Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/11037/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/961/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/11037/22 Категорія: на ухвалу Пироженко С.А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л. секретар Пойнер В.В. учасники справи: позивач Гаражно-будівельний кооператив «Зірочка-1»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу представник позивача адвокат Руднічук Дмитро Володимирович; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року у цивільній справі за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання гаража в кооперативі, в с т а н о в и в: у грудні 2022 року Гаражно-будівельний кооператив «Зірочка-1» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за утримання гаража в кооперативі. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 має в гаражно-будівельному кооперативі «Зірочка-1», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 площею 21,7 кв.м. та споживав послуги, що надавались гаражно-будівельним кооперативом «Зірочка-1». Між Позивачем та Відповідачем встановилися зобов`язальні правовідносини з утримання території кооперативу, гаражів та обслуговування членів кооперативу у відповідності з вимогами Статуту. Відносини з приводу створення та діяльності кооперативу регулюються Законом України «Про кооперацію» та Статутом кооперативу. Позивач вказував, що відповідач має заборгованість по членських внесках та земельний податок за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2022 року на загальну суму 21 829 грн. 96 коп., що складається з суми основного боргу 6 579,91 грн., пені в сумі 7 409,68 грн., інфляційних збитків в сумі 5 771,77 грн. та 3% річних в сумі 2 068,61 грн. Вказану суму боргу просив стягнути з відповідача на його користь. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року провадження у справі закрито. Ухвала суду обґрунтована тим, що позивач є юридичною особою корпоративного типу, а відповідач, як член цього кооперативу, відповідно до статуту та чинного законодавства має у зазначеному кооперативі корпоративні права, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивачу роз`яснено, що розгляд справи відносить до юрисдикції господарського суду. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Руднічук Дмитро Володимирович подав апеляційну скаргу і просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження судового розгляду. В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не врахував, що позивач подав до суду заяву, якою фактично уточнив свої остаточні позовні вимоги, де враховуючи добровільну сплату відповідачем заборгованості зі сплати членських внесків, в остаточних позовних вимогах просив суд стягнути лише нараховані інфляційні, пеню та 3 % річних, нараховані на розмір погашеної заборгованості відповідачем. Вважає, що предметом позову після зменшення розміру позовних вимог вже не було стягнення заборгованості зі сплати членських внесків, а тому позовна заява по суті стосувалась виключно стягнення не членських внесків, а іншої заборгованості, нарахованої за правилами цивільного судочинства, та її розгляд відноситься до цивільної юрисдикції. Зазначає, що несплата відповідачем нарахованої позивачем пені, інфляційних та річних не має такого впливу на можливість виконувати кооперативом поставлені завдання, як несплата встановлених регулярних внесків, та не є підставою для позбавлення членства в кооперативі, нарахування якої здійснюється для компенсації збитків позивачу від знецінення коштів та для притягнення до фінансової діяльності члена ГБК за допущені ним порушення вимог статут, а отже їх стягнення не стосується правовідносин з приводу участі відповідача у процесі управління кооперативом, тому даний спір не є корпоративним. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року залишити без змін. Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом, якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України). Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи. За змістом положень статті 4, частини першої статті 20 Господарського кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), або учасники юридичної особи, які володіють корпоративними правами, у тому числі учасник, який вибув. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 904/3657/18. Предметом розгляду у даній справі є стягнення членських внесків до гаражно-будівельного кооперативу та нарахованих на цю суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних. При вирішенні судової юрисдикції справи судом першої інстанції правильно застосовано положення Закону України «Про кооперацію» та визначено, що позивач гаражно-будівельний кооператив «Зірочка-1» є обслуговуючим кооперативом, а отже, юридичною особою корпоративного типу. Правовідносини щодо заборгованості зі сплати членських внесків, які виникли між сторонами справи, як правильно встановлено судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду, є корпоративними, отже, даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду. Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач подав до суду заяву, якою фактично уточнив свої остаточні позовні вимоги, де враховуючи добровільну сплату відповідачем заборгованості зі сплати членських внесків, в остаточних позовних вимогах просив суд стягнути лише нараховані інфляційні, пеню та 3 % річних, нараховані на розмір погашеної заборгованості відповідачем, тому предметом позову після зменшення розміру позовних вимог вже не було стягнення заборгованості зі сплати членських внесків, позовна заява по суті стосувалась виключно стягнення не членських внесків, а іншої заборгованості, нарахованої за правилами цивільного судочинства, та її розгляд відноситься до цивільної юрисдикції, колегія суддів вважає помилковими. Так, позивачем нараховано інфляційні втрати, пеню, 3 % річних на суму заборгованості відповідача зі сплати членських внесків, тобто, підставою нарахування вказаних сум є корпоративні відносини, які виникли між сторонами, отже такі позовні вимоги також підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено обґрунтовану ухвалу про закриття провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не є підставою для її зміни чи скасування. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича слід залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року - залишити без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Гаражно-будівельного кооперативу «Зірочка-1» - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 29 червня 2023 року. Судді