Постанова 4873 № 910/10082/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2023 р. Справа№ 910/10082/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10082/22, (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 236 551,29 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 30.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" з вимогами до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 106 597 грн 36 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 1608000595 від 26.08.2016, в тому числі: 92 152 грн 44 коп. інфляційних втрат та 14 444 грн 92 коп. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 1608000595 від 26.08.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховано 92 152 грн 44 коп. інфляційних втрат та 14 444 грн 92 коп. 3 % річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/10082/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання" "Проект Монтаж Наладка", 3 % річних в розмірі 1 444 грн 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 215 грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд, встановивши наявність обставин прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором № 1608000595 від 26.08.2016, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, з врахуванням доводів заяви відповідача про зменшення на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України інфляційних, річних та правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, встановив наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум на 90 %. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення у справі №910/10082/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та без дотримання норм процесуального закону. Так, апелянт стверджує, що: - сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; - відповідач виконав свої зобов`язання з оплати лише 17.06.2022, тобто через п`ять років після належного виконання позивачем робіт за договором; - висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення 3% річних та інфляційних на 90% є помилковими, оскільки саме протиправна поведінка боржника призвела до втрат та знецінення грошових коштів на які мав право позивач; - місцевим господарським судом помилково було застосовано до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки фактичні обставини у вирішенні питання зменшення інфляційних та річних у цих справах різні; - відповідно до правової позиції, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, суд має право на зменшення річних, проте інфляційні втрати підлягають стягненню у повному обсязі, оскільки не є штрафними санкціями. Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи у Північному апеляційному господарському суді становить 15 000,00 грн. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/10082/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді -Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10082/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10082/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.05.2023. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні судом не встановлено, дана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 26.08.2016 року між ПАТ «Укртрансгаз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" (підрядник) укладено договір (далі договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати власними матеріалами і механізмами та обладнанням замовника, згідно проектно-кошторисної документації, розробленої згідно умов даного договору, за технічним завданням замовника (додаток №1), наступну роботу: Ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМН Львівтрансгаз (надалі - об`єкт), зокрема: - розробити проектно - кошторисну документацію. Склад і об`єм робіт визначаються, згідно "Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі" та технічних умов замовника і дефектних актів, які є невід`ємною частиною технічного завдання. При цьому, повинні бути враховані всі вимоги нормативних документів в т.ч. відомчих розпорядчих документів замовника, які регулюють предмет цього договору. Погодити готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також провести експертизу проектно-кошторисної документації у встановленому вимогами нормативних документів в т.ч. відомчими розпорядчими документами порядку і в строк встановлений цим договором. - здійснити поставку обладнання за переліком і вимогами, зазначеними в кошторисній частині затвердженої проектно - кошторисної документації. - виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та провести атестацію (підтвердження відповідності) вузлів обліку територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, та здати в експлуатацію об`єкт, який є предметом цього договору. Згідно з п.1 договору об`єктом є: ГРС Жовква, с. Блищеводи, Жовківський р-н, Львівська обл. Відповідно до п.3.1 договору загальна ціна цього договору - 6 858 371,58 грн. Згідно п. 3.4 договору розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання передачі обладнання, або іншими, не забороненими чинним законодавством способами. Пунктом 3.8 договору встановлено, що остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт, визначених у п. 2.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обладнання та виконав роботу за договором № 1608000595 на загальну суму 6 540 520,20 грн, що підтверджується підписаними між сторонами документами, а саме: актом №3 здачі - приймання послуг (проектної документації) від 26.12.2016 року на загальну суму 66 000,00 грн, видатковою накладною № 6 від 17.01.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 665 992,14 грн, видатковою накладною №13 від 23.01.2016 року, актом приймання-передачі устаткування, актом приймання змонтованого монтажем обладнання на суму 5 469 243,29 грн, видатковою накладною №16 від 27.01.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 56 943,00 грн, видатковою накладною №19 від 14.02.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 11 412,59 грн, актом №1 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 232 951,57 грн., актом №2 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 37 977,61 грн. Оскільки відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 6 269 591,02 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 270 929,18 грн. Крім того, у зв`язку з порушення строків оплати виконаних робіт позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні та 3 % річних. Наведене стало підставою для пред`явлення позивачем у жовтні 2020 року позову у справі № 910/16008/20. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 910/16008/20 рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Зокрема, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" 270 929,18 грн основної заборгованості, 42 878,93 грн інфляційних втрат, 22 052,59 грн 3 % річних та 5 037,91 грн судового збору за подачу позовної заяви. Зважаючи на те, що 17.06.2022 відповідач здійснив повне погашення заборгованості за договором, то позивачем в рамках даної справи заявлено вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 14 444 грн 92 коп. 3 % річних за період прострочення з 06.09.2020 до 16.06.2022 та 92 152 грн 44 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 01.09.2020 по 16.06.2022. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 910/16008/20 встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу обладнання та виконав роботу за договором № 1608000595 на загальну суму 6 540 520,20 грн, що підтверджується підписаними між сторонами документами, а саме: актом №3 здачі - приймання послуг (проектної документації) від 26.12.2016 року на загальну суму 66 000,00 грн, видатковою накладною №6 від 17.01.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 665 992,14 грн, видатковою накладною №13 від 23.01.2016 року, актом приймання-передачі устаткування, актом приймання змонтованого монтажем обладнання на суму 5 469 243,29 грн, видатковою накладною №16 від 27.01.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 56 943,00 грн, видатковою накладною №19 від 14.02.2017 року, актом приймання-передачі устаткування на суму 11 412,59 грн, актом №1 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 232 951,57 грн, актом №2 приймання виконання будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 37 977,61 грн. Відповідно до наданих первинних документів, наявних в матеріалах справи, роботи на загальну суму 6 540 520,20 грн були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень і були оплачені частково на суму 6 269 591,02 грн. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 270 929,18 грн є обґрунтованими. Встановлені у вищенаведеній справі обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними, а відтак не підлягають повторному доказуванні при вирішенні спору у справі, що розглядається. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з усталеною судовою практикою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. При цьому, виходячи із правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, колегія констатує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах справи № 910/16008/20 Північним апеляційним господарським судом було розглянути вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" основної заборгованості за договором № 1608000595 від 26.08.2016, а також 3% річних, нарахованих за період прострочення з 20.12.2017 по 05.09.2020, та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 20.12.2017 по 31.07.2020. Згідно наданої позивачем до матеріалів справи виписки з банківського рахунку 17.06.2022 відповідач здійснив погашення заборгованості за договором, що були присуджені до стягнення в рамках вирішення спору у справі № 910/16008/20. В справі, що розглядається, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 14 444 грн 92 коп., нарахованих за період прострочення з 06.09.2020 до 16.06.2022, та інфляційних втрат в сумі 92 152 грн 44 коп., нарахованих за період прострочення з 01.09.2020 по 16.16.2022. Колегія суддів, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку позовних вимог у цій справі, встановила, що він є арифметично вірним. Відтак, висновки місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог є правомірним. Водночас, відповідачем в суді першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, на висновки в якій також посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, наведено правовий висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки позов у цій справі подано позивачем 28.09.2022 (згідно відтиску календарного штемпеля на конверті), то вимоги про стягнення 14 444, 92 грн 3% річних за період прострочення з 06.09.2020 до 16.06.2022 та 92 152,44 грн інфляційних за період прострочення з 01.09.2020 по 16.06.2022 були нараховані в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду. Отже підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у цій справі відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %. Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про зменшення нарахованих відповідачу процентів річних, з врахуванням, зокрема, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 правової позиції та обставин повного виконання відповідачем основного зобов`язання, ненадання суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, є обмеження розміру заявлених позивачем процентів річних на 90% відсотків. Встановивши наведені обставини, суд зменшив заявлені до стягнення річні та інфляційні втрати на 90% та ухвалив стягнути з відповідача 1 444 грн 49 коп. процентів річних та 9 215 грн 24 коп. Однак, на думку колегії, суд першої інстанцій, правильно застосувавши загальний висновок Великої Палати у справі № 902/417/18 щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не звернув увагу, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. Так, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів. Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості. Водночас у справі, яка переглядається, позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %. Тобто у даній справі обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних не вбачається. З огляду на викладене, Суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), а тому їх зменшення без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин є необґрунтованим. Таким чином, справа № 902/417/18 не є подібною до справи № 910/10082/22, оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 15.06.2023 у справі № 921/94/21. Відносно зменшення судом першої інстанції інфляційних втрат на 90 % колегія також не може погодитися з таким висновком, адже це є матеріальним відшкодуванням втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. При цьому Судом враховано, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані. Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що місцевий господарський суд, встановивши правомірність нарахування позивачем на прострочену суму боргу 3% річних в розмірі 14 444, 92 грн за період прострочення з 06.09.2020 до 16.06.2022 та інфляційних в розмірі 92 152,44 грн за період прострочення з 01.09.2020 до 16.06.2022, помилково зменшив їх розмір нарахування на 90%. За наведених підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2023 у справі №910/10082/22, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, - скасуванню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати Розподіл судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, покладаються на відповідача. Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на подання апелянтом лише попереднього (орієнтовного) розрахунку цих витрат, не може бути вирішено в даній постанові. Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/10082/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання" "Проект Монтаж Наладка" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 84, офіс 205, ідентифікаційний код 36920284) 3 % річних в розмірі 14 444 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 92 152 (дев`яносто дві тисячі сто п`ятдесят дві) грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання" "Проект Монтаж Наладка" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 84, офіс 205, ідентифікаційний код 36920284) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.О. Алданова