Постанова Київський апеляційний суд № 759/23823/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 759/23823/21 Головуючий у І інстанції - Шум Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/1454/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року представник ПрАТ «СК «АРКС» - Сергутін В.А. звернувся в суд з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 15 981,60 грн та судові витрати у сумі 2 270 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 06 серпня 2020 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №101528а0к5, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 . 12 жовтня 2020 року в м. Києві по вул. Садова, 70/11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої було завдано механічних пошкоджень. Постановою Солом`янського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2020 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано відповідача ОСОБА_1 . Вказував, що згідно рахунку №А-004169 від 15 жовтня 2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 35 445,74 грн. АТ «СК «АКРС» виплатило страхувальнику страхове відшкодування згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №ARX2649271 у розмірі 31 870,74 грн. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» №АР 622786 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР622786, сума відшкодування за полісом №АР622786 становила 19 446,14 грн. На підставі викладеного вважав, що різниця між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності страховика становить 15 981,60 грн (35 447,74 - 19 466,14) На підставі викладеного позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» суму шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу у розмірі 15 981,60 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з указаним рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що відшкодовувати майнову шкоду, яка підтверджена належними та допустимими доказами, повинен ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», оскільки сума відшкодування у розмірі 35 445,74 грн не перевищує ліміт страхового відшкодування, який відповідно до полісу становить 130 000 грн. У зв`язку з викладеним, уважає, що він є неналежним відповідачем у даній справі та позивач має пред`являти претензії щодо недостатньої суми відшкодування саме ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», як страховику відповідача. 26 грудня 2022 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від представника позивача - Гусєва П.В. , в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки таке, на його думку, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з`ясовано всі обставини справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, а клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника задоволенню не підлягає. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що страхове відшкодування у розмірі 31 870,74 грн було сплачено позивачем, доказів, які б спростовували доводи позову з боку відповідача суду надано не було, а тому позивач має право відшкодувати шкоду за правилами зазначених вище норм саме із винної в аварії особи. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Судом установлено, що 12 жовтня 2020 року в м. Києві по вул. Садова, 70/11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Солом`янського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2020 року винним у вчиненні адміністративного правопорушення визнано відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, вина ОСОБА_1 доведенню не підлягає. Власником транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 06 серпня 2020 року між ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №101528а0к5, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 . У відповідності до умов указаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. Власник пошкодженого транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , звернувся 15 жовтня 2020 до страховика ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №101528а0к5. Згідно рахунку №А-004169 від 15 жовтня 2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 35 445,74 грн. Виконуючи взяті на себе зобов`язання за договором страхування АТ «СК «АКРС» виплатило страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №ARX2649271 становить 31 870,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №718485 від 02 листопада 2020 року. У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР622786, сума відшкодування за полісом №АР622786 склала 19 446,14 грн. Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що різниця між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за полісом №АР622786 становить 15 981,60 грн (31 870,74 - 19 446,14) та підлягає стягненню з відповідача, як винної у ДТП особи, за нанесену шкоду. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до положень статей 3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода завдана, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19. Стаття 1191 ЦК України регламентує право зворотної вимоги до винної особи, частиною першою якої передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Матеріалами справи встановлено, що ПрАТ СК «АРКС» 22 лютого 2021 року звернувся до ОСОБА_1 з претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, яка останнім виконана не була. Таким чином, зважаючи на те, що ПрАТ СК «АРКС» на виконання умов договору страхування виплатило страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №ARX2649271 становить 31 870,74 грн та підтверджується платіжним дорученням №718485 від 02 листопада 2020 року, що чітко відображає вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, який був пошкоджений у ДТП 12 жовтня 2020 року, позивач має право на відшкодування шкоди за правилами зазначених вище норм саме з винної особи. Доводи апелянта, що відшкодовувати майнову шкоду, яка підтверджена належними та допустимими доказами, повинен ПрАТ «СК «Інтер-Поліс», оскільки сума відшкодування у розмірі 35 445,74 грн не перевищує ліміт страхового відшкодування, який відповідно до полісу становить 130 000 грн, не заслуговують на увагу суду з огляду на положення статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Посилання ОСОБА_1 на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі є неспроможними та спростовуються встановленими обставинами і нормами закону, оскільки відповідач, спричинивши майнову шкоду джерелом підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати спричинену шкоду у розмірі збитків. Отже, аргументи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, оскільки зводяться до власного тлумачення стороною відповідача норм матеріально та процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають. Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як такого, що є законним та обґрунтованим. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник