Ухвала КАС ВС № 320/6279/22

УХВАЛА 04 липня 2023 року м. Київ справа №320/6279/22 адміністративне провадження № К/990/21443/23 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі № 320/6279/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення № 104650010477 від 06 липня 2022 року про відмову в призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону від 12 липня 2001 р. № 2663-ІІІ); - зобов`язати призначити з 28 червня 2022 року пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно довідок про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданим Офісом Генерального прокурора від 24 червня 2022 року № 21-194зп, та виплачувати призначену пенсію у повному обсязі без обмеження її граничним розміром; - зобов`язати зарахувати до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01 вересня 1998 року по 30 червня 2003 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області № 104650010477 від 06 липня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 28 червня 2022 року пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) згідно довідок про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), виданим Офісом Генерального прокурора від 24 червня 2022 року; 21-194зп. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ) навчання в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у період часу з 01 вересня 1998 року по 30 червня 2003 року. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину строку навчання на денному відділенні юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого за період з 01 вересня 1998 року по 30 червня 2003 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі № 320/6279/22. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В касаційній скарзі позивач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що справа має виняткове значення для позивача. Також, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22, від 13 березня 2023 року у справі № 440/2582/20, тощо. Однак, вказані постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті у різних правовідносинах, за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різної нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та, відповідно, правові позиції у справі № 320/6279/22. Ключовим питанням у цій справі є наявність/відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом №3668-VI. Суд зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 265/6322/16-а Верховний Суд дійшов таких висновків: «Відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12 липня 2001 року) до 01 жовтня 2011 року (в редакції Закону №3668 від 08 липня 2011 року), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку. Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 01 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можливо стверджувати про те, що у разі якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право виникло раніше)». Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом і у інших постановах, зокрема від 02 серпня 2022 року у справі №640/3085/19 та від 06 березня 2023 року у справі №620/2767/19. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, слід зазначити, що позивач станом на 01 жовтня 2011 року не мав необхідного загального стажу роботи для призначення пенсії (20 років), а отже у нього не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (у вказаній редакції). З огляду на те, що позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати й про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права. В решті, скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер, тому не можуть вважатися винятковими випадками. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі № 320/6279/22. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді Л. В. Тацій С. Г. Стеценко