Постанова 4814 № 645/1907/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/1907/21 Номер провадження 22-ц/814/1626/23Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Дряниці Ю.В., суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою) ,- в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням (квартирою). В обґрунтування позову зазначив, що відповідачами у справі є його мати та сестра, з якими у позивача виник спір щодо порядку користування спільним майном - квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу на праві особистої приватної власності належить 3/4 частини зазначеної квартири на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.04.14 року. Іншим співвласником цієї квартири у розмірі 1/4 частини, є рідна сестра позивача - ОСОБА_3 . Позивач вказує, що мати та сестра проживають у спірній квартирі та користуються нею у повному обсязі, чим порушують право позивача на користування його майном. У зв`язку з неприязними стосунками, позивач не проживає у спірній квартирі. Згідно технічного паспорту квартира складається з трьох відокремлених житлових кімнат та підсобних приміщень. Загальна площа квартири становить - 64,2 кв.м, житлова площа - 43,4 кв.м., яка складається з кімнат: 1-а кімната (за планом 3) - площею 15,7 кв.м.; 2-а кімната (за планом 4) - площею - 14,5 кв.м.; 3-а кімната (за планом 5) -13,2 кв.м. Також, вказана квартира має допоміжні приміщення: - кухню площею - 6,1 кв.м.; сумісний санвузол площею - 3,9 кв.м.; два коридори: перший площею - 3,8 кв.м., другий площею 5,2 кв.м. У спірній квартирі зареєстрована тільки співвласниця - ОСОБА_1 . Між позивачем та відповідачами, після оформлення спільного права власності, не було погоджено та встановлено порядок користування квартирою, на момент звернення з позовом позивач намагається визначити свої права відносно спірної квартири, оскільки має право на проживання в ній особисто, але всі дії призводять до конфліктів, а звернення до родичів з проханням надати йому у користування належною йому частиною квартири відповідачами повністю ігноруються. Просив суд усунути перешкоди в користуванні власністю, встановивши порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином, а саме: виділити у користування ОСОБА_1 , як співвласнику частки у розмірі 3/4 частини: ізольовані кімнати (за експлікацією та планом) № 3 - площею 15,7 кв.м.; та 2-га кімната (за експлікацією планом 4) - площею - 14,5 кв.м. з балконами, що розташовані поряд з цими житловими кімнатами; виділити у користування ОСОБА_3 , як співвласниці частки у розмірі 1/4 частини: ізольовану кімнату (за експлікацією та планом 5) - площею 13,2 кв.м.; залишити в спільному користуванні співвласників : кухню, два коридори, та санвузол. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у доводах якої, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі вказує, що місцевим судом не вірно надано оцінку обставинам справи, а висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог є передчасним та необґрунтованим. В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи, викладені у позовній заяві. Відповідачами подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважають рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова, ухваленого по цивільній справі №2029/10118/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах і в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ; третя особа відділ з питань опіки та піклування, усиновлення та захист прав дітей адміністрації Фрунзенського району Харківській міської ради; 12-а Харківська державна нотаріальна контора ГУЮ у Харківській області; відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ХМУЮ Харківської області; гаражно-будівельний кооператив "Олімпієць"; гаражно-будівельний кооператив "Лада-94" ; споживчо-гаражний кооператив імені Героя Радянського Союзу Танкопія І.О." про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, та в порядку власності" та зустрічним позовом ОСОБА_2 яка діє в її інтересах, та її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на майно та витребування майна з чужого незаконного володіння", та зустрічному позову ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах, і в інтересах її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ; третя особа відділ з питань опіки та піклування, усиновлення та захист прав дітей адміністрації Фрунзенського району Харківській міської ради; 12-а Харківська державна нотаріальна контора ГУЮ у Харківській області; відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби ХМУЮ Харківської області; гаражно-будівельний кооператив "Олімпієць"; гаражно-будівельний кооператив "Лада"; споживчо-гаражний кооператив імені Героя Радянського Союзу Танкопія І.О. "про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, та в порядку власності", визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька на наступне майно: 3/8 частки автомобіля "Subaru Legacy", державний номер НОМЕР_1 ; 3/4 частки квартири АДРЕСА_2 ; 3/16 частки квартири АДРЕСА_3 ; 1/2 частки квартири АДРЕСА_4 . Припинено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 . Зустрічний позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах, та інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , як її законний представник задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на наступне майно: 1/4 частки квартири АДРЕСА_5 частки квартири АДРЕСА_6 частку автомобіля "Subaru Legacy", державний номер НОМЕР_1 . Згідно витягу №217386268 від 22.07.2020 року, зазначене рішення суду було 16.07.2020 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 21291453631010. Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_2 складається з трьох відокремлених житлових кімнат та підсобних приміщень згідно плану квартири, що вказаний у технічному паспорті, виготовленого 17.06.20р. Згідно з експлікації відображеною у технічному паспорті, загальна площа квартири становить - 64,2 кв.м, житлова площа - 43,4 кв.м., яка складається з кімнат: 1-а кімната (за експлікацією та планом) 3 -площею 15,7 кв.м.; 2-а кімната (за експлікацією планом 4) - площею - 14,5 кв.м.; 3-а кімната (за експлікацією та планом 5) -13,2 кв.м. В зазначеній квартирі кімнати за планом 3 та 4 межують з балконами, а кімната за планом - 5 не обладнана балконом. Також, вказана квартира має допоміжні приміщення: кухню (за експлікацією та планом 6) площею - 6,1 кв.м.; сумісний санвузол (за експлікацією та планом 7) площею - 3,9 кв.м.; два коридори: перший (за експлікацією та планом 1) площею - 3,8 кв.м., другий (за експлікацією та планом 2) площею 5,2 кв.м. Як встановлено місцевим судом, згідно Інформації з реєстру територіальної громади міста Харкова, станом на 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його права на користування квартирою відповідачами. Крім того, суд зазначив, що у справі не було проведено жодних експертних досліджень, які надали б суду варіанти можливого технічного поділу квартири, а також в ході розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про призначення експертизи для встановлення технічної можливості встановлення запропонованого позивачем порядку користування спільною квартирою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира перебуває у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , за відсутності належних та допустимих доказів наявності перешкод останньому у користуванні цією квартирою, а отже місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтями 358 та 391 ЦК України, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, правильно застосувавши до спірних правовідносин зазначені норми матеріального права. Посилання позивача на те, що відповідачі перешкоджають його користуванню спірною квартирою не обґрунтовані жодними належними та допустимими доказами ані у суді першої ані у суді апеляційної інстанції, а отже суд вважає їх такими, що ґрунтуються на припущеннях. Щодо позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Як вірно встановлено місцевим судом, у справі не було проведено жодних експертних досліджень щодо визначення варіантів можливого технічного поділу квартири для встановлення порядку користування відповідно до часток в праві спільної власності співвласників. Запропоновий позивачем порядку користування спільною квартирою ґрунтується лише на зручному для нього варіанті розподілу спільного майна, відповідність такого варіанту розподілу часткам співвласників не доведена належними та допустимими доказами. Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків місцевого суду не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою. Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України». Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення. За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук О.А. Лобов