Постанова 4856 № 120/2209/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2209/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 04 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Офісу генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року за виключними обставинами. Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 (справа № 3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у відмовлено у відкриття провадження. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, положеннями п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України визначено, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Варто зазначити, що право на перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами за п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України забезпечує поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України. Попри те, що втрата чинності Закону в разі визнання його неконституційним відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" визначається днем ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом (якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення), таке рішення є підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень, прийнятих раніше ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України. Верховним Судом вже розглядалися заяви про перегляд справи за виключними обставинами за подібних правовідносин, зокрема №808/1628/18, №4819/49/19 та №140/2217/19, де зазначено наступні висновки. З погляду колегії суддів суду касаційної інстанції, положення п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України треба тлумачити передовсім через призму положень статті 3 Конституції України, відповідно до яких, зокрема, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У такому контексті відмова у перегляді судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, за виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, (пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України), є неефективним захистом прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Верховний суд зазначив, що норму п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України треба тлумачити так, що словосполучення "якщо рішення суду ще не виконане" стосується можливості перегляду за виключними обставинами тільки тих судових рішень, які підлягають виконанню (тобто резолютивна частина рішення містить зобов`язання вчинити певну дію, ухвалити рішення, сплатити гроші тощо), але на момент подання заяви про перегляд за виключними обставинами були виконані. Водночас, судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, примусовому виконанню не підлягає й тому не може бути "ще не виконаним". В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19 щодо перегляду за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року, (у якій була застосована норма (частина третя статті 307 КПК України), яку згодом Конституційний Суд України Рішенням від 17 червня 2020 року № 4-р (II)/2020 визнав неконституційною) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при постановленні ухвали від 25 жовтня 2019 року Касаційний кримінальний суд застосував чинні норми КПК України. Натомість Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р (II)/2020, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалене 17 червня 2020 року. На момент ухвалення цього Рішення кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія Рішення Конституційного Суду України не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення. Зазначено також, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення). З наведених мотивів Велика Палата Верховного Суд констатувала, що немає підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду від 25 жовтня 2019 року. Той самий підхід можна простежити і в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18. У зазначеній справі, позаяк текст пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України дещо відрізняється від того, який міститься в пункті 1 частини першої статті 459 КПК України (в останньому випадку немає умови "якщо рішення суду ще не виконане"), увага об`єднаної палати була зосереджена на судових рішеннях, які можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави. Висновок, якого дійшла об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі №808/1628/18 полягає у тому, що судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, позаяк воно не може виконуватися у примусовому порядку, не може переглядатися на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Крім того, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії й не змінює нормативно правового регулювання, відповідно до якого суди попередніх інстанцій вирішували спір. В даному ж випадку, заява представника позивача про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України є подібною (за сутнісними ознаками) до тієї, яка описана у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18. Варто зауважити, що приписи пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України відтоді не змінилися і застосовуються в тій самій редакції, яку роз`яснювала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові. Крім того, від дати ухвалення постанови від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 й до звернення позивача зі згаданою заявою немає істотного часового розриву й та правова позиція, яка була висловлена в зазначеній постанові, не втратила актуальності. Отже, дотримуючись цієї позиції, приходжу до висновку, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся представник позивача, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусову виконанню, тому у значенні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України не може переглядатися за виключними обставинами. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2022 року у справі №140/2217/19 за аналогічних правовідносин про перегляд за виключними обставинами на підставі Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 1-р (ІІ) 2022 судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Така позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 09.02.2023 по справі №300/3096/21. В той же час, положеннями КАС України не визначено наслідків, які застосовуються у випадку подання особою заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення, яке не може переглядатися за виключними обставинами. За змістом частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Таким чином, оскільки положеннями КАС України не визначено наслідки, які застосовуються у випадку подання особою заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення, яке не може переглядатися за виключними обставинами, а тому слід застосувати аналогію процесуального закону, зокрема, положення статті 170 КАС України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, враховуючи те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020, яким відмовлено в задоволенні позову, не може переглядатись за виключними обставинами, приходжу до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за виключними обставинами. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Залімський І. Г.