на територію забудови з наступним отриманням правовстановлюючого документу на право власності/користування ділянкою, з цільовим призначенням під будівництво об`єкта будівництва та його реєстрації у встановленому законодавством порядку. У п. 4.1.8 Договору від 11.01.2019 сторонами погоджено, що сторона 1 (позивач) зобов`язується перерахувати на рахунок сторони 2 (відповідач) грошові кошти в розмірі 18 706 569,97 грн, що еквівалентно 661 711,00 дол США за офіційним курсом НБУ 28,27 грн за 1 дол США на дату укладення цього договору, як компенсацію витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, до 30.06.2019. Як вбачається з преамбули Договору від 11.01.2019, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" він укладений директором Фазанюком Є.В., який діє на підставі прав за посадою, а товариство - на підставі Статуту. Пунктом 2.1 Договору від 11.01.2019 визначено, що сторони заявляють, що вони створені та законно існують відповідно до Законодавства України, мають всі повноваження для укладання цього договору та виконання всіх передбачених ним дій та обов`язків, підписання всіх документів, що випливають із цього договору, отримали всі необхідні схвалення та погодження, і що особи, які підписали цей Договір від імені сторін, мають на це відповідні повноваження та отримали всі необхідні на це дозволи. Згідно пунктом 4.1 Договору від 11.01.2019 сторона 1 (позивач) зобов`язується надати стороні 2 (відповідач) завірені копії документів, що підтверджують повноваження осіб, які підписали цей Договір від імені сторони

1. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що законодавством України та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймається виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Відповідно до умов Договору від 11.01.2019 позивач зобов`язаний сплатити відповідачу грошові кошти у розмірі 18 706 569,97 грн. Оскільки згідно з балансом позивача станом на 31.12.2018 чисті активи Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" складали 5 787 800,00 грн, то вартість договору перевищувала 50% вартості чистих активів товариства (2 893 900,00 грн), у зв`язку з чим укладення Договору від 11.01.2019 потребувало згоди загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація". Оскільки загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" не надавалась згода на укладення Договору від 11.01.2019, позивач просив суд визнати недійсним Договір на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення і паркінгом та передачу функцій замовника будівництва від 11.01.2019. Заперечуючи проти задоволення позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач зазначив, що він не знав і не міг знати про обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація". Крім того, відповідач зауважив, що в подальшому вказаний правочин був схвалений позивачем. За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний договір зі сторони позивача було підписано директором за відсутності повноважень на його укладення від імені юридичної особи, і відповідач знав (повинен був знати) про обмеження повноважень директора, що є підставою для визнання його недійсним, оскільки він порушує права позивача. Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Права та обов`язки між позивачем і відповідачем у даній справі виникли на підставі Договору на будівництво житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення і паркінгом та передачу функцій замовника будівництва від 11.01.2019. Предметом розгляду даного спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним вказаного договору з підстав підписання його особою, яка не мала на те відповідних повноважень. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №916/5073/15). Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права. У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Згідно із приписами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Частина 1 статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства. У постанові від 30.09.2021 у справі №916/3583/20 Верховний Суд зазначив, що з огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину. Отже, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №607/12833/19, на яку посилався відповідач у додаткових поясненнях. При цьому у зазначеній постанові від 30.09.2021 у справі № 916/3583/20 Верховний Суд також зазначив, що відсутність станом на момент укладення договору поруки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора товариства відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли особа не знала і не могла знати ці відомості. Разом з тим, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом або установчими документами; про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Згідно частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яка кореспондує пп.14 п.11.3 Статуту позивача, рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавством України станом на дату укладення між сторонами Договору від 11.01.2019 було встановлено, що для вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, обов`язково необхідне рішення виключно загальних зборів учасників товариства В свою чергу, статутом товариства може бути встановлено, що рішення загальних зборів учасників товариства не потрібно для вчинення інших значних правочинів (ч. 3 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Чисті активи - сума активів за вирахуванням зобов`язань. Матеріалами справи підтверджується, що згідно з балансом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" чисті активи позивача станом на 31.12.2018 становили 5 787 800,00 грн. Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки умовами Договору передбачено відчуження позивачем на користь відповідача грошових коштів у сумі 18 706 569,97 грн, то для вчинення оспорювного правочину - Договору від 11.01.2019, необхідно було рішення про надання згоди на його вчинення, прийняте загальними зборами учасників товариства. Такі обмеження встановлені ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а тому відповідач є таким, що знав (повинен був знати) про їх наявність. За вказаних обставин відхиляються доводи відповідача про те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була відсутня інформація про наявність обмежень повноважень директора. Посилання відповідача про те, що він не мав об`єктивної можливості ознайомитись із фінансовим звітом позивача за 2018 року, оскільки строки його подачі закінчувалися лише 15.02.2019, тобто після укладання Договору від 11.01.2019, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки на момент укладення Договору відповідні фінансові показники, у тому числі щодо вартості чистих активів позивача, мали бути в наявності у останнього та об`єктивно могли бути надані для ознайомлення відповідачу, якби проявив принаймні розумну обачність. При цьому апеляційним господарським судом також враховані положення пункту 4.1 Договору від 11.01.2019, згідно якого позивач зобов`язася надати відповідачу завірені копії документів, що підтверджують повноваження осіб, які підписали цей Договір від імені позивача. Доказів прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація" рішення щодо укладення оспорюваного правочину матеріали справи не містять, відповідач їх суду не надав. Враховуючи наведені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що йому не було відомо про встановлені для директора позивача обмеження на вчинення оспорюваного правочину. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Пунктом 4.1.5 Договору встановлено, що позивач зобов`язується протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору, надати відповідачу протокол загальних зборів учасників позивача про погодження (затвердження) цього Договору. А згідно з пунктом 4.1.14 Договору позивач зобов`язався протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору провести загальні збори учасників позивача з приводу передачі зазначеними учасниками в заставу 100% корпоративних прав позивача в рахунок забезпечення виконання договірних зобов`язань за цим Договором. Всі витрати, пов`язані з укладанням договору застави, бере на себе відповідач. Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів схвалення Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Реновація", зокрема, доказів сплати на користь відповідача грошових коштів у сумі 18 706 569,97 грн, як то передбачено пунктом 4.1.8 Договору, також не надано доказів погодження (затвердження) договору загальними зборами учасників позивача, відсутні докази прийняття рішення загальними зборами учасників позивача щодо передачу в заставу корпоративних прав і відсутні докази укладення відповідного договору застави. Що стосується долученої відповідачем до матеріалів справи копії листа вих. №9 від 08.02.2021, в якому позивач зазначає, що він не може виконати свої грошові зобов`язання за Договором від 11.01.2019 у зв`язку з введенням на території України карантину, спричиненого Covid-19, та просить відстрочити виконання зобов`язання, то як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний лист не може бути прийнятий в якості належного та допустимого доказу схвалення юридичною особою оспорюваного правочину, так як він підписаний тим же директором Фазанюком Євгеном, відсутність повноважень якого на укладення Договору від 11.01.2019 є підставою позову у даній справі. Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб. Позивач у позові вказує, що Договір порушує його права, оскільки у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/20427/21 за заявою ТОВ "Сіті Реновація" до ТОВ "Буд-Реновація", як боржника, про банкрутство, яка була подана на підставі Договору від 11.01.2019. Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 відповідач за вих.№01/02-21 направив позивачу Вимогу, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором від 11.01.2019 в сумі 18 706 589,97 грн, а в подальшому звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання ТОВ "Буд-Реновація" банкрутом у зв`язку із невиконанням позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором від 11.01.2019, а саме в частині оплати 18 706 569 грн 97 коп., як компенсації витрат пов`язаних з виконанням Договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №910/20427/21, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2023, було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Сіті Реновація", скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 з ухваленням нового рішення - про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буд-Реновація" за заявою ТОВ "Сіті Реновація", визнання його вимог до боржника в сумі 18 783 269 грн 97 коп., призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича та вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони Боржнику та власнику майна Боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника тощо. Крім цього, апеляційний суд доручив суду першої інстанції встановити арбітражному керуючому розмір винагороди та джерела її виплати, строк подання ним суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, дату попереднього засідання, строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та опублікування повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, ту обставину, що внаслідок укладення спірної значної угоди без погодження з власниками товариства в особі їх загальних зборів, тобто, без їх волі, мав відбутись перехід по суті всіх активів позивача до іншої юридичної особи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права, отже є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторони докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Реновація" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07 вересня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07.07.2023. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук