Постанова 4820 № 686/319/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/319/23 Провадження № 22-ц/4820/1195/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. ОСОБА_1 зазначила, що 10 березня 2022 року сторони уклали у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого вона позичила ОСОБА_2 25 000 доларів США на строк до 22 серпня 2022 року. На підтвердження факту укладення договору та передачі коштів відповідач видав їй розписку. Наразі ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором позики щодо повернення грошових коштів. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 25 000 доларів США боргу за договором позики. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000 доларів США заборгованості за договором позики. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави 9 142 грн 50 коп. судового збору. Суд керувався тим, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором позики та не повернув ОСОБА_1 позичені кошти. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь держави судового збору посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та користується пільгами щодо сплати судового збору, натомість суд незаконно поклав на нього ці судові витрати. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не застосував статтю 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI) та не дотримався приписів статей 19, 141, 274 ЦПК України. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 10 березня 2022 року сторони уклали у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 25 000 доларів США на строк до 22 серпня 2022 року. На підтвердження факту укладення договору та передавання коштів ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку. ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором позики та не повернув ОСОБА_1 позичені кошти до теперішнього часу. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції а) щодо порядку розгляду справи Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. За змістом указаних норм права справи з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть бути розглянуті судом у порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи офіційний валютний курс Національного банку України станом на 27 грудня 2022 року (дату пред`явлення позову), ОСОБА_1 заявила позов з ціною 914 215 грн (36,5686?25000), що перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого ст. 7 Закону України від 2 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про державний бюджет України на 2022 рік», 671 000 грн (2684?250). Цей спір мав бути розглянутий судом у порядку загального позовного провадження, натомість, всупереч положень частини шостої статті 19, частини четвертої статті 274 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Недотримання судом указаних норм процесуального права є безумовною підставою для скасування судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України). б) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статі 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності договору позики, позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти в установлений договором строк. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Зібрані докази вказують на те, що між сторонами був укладений у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 25 000 доларів США на строк до 22 серпня 2022 року. Наразі ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_1 позичені кошти. За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за договором і не повернув позику, внаслідок чого з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути 25 000 доларів США боргу. Цей висновок суду першої інстанції ОСОБА_2 не оспорюється. в) щодо вирішення питання про розподіл судових витрат Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується статтею 141 ЦПК України, зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 22), тобто він користується пільгами щодо сплати судового збору. Суд першої інстанції не врахував указані норми чинного законодавства та присудив з ОСОБА_2 судовий збір. Ці судові витрати слід віднести на рахунок держави. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, хоча судовий розгляд мав бути проведений у порядку загального позовного провадження. Водночас суд допустив порушення закону при вирішенні питання про розподіл судових витрат. За таких обставин ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце істотне порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 25 000 доларів США боргу за договором позики. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 5 липня 2023 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Карплюк О.І. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27