Постанова 4813 № 521/10661/19

Номер провадження: 22-ц/813/1462/23 Справа № 521/10661/19 Головуючий у першій інстанції Гранін В. Л. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКОН», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург», про визнання недійсним договорів купівлі - продажу майнових прав, договору купівлі - продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083738 на машиномісце № 62/1 (колишній 62.1. (будівельний), загальною площею 16,3 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 41014004 від 10.05.2018, визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» ОСОБА_9 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083739 на машиномісце № 62/3 (колишній 62.3. (будівельний), загальною площею 15,0 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) номер запису: 26379086 від 25.05.2018, визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083747 на машиномісце № 64/3 (колишній 64.3. (будівельний), загальною площею 16,3 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 41343592 від 30.05.2018, визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083740 на машиномісце № 64/1 (колишній 64.1. (будівельний), загальною площею 15.0 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) номер запису: 26376408 від 25.05.2018, визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-085788 на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 12,7 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 42592051 від 17.08.2018, визнати недійсним укладений 19.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-086001 на машиномісце № 62/2 (колишній 62.2. (будівельний), загальною площею 12,7 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса) та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 42846142 від 05.09.2018 року, визнати недійсним укладений 26.07.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір дарування машиномісця № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 15 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Щукіною Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 182 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 42247664 від 26.07.2018, визнати недійсним укладений 20.06.2018 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 15 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Щукіною Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 112 та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 41703743 від 20.06.2018. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він є співвласником (членом) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24 (7 корпусів) та йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 й машиномісце АДРЕСА_4 . Зазначає, що багатоквартирний будинок «ЖК Люксембург» будувався будівельною компанією - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІКОН». В 2015 році замовником в особі директора ПП «Главбитпром», представників підрядника-інвестора ТОВ «Стікон» та представників ОСББ «ЖК Люксембург» було проведено обстеження завершеної будівництвом підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_5 , за результатами якого складено акт передачі до експлуатації підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , який передається ОСББ «ЖК Люксембург» до експлуатації. Відповідно до загальних відомостей зазначеного акту передачі до експлуатації: рік введення об`єкту до експлуатації 2014, загальна площа машиномісць автостоянки 65 місць. В подальшому, в 2018 році позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» в 2018 році уклало з відповідачами договори купівлі-продажу майнових прав щодо придбання останніми майнових прав на машиномісця № 62/1, 62/2, 62/3, 64/1, 64/2, 64/3, які в подальшому зареєстрували право власності на вказані машиномісця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та почали залишати (паркувати) свої автомобілі у підземному паркінгу на таких місцях, що не передбачені схематичним планом підземного паркінгу. Позивач також зазначає, що розташування (паркування) відповідачами автомобілів у підземному паркінгу на місцях, не передбачених схематичним планом підземного паркінгу (машиномісця 62/1, 62/2, 62/3, 64/1, 64/2, 64/3), не відповідає протипожежним вимогам та вимогам будівельних норм та правил, адже паркування деяких з автомобілів на таких машиномісцях перекривають системи протипожежного захисту (пожежні щити), перекривають парадні виходи у житловий комплекс деяких секцій та фактично закривають доступ до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, в яких, зокрема, розташовані комунікації житлового будинку, та вказані обставини підтверджуються висновком будівельно-технічної експертизи № 70/19 від 20.06.2019 року, проведеної судовим експертом Сікорською О.А. Також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» не мало в 2018 році жодного права на укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості у багатоквартирному житловому комплексі та підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в серпні 2015 року передало в експлуатацію Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург» підземну автостоянку з підземним паркінгом на 65 машиномісць за актом передачі в експлуатацію та саме останньому перейшло право управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі підземного паркінгу (автостоянки). Позиція відповідача ТОВ «Стікон» у суді першої інстанції. Не погоджуючись із позовними вимогами, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» надав суду відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що зміст оскаржуваних договорів купівлі-продажу майнових прав не суперечить чинному законодавству України, інтересам суспільства та держави, особи, які вчиняли правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним, договори не є фіктивними тощо. Також зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» при підписанні в серпні 2015 року акту прийняття до експлуатації підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , не втратив права власності на підземний паркінг, а лише передав його в користування та обслуговування ОСББ «ЖК Люксембург», тому мав право вносити в схему паркування зміни та укладати оскаржувані правочини. Зазначає, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, а тому не є належним позивачем у справі, оскільки при укладенні договорів не порушуються його особисті права. Також представник відповідача зазначає, що відповідачем було здійснено перевірку на відповідність технічним та будівельним нормам паркомісць підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 та отримав позитивні висновки експерта. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «СТІКОН», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , третя особа ОСББ «ЖК Люксембург», про визнання недійсним договорів купівлі-продажу майнових прав, договору купівлі-продажу, договору дарування та скасування реєстрації права власності задоволено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ТОВ «Стікон». В апеляційній скарзі ТОВ «Стікон» просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблені помилкові висновки про задоволення позовної заяви. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблені помилкові висновки про задоволення позовної заяви. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблені помилкові висновки про задоволення позовної заяви. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 25 листопада 2013 року співвласниками житлових та нежитлових приміщень у житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург». Позивач ОСОБА_3 є співвласником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24, корпус

3. Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.10.2014 року та машиномісце № НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору № К/С-ст/м купівлі-продажу майнових прав від 23.08.2012 року, додаткової угоди до договору від 14.08.2015 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІКОН», та акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2015 року. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 серпня 2015 року замовником в особі директора ПП «Главбитпром», представників підрядника-інвестора ТОВ «СТІКОН» та представників ОСББ «ЖК Люксембург» було проведено обстеження завершеної будівництвом підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_5 , за результатами якого складено акт передачі до експлуатації підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , який передається ОСББ «ЖК Люксембург» до експлуатації. Відповідно до відомостей зазначеного акту передачі до експлуатації: рік введення об`єкту до експлуатації 2014, загальний будівельний об`єм автостоянки 14869,87 куб.м., загальна площа автостоянки 3091,2 кв.м., загальна площа машиномісць автостоянки 65 місць. За умовами акту передачі до експлуатації, ТОВ «СТІКОН» передає, а ОСББ «ЖК Люксембург» приймає в експлуатацію підземну автостоянку групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , а також проектну та виконавчу документацію згідно Додатку № 1 до даного акту. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» уклало в 2018 році низку договорів, а саме: - 19.02.2018 року з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083738 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 62/1 (колишній 62.1. (будівельний), загальною площею 16,3 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса). - 19.02.2018 року з ОСОБА_9 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083739 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 62/3 (колишній 62.3. (будівельний), загальною площею 15,0 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса); - 19.02.2018 року з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083747 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 64/3 (колишній 64.3. (будівельний), загальною площею 16,3 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса); - 19.02.2018 року з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-083740 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 64/1 (колишній 64.1. (будівельний), загальною площею 15.0 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса); - 01.08.2018 року з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-085788 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 64/2, загальною площею 12,7 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса); - 29.08.2018 року з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу майнових прав № КПИП-086001 щодо придбання останнім майнових прав на машиномісце № 62/2 (колишній 62.2. (будівельний), загальною площею 12,7 кв.м. в підвалі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_2 (будівельна адреса). Відповідно до вищевказаних договорів купівлі-продажу майнових прав на машиномісця, строк введення об`єктів до експлуатації зазначено 3 квартал 2016 року. Після придбання за договорами купівлі-продажу майнових прав у власність машиномісць та підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» актів приймання-передачі таких машиномісць, відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрували їх в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому, 26 липня 2018 року ОСОБА_4 подарував за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_1 належне йому машиномісце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 . 20 червня 2018 року ОСОБА_9 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав ОСОБА_2 належне йому машиномісце № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, вбачаючи укладенням відповідачами вищевказаних договорів та розміщенням транспортних засобів на таких машиномісцях порушення своїх прав, звернувся до судового експерта Сікорської Олени Анатоліївни із заявою про складання судового будівельно-технічного висновку для подання до суду та на вирішення експертизи поставив наступне питання: Чи відповідає розташування машиномісць № 64/1, 64/2, 64/3, 62/1, 62/2, 62/3 юридична адреса об`єктів нерухомого майна: АДРЕСА_1 , які знаходяться на території підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_5 протипожежним вимогам та нормативно-правовим актам в галузі будівництва. Згідно із висновку №70/19 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 20.06.2019 року експертом Сікорською О.А., розташування машиномісць №64/1, №64/2, №64/3, №62/1, №62/2 та №62/3 юридична адреса об`єктів нерухомого майна: АДРЕСА_1 , які знаходяться на території підземної автостоянки групи житлових будинків з громадсько-медичними установами й підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_5 не відповідає вимогам нормативно-правовим актам в галузі будівництва за наступними параметрами: ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»: - 6.3 Мінімальні розміри місць зберігання автомобілів у гаражах потрібно приймати: довжина місця стоянки - 5,0м; - 6.4 Уздовж стін, до яких встановлюються автомобілі торцевою та поздовжньою боками, повинні передбачатися колесовідбійні пристрої заввишки не менше ніж 0,12м. - 8.45 Світильники, які вказують напрямок руху, встановлюються біля поворотів, у місцях зміни схилів, на рампах, в`їздах на поверхи, входах і виходах з поверхів і в сходових клітках. Покажчики напрямку руху встановлюються на висоті 2,5 м від підлоги в межах прямої видимості з будь-якої точки на шляхах евакуації та проїздів для автомобілів. - 8.50 Установками автоматичного пожежогасіння повинні бути обладнані приміщення для зберігання, ТО і ТР (крім постів миття) автомобілів, які розміщені: - Додаток Є (обов`язковий), Таблиця Є.1, габаритні наближення автомобілів в приміщеннях їхнього зберігання ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»: 7.1.3 евакуація людей у разі пожежі повинна передбачатися по шляхах евакуації через евакуаційні виходи, евакуаційні сходи та сходові клітки. 7.2.1. Виходи відносяться до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень: в) цокольного, підвального, підземного поверхів назовні безпосередньо, через сходи, сходову клітку, які мають вихід назовні безпосередньо, або через коридор, який веде до таких сходів, сходової клітки. Згідно ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»: 11.9 Приміщення для зберігання автомототранспорту, які розташовані у підземних, підвальних та цокольних поверхах будинків необхідно обладнати СПС та АСПГ не залежно від площі. Г. 2.11.2 Розрахункова величина зони, що захищається системою локального пожежогасіння об`ємним способом, визначається як добуток площі основи та висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються щодо фактичних на 15% кожний. Г. 2.12. Розпилювачі повинні розміщатися так, щоб забезпечувалось зрощення зовнішньої поверхні обладнання, що захищається. В мотивувальній частині висновку експерта на аркуші 4 зазначено, що припарковані авто на новоутворених машиномісцях загороджують доступ до підсобного приміщення, обмежують доступ до дверей, які ведуть до під`їздів житлових будинків та які є евакуаційними шляхами, на аркуші 8 та 9 зазначено, що розташування автомобілів на нововідведених машиномісцях не відповідають нормативній відстані між автомобілями та елементами будівельних конструкцій будинків та споруд, на аркуші 12 зазначено, що оскільки над новоутвореними машиномісцями 62/1, 62/2, 62/3, 64/1, 64/2, 64/3 відсутні системи пожежогасіння, а існуюча система пожежогасіння розташована виключно над місцями, які розмежовувалися виключно згідно проекту, то в разі виникнення пожежі на ділянках, де не встановлені протипожежні пристрої, але припарковані автомобілі, полум`я може розповсюджуватися на інші автомобілі та приміщення, що може загрожувати життю та майну власників таких приміщень, на аркуші 13 зазначено, що автомобілі, які паркуються на нововідведених паркомісцях № 64/2, 64/1, 62/1 та 62/2 розташовані на шляхах евакуації, що чинить перешкоду у вільному доступі до дверей евакуаційного виходу, Не погоджуючись з висновком судового експерта Сікорської О.А., представник відповідача ТОВ «СТІКОН» подав до суду клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи, виконання якої доручити експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке ухвалою суду від 25.02.2020 року було задоволено. 25 березня 2020 року судовим експертом А.В. Рагуліним було надано суду клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової експертизи, а саме проект будівництва паркінгу, експертний звіт по проекту будівництва паркінгу, акт готовності об`єкта чи прийняття до експлуатації, технічний паспорт підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем ТОВ «СТІКОН» вказане клопотання експерта не було виконане та витребувані експертом матеріали не були надані з посиланням на те, що вказані документи знаходяться у замовника будівництва Приватного підприємства «Главбитпром». Ухвалою Малиновського районного суду и. Одеси від 05 серпня 2020 року було витребувано у приватного підприємства «Главбитпром», розташованого за адресою: м. Одеса. вулиця Розкидайлівська, будинок 2 копії документів, необхідних для виконання судової експертизи. Однак, повідомлення про вручення Приватному підприємству «Главбитпром» поштового відправлення, а саме супровідного листа та ухвали суду про витребування доказів були повернуті з поміткою «не знаходиться за вказаною адресою». Судом першої інстанції на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.09.2020 року встановлено, що єдиним засновником Приватного підприємства «Главбитпром» є саме відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІКОН», юридична адреса підприємства співпадає з юридичною адресою відповідача ТОВ «СТІКОН»: м. Одеса, вулиця Розкидайлівська, будинок

2. У зв`язку із ненаданням на клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України А.В. Рагуліна додаткових документів, необхідних для виконання експертизи, матеріали справи були повернуті до суду без виконання. Отже, враховуючи положення ст. 109 ЦПК України, а саме у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні, суд розцінює дії відповідача як ухилення від своїх обов`язків, що унеможливлює проведення експертизи, тому посилання представника відповідача ТОВ «СТІКОН», що висновок судового експерта Сікорської О.А. не може братися судом до уваги та є неналежним та недопустимим доказом, оскільки експертом не досліджувалася проектно-технічна документація на паркінг, не знайшли свого підтвердження та суд ставиться до них критично, так як не надано доказів на підтвердження даних тверджень представника відповідача й суд вважає встановленим факт порушення відповідачем прав позивача. Посилання представника відповідача ТОВ «СТІКОН» щодо того, що наданий до суду висновок експерта не може братися судом до уваги та є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу» та вимог Цивільного процесуального кодексу України, адже у висновку на місці повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відсутній підпис експерта та не додано кваліфікаційний сертифікат на підтвердження його кваліфікаційних знань та повноважень експерта здійснювати експертні дослідження саме такого виду, а також оскільки експертом не досліджувалася проектно-технічна документація на паркінг, то неможливо було надати висновок відповідно до приписів п. 5.1. Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, не є обґрунтованими та спростовуються наступним. Так, будь-яких вимог щодо необхідності надання експертом до свого висновку кваліфікаційного сертифікату на підтвердження його кваліфікаційних знань повноважень здійснювати експертні дослідження саме такого виду, чинним законодавством України не передбачено. При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що експертизу, надану на замовлення позивача виконував судовий експерт, відомості щодо якого містяться у відкритих джерелах в реєстрі атестованих судових експертів, згідно яких судовий експерт Сікорська Олена Анатоліївна отримала свідоцтво експерта № 1763 (клас та вид експертизи інженерно-технічна експертиза, будівельно-технічна), строк дії якого до 30.11.2021 року. Щодо того, що експертом не досліджувалася проектно-технічна документація на паркінг, то слід зазначити, що судовий експерт Сікорська О.А. була викликана до суду та допитана у судовому засіданні, де надала суду вичерпні пояснення та відповіді на питання з приводу виконаної експертизи, повністю підтримала викладені у ній висновки, зазначила, що для проведення експертизи їй було достатньо візуального огляду об`єктів дослідження, аби встановити відповідність побудованих об`єктів дослідження вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та протипожежних вимог, а також зазначила про те, що відсутність підпису у висновку на місці повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок її підпису пов`язано виключно з технічною помилкою, яка жодним чином не впливає на надані нею висновки. Обґрунтовано були не прийняті судом до уваги надані представником відповідача ТОВ «СТІКОН» висновки експерта Демчук М.Л. від 30.08.2018 року щодо технічної можливості використання приміщень, розташованих в будинку АДРЕСА_1 в якості машиномісць 62/1, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 39-2 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», власники або управителі об`єктів будівництва забезпечують поточний огляд і періодичне обстеження прийнятих в експлуатацію у встановленому законодавством порядку об`єктів протягом усього періоду їх існування та несуть відповідальність за їх експлуатацію згідно із законом. Обстеження об`єкта будівництва здійснюється з метою оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним технічним регламентом, та вжиття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 12.04.2017 року (в редакції станом на 2018 рік), проведення обстеження об`єкта забезпечується його власником або управителем шляхом залучення відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, або підприємств, установ чи організацій, у складі яких є відповідальні виконавці таких робіт. Згідно пункту 8 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, обстеження об`єкта з метою оцінки технічного стану будівельних конструкцій, інженерних мереж і систем проводиться за такими етапами: підготовка до проведення обстеження; попереднє та/або основне (детальне) обстеження; складення паспорта об`єкта. Проте, з наданих позивачем копій технічних паспортів на машиномісця № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_5 вбачається, що вони були виготовлені експертом Демчуком М.Р. до проведення їх обстеження та надання звітів щодо технічної можливості їх використання в якості машиномісць, що в такому разі є порушенням вимог вищевказаного Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва. Крім того, відомості, викладені у висновках експерта Демчук М.Л. від 30.08.2018 року щодо технічної можливості використання приміщень, розташованих в будинку АДРЕСА_1 в якості машиномісць 62/1, АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , не беруться судом до уваги, оскільки машиномісцем не є приміщення, а є площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (ДБН В.2.3.-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів»). Також суд першої інстанції правильно критично поставився до зазначених у висновках експерта Демчук М.Л. відомості про те, що вхід-вихід приміщення ізольований, а основні несучі та огороджувальні будівельні конструкції машиномісць не мають деформації та знаходяться в задовільному стані. Так, з наданих у висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеної 20.06.2019 року експертом Сікорською О.А., фотокарток паркінгу та машиномісць вбачається, що машиномісця 62/1, 62/2, 62/3, 64/1, 64/2, 64/3 взагалі не мають відокремлених (ізольованих) входів-виходів до приміщень та не мають жодних огороджувальних будівельних конструкцій. Крім того, експертом Демчук М.Л. у своїх висновках зазначено, що об`єкти обстеження відповідають усім вимогам ДБН та СНиП, що пред`являються для машиномісць, однак не зазначено яким саме вимогам ДБН та СНиП відповідають вказані місця. Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представників відповідача ТОВ «СТІКОН» на те, що ТОВ «СТІКОН» не втратив права власності на підземний паркінг, а лише передав його в користування та обслуговування ОСББ «ЖК Люксембург», тому мав право вносити в схему паркування зміни та укладати оскаржувані правочини, а також що машиномісця 62/1, 62/2, 62/3, 64/1, 64/2, 64/3 були створені в результаті реконструкції паркінгу на підставі окремої проектної документації, розробленої для цілей реконструкції, адже жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, відповідачем не було надано суду. Згідно статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Відповідно до ст. 178 ЦК України, види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Статтею 179 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. У ч.1 ст. 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Майнові права на нерухомість об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього. Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права. Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 (далі Порядок), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката. Відповідно до цього пункту 9 Порядку, на об`єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно з будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання з дотриманням таких особливостей: житлові будинки, побудовані за кошти юридичних і фізичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах та вбудовано-прибудованих приміщеннях, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено договором, за умови відповідності їх санітарним, протипожежним і технічним вимогам. Перелік внутрішніх опоряджувальних робіт, без виконання яких можливе прийняття в експлуатацію житлових будинків, визначається Мінрегіоном; житлові будинки, в яких є побудовані за кошти державного та місцевих бюджетів квартири, що призначені, зокрема, для соціально незахищених верств населення (інвалідів, ветеранів війни, багатодітних сімей, громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших), приймаються в експлуатацію за умови виконання у повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт в таких квартирах; багатоквартирні житлові будинки приймаються в експлуатацію за умови дотримання вимог державних будівельних норм щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення; на об`єкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм. Згідно пункту 10 Порядку, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб). Відповідно до пункту 11 Порядку, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Згідно пункту 12 Порядку експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію. Як вбачається із наданого представником позивача викопіювання з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України https://dabi.gov.ua/declarate/list.php?sort=num&order=DESC, замовником будівництва ПП «Главбитпром» (підрядник ТОВ «СТІКОН») було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ІУ 143141680097 у червні 2014 року «Будівництво групи жилих будинків з громадсько-медичними установами та підземним паркінгом: АДРЕСА_1 . Таким чином, дійсно вбачається, що замовник будівництва ПП «Главбитпром» (підрядник ТОВ «СТІКОН») отримав документи, якими підтверджується прийняття об`єкту завершеного будівництва (введення в експлуатацію) у червні 2014 року, а створення нових об`єктів нерухомого майна, а саме машиномісць № 64/1, 64/2,64/3, 62/1, 62/2, 62/3 відбулося згідно оспорюваних договорів купівлі-продажу майнових прав в 2016 році, крім того, відчуження майнових прав на зазначені машиномісця відбулося лише в 2018 році, тобто вже після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту (група жилих будинків з громадсько-медичними установками та підземним паркінгом; АДРЕСА_1 ). Відтак, зазначені машиномісця не були введені в експлуатацію або були введені в експлуатацію із порушеннями діючих норм, а об`єкт завершеного будівництва, в якому знаходяться зазначені машиномісця, наразі не відповідає тим документам, на підставі яких його було введено в експлуатацію. Отже, відчужені за оспорюваними договорами майнові права на машиномісця фактично були правами на машиномісця, які були створені в порушення діючого законодавства України, без відповідних дозвільних документів, адже об`єкт було введено до експлуатації в 2014 році, а машиномісця добудовувалися в 2016 році без відповідних дозволів та внесення змін до проектної документації. В подальшому, машиномісця не були прийнятими до експлуатації в установленому законом порядку, оскільки не подавалася декларація про готовність до експлуатації цих машиномісць, а відповідно експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється. Таким чином, правильно встановлено, що такі машиномісця № НОМЕР_2 , 64/2,64/3, НОМЕР_6 , 62/2, 62/3 не прийняті в експлуатацію належним чином, а отже відчужити майнові права на них та оформити в подальшому право власності без порушення законодавства неможливо, а тому майнові права на машиномісця не могли бути річчю (майном), що знаходиться у вільному цивільному обороті. Більш того, судом вірно враховано, що в оскаржуваних договорах купівлі-продажу майнових прав, а саме в п. 1.3 Договорів зазначено, що строк введення об`єкта капітального будівництва в експлуатацію - 3 квартал 2016 року, проте оскаржувані договори купівлі-продажу майнових прав були укладені лише у 2018 році. Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (ст.4 ЦК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва. Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України). В п.5 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний суд роз`яснив: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину». З огляду на викладене, укладення договорів відчуження майнових прав на машиномісця, експлуатація яких заборонена, протирічить нормам чинного законодавства України, а тому є підстави для визнання оскаржуваних договорів купівлі-продажу майнових прав на машиномісця недійсними. Щодо посилання представників відповідачів на те, що оспорюваними правочинами не порушуються права позивача, в тому числі, як співвласника багатоквартирного будинку, оскільки машиномісця не відносяться до об`єктів спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, суд першої інстанції вмотивовано зазначив наступне. Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що допоміжними приміщеннями у багатоквартирному будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»), спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (Управління багатоквартирним будинком є вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (п. 8 ч.1 ст. 1 Закону) Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Таким чином, оскільки позивач є власником паркомісця у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , то облаштування паркомісць в порушення чинних норм законодавства, в тому числі протипожежних вимог, за рахунок спільного майна співвласників (допоміжних приміщень, евакуаційних виходів тощо), призначеного для обслуговування паркомісць, введених в експлуатацію в 2014 році, порушує його права як співвласника будинку. Враховуючи викладене, наявні підстави для визнання недійсним укладених між Товариством з обмеженою відповідальність «СТІКОН» та відповідачами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу майнових прав на машиномісця № НОМЕР_2 , 64/2,64/3, 62/1, 62/2, 62/3. У зв`язку із визнанням недійсним договорів купівлі-продажу майнових прав на машиномісця № НОМЕР_2 та 62/3, підлягають визнанню недійсними договір дарування від 26.07.2018 року реєстровий номер 182 щодо машиномісця № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 та договір купівлі-продажу від 20.06.2018 року, реєстровий номер 110 щодо машиномісця № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_2 . У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року зі змінами, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Відтак, оскільки судом першої інстанції правильно визнаються недійсними договори купівлі-продажу майнових прав на машиномісця №64/1, 64/2,64/3, 62/1, 62/2, 62/3 та укладені в подальшому договір дарування від 26.07.2018 року та договір купівлі-продажу від 20.06.2018 року, підлягають скасуванню державна реєстрація набуття права власності на таке майно. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали. Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКОН» залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 липня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк