Постанова ККС ВС № 137/80/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 року м. Київ справа № 137/80/21 провадження № 51-3800 км 22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020210000025, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Лук`янівка Київської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 26 січня 2020 року приблизно о 18 год, перебуваючи на вул. Зарічна у с. Журавлине Літинського району Вінницької області, у ході конфлікту з ОСОБА_8 , умисно наніс останньому один удар кулаком в лобно-носову ділянку обличчя, тим самим завдавши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Після чого потерпілий ОСОБА_8 від отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирокЛітинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що докази свідчать про вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 119 КК, натомість, вони не отримали належної оцінки місцевого і апеляційного судів, які дійшли помилкового висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК. Крім того, вказує, що апеляційний суд, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та призначення комісійної судово-медичної експертизи. Позиції інших учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та юридичної оцінки дій ОСОБА_7 , апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому, навівши докладні мотиви прийнятого рішення, залишив вирок місцевого суду без змін, погодившись з кваліфікацією дій засудженого. Перевіривши вирок в межах доводів апеляційної скарги, частково дослідивши в порядку ст. 404 КПК обставини, встановлені місцевим судом під час кримінального провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені відповідно до вимог ст. 94 КПК під час судового розгляду в суді першої інстанції та покладені в основу вироку докази, а саме: показання самого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , експерта ОСОБА_11 , дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових документів, підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК. Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом і змістовно наведені в ухвалі, та з яким погоджується й колегія суддів. За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 в частині заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_8 , місцевим та апеляційним судами правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Розглядаючи доводи касаційної скарги захисника про правову оцінку дій ОСОБА_7 за ст. 119 КК, колегія суддів доходить висновку про їх безпідставність, та уважає їх такими, що не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Так, як вірно зазначив апеляційний суд, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складених злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та двома суспільно небезпечними наслідками, що настали: первинні - тяжкі тілесні ушкодження, похідні - смерть. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). Натомість, вбивство з необережності (ст. 119 КК) має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання його суспільно небезпечних наслідків. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_7 не заперечував, що між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого він завдав потерпілому удар кулаком в обличчя в результаті чого останній впав на дорогу та втратив свідомість, однак наполягав, що тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він не наносив. Судом перевірялась версія сторони захисту про отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні із ліжка. Така версія не знайшла свого підтвердження і спростовується доказами. Крім того, згідно з даними протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , котра була безпосереднім очевидцем події, останні на місці розказали та продемонстрували обставини скоєного злочину. Також версія сторони захисту про те, що смерть ОСОБА_8 не могла настати від спричинених ним потерпілому тілесних ушкоджень спростовуються й висновками судових експертиз, відповідно до яких смерть ОСОБА_8 настала від черепно-мозкової травми з локалізацією ушкоджень в ділянці обличчя та лінійним переломом, ускладненої набряком та дислокацією головного мозку, яка виникла від дії твердого тупого предмету, що діяв зі значною силою в ділянку обличчя (лобна та носова ділянки). Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю останнього є прямий причинний зв`язок. Доводи касаційної скарги сторони захисту про не встановлення зв`язку між заподіянням тілесних ушкоджень і смертю потерпілого не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними тим, що зазначені ним у касаційній скарзі, повторно дослідив та проаналізував докази, надавши їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК за обставин, вказаних у вироку, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Твердження захисника про те, що апеляційним судом в порушення вимог ст. 404 КПК безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, є неприйнятними з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Тобто, сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у місцевому суді. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Крім того, обґрунтована відмова в задоволенні клопотання за відсутності, на переконання апеляційного суду, аргументованих доводів щодо необхідності дослідження доказів, які, на думку учасника судового провадження, були досліджені не повністю або з порушеннями, не свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, лише якщо з такими висновками суду не погоджується учасник судового провадження. Згідно з технічним записом та журналом судового засідання суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2022 року апеляційний суд частково задовольнив клопотання захисника про повторне дослідження письмових доказів, а саме: висновків судових експертиз, протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_10 , та дослідив їх. Інші докази, безпосередньо сприйняті місцевим судом, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував та за результатами перегляду вироку погодився з їх оцінкою, даною судом першої інстанції, відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів. Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 відсутні. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3