Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2442/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2442/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» про визнання протиправним та скасування повідомлення,- В С Т А Н О В И В: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати повідомлення від 21.03.2023 року №2968 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 26 червня 2023 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року у справі №580/1184/22, яке набрало законної сили 16.02.2023 року, застосовано заходи реагування до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство» у вигляді повної заборони експлуатації будівель та споруд підприємства шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, встановлених в акті від 10.11.2021 року №75. З метою примусового виконання цього рішення 09.03.2023 року Черкаський окружний адміністративний суд видав позивачу виконавчий лист №580/1184/22, який разом із заявою від 15.03.2023 року про відкриття виконавчого провадження поданий відповідачу. 21.03.2023 року державний виконавець Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гребенюк Л.В. прийняв повідомлення про повернення вищевказаного виконавчого листа стягувачу без прийняття його до виконання. Підставою прийняття цього повідомлення зазначено, що виконання рішення не передбачає заходів примусового виконання рішення. Позивач, не погоджуючись із цим повідомленням, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VІІІ). Частиною ст.5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". На підставі п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Статтею 4 Закону №1404-VІІІ визначено вимоги до виконавчого документа. Так, відповідно до ч.1 цієї норми у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду 09.03.2023 року №580/1184/22 відповідає вищевказаним вимогам Закону №1404-VІІІ. Водночас, п.7 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Приписами ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є підставою для звернення до адміністративного суду щодо ним застосування заходів реагування. Однак, ні Кодексом цивільного захисту України, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (ДСНС), здійснювати виконання відповідного рішення адміністративного суду про застосування заходів реагування. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року у справі №580/1184/22 застосовано заходи реагування до Дочірнього підприємства «Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство»» у вигляді повної заборони експлуатації будівель та споруд підприємства, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток)до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, встановлених в акті від 10.11.2021 №75 Отже, фактично рішення суду передбачає заборону Дочірньому підприємству «Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Потаське хлібоприймальне підприємство»» експлуатацію майна, що відповідно до ст.10 Закону №1404-VІІІ передбачає заходи його примусового виконання. До 20.05.2017 року діяла Інструкція про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, затверджена наказом МНС від 21.10.2004 року №130, яка передбачала право посадових осіб органів пожежного нагляду зупиняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць; експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень. Проте, 21.05.2017 року така Інструкція скасована розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №166-р до часу виникнення спірних відносин у справі №580/1184/22. Разом з тим, чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, не наділено ДСНС вищевказаними повноваженнями зупиняти роботу підприємств. Отже, у спірних правовідносинах позивач діє як суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а не як орган, на який покладено виконання судового рішення про застосування застосованих судом заходів реагування. Суд також врахував висновки Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №806/2453/17, відповідно до яких часткове зупинення виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання є превентивним заходом, який спрямований на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій та пов`язаних з ними ризиків завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Мета такого заходу досягається шляхом припинення експлуатації машин, устаткування або заборони доступу до приміщень та об`єктів, що використовуються для виготовлення суб`єктами господарювання продукції, надання послуг, виконання робіт, і які не відповідають вимогам до безпеки праці. Отже, за рішенням суду, яким повністю або частково зупинено реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єкт господарювання, відносно якого вжито таких заходів контролю, зобов`язаний припинити використання приміщень, об`єктів, устаткування, ідентифікуючі ознаки яких визначено в рішенні суду. Таким чином, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що рішення суду про вжиття заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг установлює заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, що в розумінні статті 10 Закону №1404-VIII є одним із заходів примусового виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.