Постанова 4876 № 904/2361/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.02.2020 Справа № 904/2361/19 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65, зал №511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач) суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. секретар судового засідання Мацекос І.М. за участю представників: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19 (суддя Рудь І.А.; ухвалу постановлено у місті Дніпро без повідомлення (виклику) учасників справи) за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м.Дніпро про стягнення заборгованості у розмірі 2319 грн. 92 коп. за договором постачання від 25.11.2016 №486/89 ВСТАНОВИВ: У червні 2019 року Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 30.05.2019 №157/446, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" заборгованість в сумі 2319грн. 92 коп. відповідно до умов договору постачання від 25.11.2016 №486/89. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним порушенням умов договору, а саме у завищенні відповідачем вартості оплаченого позивачем товару за видатковою накладною від 18.01.2017 №0028/0000291. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19 закрито провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Означену ухвалу вмотивовано тим, що як встановлено судом спірна сума 2319,92 грн. є сумою акцизного податку, яка зазначається відповідачем у рахунку-фактурі від 26.12.2016 №0028/0002152 та, на думку позивача, повинна бути відшкодована йому відповідачем, оскільки за нормами податкового законодавства, що діяли на момент отримання позивачем скетч-карток за видатковою накладною №0028/0000291 від 18.01.2017, відповідач вже не був платником акцизного податку. За висновком суду такий спір про стягнення суми акцизного податку не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів України. Позивач (ДП "ВО "ПМЗ ім. О.М.Макарова") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що підприємство не згодне з оскарженою ухвалою, вважає її неправомірною і такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права України; оскільки господарським судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи та не перевірено допустимість і достатність наданих доказів, що мають значення для правильного вирішення спору. Позивач, посилаючись на ст.ст. 651, 632 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України та п.11.6 договору №486/89 від 25.11.2016, вважає, що відповідач без укладання додаткової угоди до договору не має права в однобічному порядку збільшувати ціну на товар. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 поновлено Державному підприємству "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 09.01.2020 о 11:30 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.02.2020 о 16:00 год., у зв`язку з неявкою представників у судове засідання та відсутністю відомостей щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання. У судове засідання 03.02.2020 повноважні представники сторін не з`явились. Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає вирішення цієї справи, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 03.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (постачальник) та Державним підприємством "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (покупець) укладено договір постачання №486/89 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1. договору). Найменування товару: бензин А-92 Energy, А-95, А-95 Energy (п. 1.2. договору). Одиниця вимірювання: літр (п. 1.3. договору). Кількість: за заявкою покупця (п. 1.4. договору). Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.5. договору). Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п. 2.1. договору). Ціна 1 літра товару: згідно рахунків постачальника (п. 3.1. договору). Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2. договору). Пунктом 4.1. договору визначені наступні умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар Ціна одного літру товару вказується у рахунку і дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п.4.1. договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця а договір з такої дати вважається розірваним (п. 4.3. договору). Після оплати товару протягом 5 робочих днів постачальник зобов`язаний передати покупцю, а покупець зобов`язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати (п. 4.4. договору). Згідно із п. 5.1. договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Пунктом 5.2. договору визначене місце поставки (передачі) товарів: Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п. 5.2.1. договору). Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.3. договору). Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. договору). За умовами п. 5.4 договору постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов`язань за договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі. Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари; приймати товар згідно умов даного договору (п. 6.1. договору). Постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору (п. 6.3. договору). Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном на 3 роки і є дійсним до 31.12.2019. У випадку якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах. На виконання умов вказаного договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 26.12.2016 №0028/0002152 для оплати бензину марки А-92 Energy у кількості 1920 літрів вартістю 16,91 грн. без ПДВ та АП, 21,50 грн. з ПДВ та АП на суму 41280 грн. 56 коп., яка включає ПДВ у сумі 6 493 грн. 44 коп. та акцизний податок у розмірі 2319 грн. 92 коп. Позивач оплатив товар на загальну суму 41280 грн. 56 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2016 №4943 з призначенням платежу: "ПЛ.ПО РАХ. 0028/0002152 26.12.16, Д486/89 25.11.16 ЗА БЕНЗИН А-92 ENERGY- 1920Л, ВТ.Ч. ПДВ - 2319,92.ТЕНД.НЕ ПЕРЕДБАЧ". 18.01.2017 позивач отримав скретч-картки за видатковою накладною від 18.01.2017 №0028/0000291 на суму 41280 грн. 56 коп. на бензин марки А-92 Energy у кількості 1920 літрів. Однак, як зазначає позивач, ціна без ПДВ за одиницю товару у видатковій накладні №0028/0000291 від 18.01.2017 складала 17,91691 грн., замість 16,910000 грн., так як це було зазначено у рахунку - фактура №0028/0002152 від 26.12.2016. Позивач стверджує, що відповідачем безпідставно, в порушення умов спірного договору, збільшено ціну оплаченого позивачем товару, у зв`язку із чим різниця у сумі 2319 грн. 92 коп. підлягає поверненню позивачу. Водночас, у поясненнях від 16.07.2019 позивач зауважує, що сума 2319 грн. 92 коп. є сумою, на яку повинна бути зменшена загальна ціна товару за спірною поставкою, у зв`язку із тим, що з 2017 року відповідач вже не є платником акцизного податку. Відтак судом першої інстанції встановлено, що спірна сума 2319 грн. 92 коп. є сумою акцизного податку, яка зазначається відповідачем у рахунку-фактурі від 26.12.2016 №0028/0002152 та, на думку позивача, повинна бути відшкодована йому відповідачем, оскільки за нормами податкового законодавства, що діяли на момент отримання позивачем скретч-карток за видатковою накладною №0028/0000291 від 18.01.2017, відповідач вже не був платником акцизного податку. Оскільки місцевий господарський суд вважав, що даний спір про стягнення суми акцизного податку не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративних судів України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 провадження у справі №904/2361/19 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Колегія судді не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Під господарською діяльністю відповідно до статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. За змістом частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду. З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу. За приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законами умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відтак визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Як убачається з матеріалів справи предметом розгляду у цій справі є вимога про стягнення суми заборгованості 2319,92 грн., яка виникла при виконанні договору постачання №486/89 від 25.11.2016, укладеного між ТОВ "Пром Гарант Плюс" (постачальник) та ДП "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" (покупець). Місцевим господарським судом правильно встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума 2319,92 грн. є сумою акцизного податку, яка зазначається відповідачем у рахунку-фактурі від 26.12.2016 №0028/0002152. Разом з тим спірна сума 2319,92 грн. є сумою акцизного податку, який був первісно включений у ціну товару, який придбало ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", саме ТОВ "Пром Гарант Плюс", тобто господарюючим суб`єктом, а не суб`єктом владних повноважень. В подальшому, в момент передання видаткової накладної на товар за №0028/0000291 від 18.01.2017 саме ТОВ "Пром Гарант Плюс" змінило структуру ціни товару, виключивши з неї акцизний податок, але залишивши при цьому незмінною ціну товару за його одиницю. Таким чином, в основі цього спору є питання виконання умов господарського договору його сторонами - суб`єктами господарської діяльності, а не суб`єктом владних повноважень, що вказує, що за предметом та за характером спірних правовідносин, а також суб`єктним складом учасників цей спір є господарським. Отже такий спір не може вирішуватися в порядку адміністративної юрисдикції, а підлягає розгляду в господарському суді. За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Пунктом 6 частини другої статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина третя статті 271 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19 з направленням цієї справи на розгляд до суду першої інстанції. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 269, 270-271, 275, 280, ч. 1 п.4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" - задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2019 у справі №904/2361/19 - скасувати. Справу №904/2361/19 передати на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена 04.02.2020. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Л.П. Широбокова Суддя Е.В. Орєшкіна