Постанова 4813 № 522/18689/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4789/23 Справа № 522/18689/14-ц Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення земельного сервітуту ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, яким позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні його, позивача, власністю, шляхом прийняття рішення про знесення незаконно зведених парканів за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; прийняти заходи для припинення самовільного будівництва житлових об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; прийняти заходи по скасуванню земельного акту, виданого ОСОБА_7 управлінням земельних ресурсів с порушенням загального комунального користування його, позивача, прав і сусідів, виділеною територією по АДРЕСА_2 . Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідачі порушують його право користуватися майном, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , так як вони, відповідачі, ведуть незаконне будівництво по об`єктам: АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_9 будує капітальний гараж; по АДРЕСА_2 відповідач ОСОБА_7 в 2013 році почав будівництво двох індивідуальних житлових будинків; по АДРЕСА_4 відповідач ОСОБА_6 за участі ОСОБА_10 , який є власником будинку АДРЕСА_5 , самовільно захватили частину земельної ділянки, без дозвільних документів встановили металеву огорожу й почали будівництво індивідуальних житлових будинків. Позивач зазначив, що для будівництва цих об`єктів не має погодження будівельних умов та обмежень будівництва, які є вихідними даними для проектування; не розроблені проекти на будівництво та інші дозвільні документи; відсутні їх погодження з відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування; відсутня згода сусідів земельних власників на будівництво індивідуальних житлових будинків, зокрема його, позивача, згода на будівництво житлових будинків. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_5 помер, до суду звернулася ОСОБА_1 , мати померлого позивача ОСОБА_5 , надала суду заяву про визнання її позивачем по справі та свідоцтво про спадщину за законом, посвідчене 24.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. за номером в реєстрі № 972, згідно якого спадкоємцем квартири під АДРЕСА_6 , що належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його мати ОСОБА_1 . 21.03.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про уточнення позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїду транспортним засобом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона, позивачка, є власником квартири АДРЕСА_6 і у її користування знаходиться прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку, яка згідно чинного законодавства призначення для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців. Позивачка зазначила, що в результаті дії відповідачки ОСОБА_2 , яка встановила паркан на межі своєї земельної ділянки, вона, позивачка, та її родина позбавлені безперешкодного доступу до своєї квартири та прибудинкової території шляхом проходу проїзду та проїзду автомобільним транспортом й добратися до житлового будинку можливо лише в обхід домівок та по дуже тонесенькому проходу. В зв`язку з цим ширина єдиного проходу, який є до її квартири становить не більше метра а в інших місця меншу метра, що не дозволяє повноцінно користуватися своєю власністю. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема положеннями ст. 98 ЗК України та ст. 403 ЦК України, позивачка просить суд: встановити постійний земельний сервітут шляхом надання ОСОБА_1 права проходу та проїзду транспортним засобам до житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 та прибудинкової території в межах, що будуть встановлені висновком судової будівельно-технічної експертизи через частину земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить відповідачу ОСОБА_2 на безоплатній основі та безстроково; усунути перешкоди у користуванні земельним сервітутом шляхом знесення паркану, що був самовільно встановлений ОСОБА_2 . В подальшому, 07.08.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із новою заявою про уточнення позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїду транспортним засобом та з клопотанням про залучення як співвідповідачів, визначивши відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . 26.05.2020 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву (уточнену) до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення земельного сервітуту, яким просить зобов`язати ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , та зобов`язати ОСОБА_4 відновити проїзд (шлях, дорогу) до земельної ділянки АДРЕСА_1 через земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:004:0059, площею 0,0075 га та кадастровий номер 5110137500:52:004:0058, площею 0,1 га, шириною 3 метри та довжиною 25 метрів, який існував до 2011 року. Встановити на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (сервітуріарій) щодо земельних ділянок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:52:004:0059, площею 0,0075 га та кадастровий номер 5110137500:52:004:0058, площею 0,1 га, наступні земельні сервітути: - право проходу та проїзду на велосипеді, транспортному засобі по шляху (дорозі), який існував на момент до 2011 року; - право прокладання на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 нових ліній електропередачі при наявності технічної документації та експлуатації наявних ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів; - право прокладати на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 водопровід через наявний шлях; - право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою будівництва/ремонту будівель та споруд; - земельні сервітути встановлюються відносно земельної ділянки площею 0,0075 га, кадастровий номер 5110137500:52:004:0059, та площею 0,1 га кадастровий номер 5110137500:52:004:0058, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власниками яких є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2022 року ухвалено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення земельного сервітуту, - відмовити. Судове рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що для встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт неможливості використання належної йому земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а також відсутності можливості задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту на проїзд чи прохід через належну відповідачеві земельну ділянку. Недоведеність, а отже відсутність порушення права позивача, тягне за собою відмову у його захисті судом і, відповідно, має наслідком відмову у позові. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич М.П. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2022 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсягу. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зазначив у своєму рішенні, що позивач відсутня у списку суміжних землекористувачів. Проте, на даний момент земельна ділянка позивача перебуває лише у фактичному користуванні, на сьогоднішній день триває процес відведення земельної ділянки у власність, що вбачається із копії довідки від 28.07.2020 року. Також, суд помилково зазначив, що позивачем не доведено порушення прав позивача та неможливість задоволення його потреб іншим чином. Вказане спростовується актами складеними КП ДЕЗ «Фонтанський» від 20.09.2005 року та 19.11.2005 року, обставинами зазначеними у розпорядженні Приморської районної адміністрації № 514 від 16.03.2006 року. Крім того, скаржник зазначив, що питання встановлення неможливості під`їзду та визначення можливих способів мало бути вирішено земельно-технічною експертизою. Ухвалою суду від 05.04.2021 року було призначено судову земельно-технічну експертизу. Експертом було надано клопотання щодо надання документів лише виключено земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні позивача (правовстановлюючі та каталоги координат, на підставі яких вказану земельну ділянку було відведено). Вказані документи позивач не міг надати просто по тій причині, що ділянка не перебувала і наразі не перебуває у його власності, експерт мав клопотати перед судом про залучення сертифікованого геодезиста для виготовлення такої документації. Судом першої інстанції не було у повній мірі розглянуто справу та досліджено необхідні докази, об`єктивний розгляд справи та прийняття законного рішення є можливим лише за наявності висновку експерта. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Щодо відзиву на апеляційну скаргу У квітні 2023 року представник відповідачів ОСОБА_12 надіслав відзив на апеляційну скаргу у якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кострич М.П. не з`явилися, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Представник відповідачів адвокат Бессараба П.А. у судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_1 набула право власності на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_6 , загальною площею 36,9 кв.м., на підставі свідоцтва про спадщину за законом, посвідченим 24.09.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. за номером в реєстрі № 972, зареєстрованим в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 733472351101, номер запису про право власності:11318330. Після звернення до суду з позовною заявою (уточненою) від 26.05.2020 року позивачка зареєструвала 24.09.2020 року в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно право власності на житловий будинок загальною площею 36,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 24.07.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 733472351101, номер запису про право власності: 11318330. Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, складений 16.07.2020 року ТОВ «АБТІ», що став однією з підстав для державної реєстрації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не містить схем розташування будівель та споруд, окрім житлового будинку, як і не містить меж земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Земельна ділянка, площею 0,1 га, з кадастровим номером 5110137500:52:004:0058, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 28.10.2016 року у спільну сумісну власність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-5102654712-16, виданого 11.02.2016 року, видавник Управління Держгеокадастру у м. Одесі, та рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 1291-VII, виданого 21.06.2016 року Одеською міською радою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.11.2016 року та Інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 15.01.2018 року. Земельна ділянка, площею 0,0075 га, з кадастровим номером 5110137500:52:004:0059, призначена для будівництва індивідуальних гаражів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки 11.02.2016 року органом, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки Управління Держгеокадастру у м. Одесі зареєстрована у спільну часткову власність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , на підставі, зокрема: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 1291-VII, виданого 21.09.2016 року Одеською міською радою, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 15.01.2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення міститься й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. (стаття 103 ЗК України). У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України). Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном. Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом. Так, ухвалою суду від 05 квітня 2021 року за клопотанням позивачки було призначено судову земельно-технічну експертизу. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, якому ухвалою суду було доручено проведення судової земельно-технічної експертизи, надав суду Повідомлення про неможливість надання висновку №21-2742 від 24.01.2022 року, яким вказав, що на його, судового експерта, клопотання не були надані наступні додаткові матеріали: - Правовстановлюючі документи та Документацію із землеустрою на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі у т.ч. з каталогами координат в державній системі координат, на підставі яких було відведено вище зазначену земельну ділянку. - Правовстановлюючі документи та Документацію із землеустрою на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі у т.ч. з каталогами координат в державній системі координат, на підставі яких було відведено вище зазначену земельну ділянку. Судовий експерт зазначив, що ненадання вищенаведених документів виключає можливість проведення повного, всебічного дослідження з питань, зазначених у резолютивній частині ухвали суду від 05.04.2021 року та повідомив про неможливість надання висновку. Встановлено, що Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , не містить схем розташування будівель та споруд, окрім житлового будинку, як і не містить меж земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Отже, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо обов`язку експерта, при проведенні експертизи, клопотати перед судом про залучення сертифікованого геодезиста для виготовлення документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Не є достатніми доказами необхідності встановлення сервітуту і обставини зазначені в актах КП ДЕЗ «Фонтанський» від 20.09.2005 року та 19.11.2005 року, у розпорядженні Приморської районної адміністрації № 514 від 16.03.2006 року, щодо встановлення огорожі. Колегія суддів вважає, обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не довела безальтернативності захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів неможливості нормального користування земельною ділянкою без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довела найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечували відповідачі. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петрович про призначення земельно-технічної експертизи. Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право власності не є абсолютним, може бути обмеженим, але таке обмеження має бути здійснено на підставі закону та з урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини. З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кострич Михайло Петровичзалишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький