Постанова 4852 № 160/16634/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/16634/22 Головуючий суддя І інстанції Бухтіярова Н.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач), суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2023 року в адміністративній справі №160/16634/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправною і скасувати нараховану заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 8448,00 грн. та відповідну вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-0109164-0403 від 06.09.2022; - зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області списати заборгованість ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0109164-0403 від 06.09.2022. Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести інтегровану картку платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у відповідність шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна вимога була прийнята останнім з дотриманням приписів чинного законодавства, оскільки позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 21.06.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; основний вид економічної діяльності за КВЕД: 31.01 Виробництво кухонних меблів для офісів і підприємств торгівлі. Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з 02.10.2006 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №543689 від 17.11.2006 (а.с.8-9), та отримувачем пенсії по інвалідності ІІІ групи згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.01.2007 (а.с.7). 06.09.2022 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0109164-0403, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску у сумі 8448,00 грн. (а.с.10). Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної вимоги, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 8448,00 грн., тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 є протиправною та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок №435), згідно з яким фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. За змістом понять, визначених у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, в тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині третій статті 10 Закону № 2464-VI, згідно з якою особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як свідчать встановлені обставини справи, позивач є фізичною особою-підприємцем з 21.06.2007, водночас має статус особи з інвалідністю ІІІ групи з 02.10.2006 та пенсіонером, отримувачем пенсії по інвалідності. В свою чергу, як вбачається з пояснень позивача та відповідачем не заперечується, договору на добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування останній не укладав. Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 8448,00грн., тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.09.2022 №Ф-0109164-0403 є протиправною та підлягає скасуванню. Також, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності зобов`язання відповідача привести інтегровану картку платника податків - позивача у відповідність шляхом погашення (зменшення) заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2023 року в адміністративній справі №160/16634/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва