Постанова 4814 № 645/7771/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/7771/19 Номер провадження 22-ц/814/1133/23Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.Є. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Харківської міської ради про встановлення порядку користування квартирою,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою. В обгрунтування позовних вимог вказала, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 . Квартира набута сторонами у шлюбі. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.09.2014 р. шлюб з відповідачем розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно технічного паспорту спірна квартира є трикімнатною, ізольованою та складається з: приміщення № 1 , площею 4,7 м.кв., коридор; приміщення № 2, площею 5,4 м.кв., коридор; приміщення № 3, площею 1,4 м.кв., вбиральня; приміщення № 4, площею 2,8 м.кв., ванна; приміщення № 5, площею 9,2 м.кв., житлове; приміщення № 6, площею 12,1 м.кв., житлове; приміщення № 7, площею 17,1 м.кв., житлове; приміщення № 8, площею 8,6 м.кв., кухня. Квартира обладнана лоджіями площею 3,9 м.кв. та 2,7 м.кв. Загальна площа квартири становить 67,9 м.кв, житлова 38,4 м.кв. У зв`язку з тим, що позивачка з відповідачем не можуть порозумітись щодо порядку користування квартирою, просила суд визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , відповідно до якого, виділити в особисте користування: ОСОБА_1 житлове приміщення № 5, площею 9,2 м.кв. та житлове приміщення № 6, площею 12,1 м.кв. з лоджією площею 2,7; ОСОБА_1 - житлове приміщення № 7, площею 17,1 м.кв. з лоджією площею 3,9 м.кв. Інші приміщення квартири: АДРЕСА_2 , площею 4,7 м.кв., коридор; № 2, площею 5,4 м.кв., коридор № 3, площею 1,4 м.кв., вбиральня; № 4, площею 2,8 м.кв., ванна та приміщення№ 8, площею 8,6 м.кв., кухня - залишити в спільному користуванні 10.03.2020 р. відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою в якому просив виділити йому в особисте користування кімнату площею 9,2 м.кв. та кімнату площею 12,1 м.кв. з лоджією 3,3 кв.м., а його колишній дружині виділити в особисте користування кімнату площею, 17,1 м.кв. з лоджією 4,6 кв.м. Всі інші приміщення квартири а саме приміщення кухні площею -8,6 кв.м., вбиральні 1,4 км.м., ванної кімнати площею, 2,9 кв.м, коридору 5,2; 4,5 кв.м. залишити в спільному користуванні. В обгрунтування зустрічного позову, послався на те, що вони з відповідачкою є співвласниками спірної квартири. Позивач за зустрічним позовом вказує, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від нового шлюбу у нього народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку він зареєстрував в спірній квартирі. Вказував, що у квартирі він проживає разом з дружиною, донькою та сином дружини від її першого шлюбу, а отже вважає, що він має перевагу перед позивачкою і йому належить виділити дві житлові кімнати, а позивачці одну кімнату. Крім того, додатково обгрунтовує тим, що його колишня дружина з дітьми тривалий час не проживають в квартирі. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .. Виділено в особисте користування ОСОБА_1 житлове приміщення № 5, площею 9,2 м.кв. та житлове приміщення № 6, площею; 12,1 м.кв. з лоджією площею 2,7 м.кв. квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2015 року справа № 645/1508/15. Виділено в особисте користування ОСОБА_1 житлове приміщення № 7, площею 17,1 м.кв. з лоджією площею 3,9 м.кв. квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2015 року справа № 645/1508/15. Приміщення квартири АДРЕСА_1 , площею 4,7 м.кв., коридор; № 2, площею 5,4 м.кв., коридор; № 3, площею 1,4 м.кв., вбиральня; № 4, площею 2,8 м.кв., ванна та приміщення № 8, площею 8,6 м.кв., кухня - залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічних позовних вимоги ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. З рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, у якій просить суд рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що місцевим судом не враховано всі істотні для вирішення спору обставини, а саме той факт, що позивач ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживають та не користуються спірною квартирою. Вважає висновок місцевого суду про виділення відповідачу однієї кімнати таким, що порушує його права як співвласника квартири та права членів його сім`ї. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим судом встановлено, що позивачка та відповідач з 07.08.2004 року перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.09.2014 р. (справа № 645/5578/14-ц) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвано. Сторони є співвласниками на праві спільної часткової власності, по 1/2 частці кожного, набутої в шлюбі квартири АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.07.2013 року №480 у зв`язку із включенням до меж м. Харкова були змінені та підпорядковані назва вулиці та номер будинку за адресою: АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 . Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.11.2015 р. (справа № 645/1508/15-ц) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку спірної трикімнатної квартири, АДРЕСА_1 . Встановлено, що позивач, відповідач та їх діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виконаного 18.10.2019 ТОВ «УКРТЕХІНВЕНТ» до складу трикімнатної ізольованої квартири входять: приміщення № 1, площею 4,7 м.кв., коридор; приміщення № 2, площею 5,4 м.кв., коридор; приміщення № 3, площею 1,4 м.кв., вбиральня; приміщення № 4, площею 2,8 м.кв., душова; приміщення № 5, площею 9,2 м.кв., житлове; приміщення № 6, площею 12,1 м.кв., житлове, з лоджією площею 2,7 м.кв.; приміщення № 7, площею 17,1 м.кв., житлове з лоджією площею 3,9 м.кв.; приміщення № 8, площею 8,6 м.кв., кухня. Загальна площа квартири становить 67,9 м.кв, житлова 38,4 м.кв. Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 виданого Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції 15.12.2015 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Від вказаного шлюбу народилася ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27.02.2020 №01-02566-2020 виданої Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 з 27.02.2020. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 місцевий суд врахував розмір ідеальних часток права власності співвласників квартири, та охоронювані законодавством житлові права неповнолітніх дітей співвласників, які зареєстровані в спірній квартирі. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду. Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Згідно з частинами першою-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку. Згідно з частиною першою статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За змістом статей 47, 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/18 (провадження № 61-5255св20) зроблено висновок, що «первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. …Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників». Як встановлено місцевим судом, порядок користування спірною квартирою, запропонований позивачкою передбачає незначне відхилення від ідеальних часток в користуванні житловою площею квартири. Крім того, судом встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_1 та їх спільні неповнолітні діти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина належним чином оцінена місцевим судом з урахуванням вимог статті 50 ЖК України, яка передбачає, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя. Отже, висновок суду про можливість встановлення порядку користування за запропонованим позивачем ОСОБА_1 варіантом є вірним. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на безпідставність виділення у користування ОСОБА_1 двох кімнат, посилаючись на те, що таким чином у користування позивача виділяється більша площа, що є на його думку неприпустимим. Вказані доводи спростовуються матеріалами та обставинами справи. Колегія суддів звертає увагу, що подаючи зустрічну позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 просив суд виділити у його користування дві менші кімнати, а у користування ОСОБА_1 одну більшу. При цьому у доводах зустрічного позову ОСОБА_1 вважав незначне відхилення по житловій площі, що підлягає виділу йому, допустимим і законним. Доводи ОСОБА_1 наведені як у зустрічному позові, так і у доводах апеляційної скарги, щодо не проживання позивачки з дітьми у спірній квартирі та необхідності виділити ОСОБА_1 дві кімнати з підстав того, що він разом із сім`єю з трьох осіб користується квартирою місцевий суд дослідив належним чином та дав їм вірну правову оцінку. Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції відповідача, якій суд першої інстанції надав правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України». Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення. Отже, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що встановлюючи порядок користування квартирою у запропонований позивачкою спосіб, місцевий суд врахував баланс інтересів співвласників спірної квартири та осіб, які мають право користуватися квартирою, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову. За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С ТА Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця Судді: Л.І. Пилипчук В.М. Триголов