Постанова 4815 № 567/1202/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2023 року м. Рівне Справа № 567/1202/22 Провадження № 22-ц/4815/635/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Гордійчук С.О., судді: Шимків С.С., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Мороз А.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» адвоката Андросюка І.С. на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року, ухваленого в складі судді Василевича О.В., повний текст рішення складено 03.03.2023 року, у справі № 567/1202/22, в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:001:0234, площею 3,1152 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №018114 від 09.01.2002 року. У вересні 2021 року з відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що відносно належної їй вищевказаної земельної ділянки зареєстровано право оренди за відповідачем, підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі № б/н від 01.04.2018 року, укладений між нею, як орендодавцем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем. Вказує, що договір оренди землі вона особисто не підписувала, та інших осіб на його підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаного договору, і його примірник вона не отримувала, а відтак вважає його неукладеним. Зазначає, що наразі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном. Просить суд про задоволення позову. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624287100:07:001:0134, площею 3,1152 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області). Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 43475193 від 11.10.2018 року) щодо державної реєстрації права оренди ТзОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право 28354518 від 09.10.2018 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:001:0134, площею 3,1152 га, з одночасним припиненням права оренди ТзОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:07:001:0134, площею 3,1152 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В поданій апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, в зв`язку з невідповідністю його висновків обставинам справи та нормам матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вказує, що з огляду на положення ст.ст. 76, 78 ЦПК України, пояснення позивача не є доказом і не можуть підтверджувати обставини, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування. Вважає, що єдиним належним доказом на підтвердження того факту, що позивач не підписувала договір оренди, є висновок експерта. При цьому посилається на норми ст.ст. 10, 60, 78, 103 ЦПК України. Також стверджує, що матеріали справи містять докази, що свідчать про наявність волевиявлення позивача на укладення спірного договору. Крім того, звернув увагу на те, що позивач отримував від відповідача орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Тобто, вказаний договір фактично виконувався між сторонами, а відтак вказаний правочин не може вважатися неукладеним. Покликається на незастосування судом правових позицій викладених у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022 р. Відзив до апеляційного суду не надходив. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,1152 га, кадастровий номер 5624287100:07:001:0134, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 018114 від 09.01.2002 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2022 року. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2022 року вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюком С.М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.10.2018 р., індексний номер рішення 43475193, номер запису про інше речове право 28354518, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано позивачку ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі №б/н від 01.04.2018 року. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України). Згідно положень Закону України «Про оренду землі», договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Наведені норми законодавства вказують на те, що користування чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливе на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди. Разом з тим, позивач стверджує, що договір оренди землі №б/н від 01.04.2018 року вона не підписувала, інших осіб на його підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаного договору, і його примірник вона не отримувала Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Відповідно до ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Убачається, що у позивача та відповідача відсутній оригінал договору оренди землі №б/н від 01.04.2018 року. Дану обставину сторони не заперечують. В силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Згідно ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами. У постанові від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17 сформульовано висновок про те, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позов без розгляду. У справі № 920/330/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01 квітня 2018 року, як і не доведено обставин його укладення, оскільки для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачем не наданий. Відповідач ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не спростував доводи позивача про відсутність її волевиявлення на укладання спірного договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач ухилився від надання на вимогу суду оригіналу спірного договору для проведення судової почеркознавчої експертизи. Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц. За наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів не підписання позивачем договору оренди, а саме висновку почеркознавчої експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки для проведення експертизи необхідний оригінал спірного договору, який у сторін відсутній. За таких обставин, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оспорюваних договір оренди землі №б/н від 01.04.2018 року позивачем не укладалася, істотні та інші умови вищевказаного договору оренди землі з нею, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались, а відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою він продовжує користуватися, чим порушується право ОСОБА_1 на користування та розпорядження належним їй майном. Таким чином, суд першої інстанції вірного висновку дійшов про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені. Щодо доводів апелянта на отримання орендодавцем орендної плати за користування відповідачем належною йому земельною ділянкою, не підтверджує дійсність оскаржуваного договору, оскільки такі докази суду першої інстанції у встановленому порядку не надавались і судом не досліджувалися. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» адвоката Андросюка І.С. залишити без задоволення. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 06 липня 2023 року. Головуючий: С.О. Гордійчук Судді: Н.М. Ковальчук С.С. Шимків