Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4239/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4239/22 пров. № А/857/8918/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 260/4239/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя в 1-й інстанції -Маєцька Н.Д., час ухвалення рішення - 03.05.2023 року, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 127525,01 грн. по платежу 5018010300 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості". Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 127525,01 грн. (сто двадцять сім тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень, 01 копійка) по платежу 5018010300 "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості". 14 квітня 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача про розстрочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року, у зв`язку з фінансовою неможливістю виконати відповідачем одразу рішення суду у даній справі. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС України у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року у справі № 260/4239/22 за позовом Головного управління ДПС України у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, строком на дванадцять місяців зі сплатою суми податкового боргу у розмірі 127525,01 грн. рівними частинами (платежами), починаючи з 03.05.2023 року до 03.05.2024 року. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що сума стягнутого за рішенням суду податкового боргу становить 127 525,01 грн., що більш як у 3,5 раза перевищує дохід відповідача за останній рік. Таким чином, суд вважає, що вказані обставини свідчить про фактичну фінансову неможливість виконати відповідачем відразу рішення суду в даній справі. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення. В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідач не зможе виконати план по розстроченню на 12 місяців, оскільки сума боргу перевищує дохід відповідача за останній рік. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У відповідності до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу. Із аналізу вказаної норми слід зробити висновок, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше). Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу). При цьому, питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків. Згідно з пунктом 100.1 статті 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Вочевидь, вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є. Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку відстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться. Крім того, відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків. За таких обставин, інститут відстрочення податкового боргу платника податків та відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2а-25767/10/0570, від 23 листопада 2022 року у справі № 280/5799/19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком починаючи з 27.07.2016 р. Також, відповідачу встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується витягом з акту огляду у МСЕК № 023394. Протягом 2020 та 2021 років (період, за який стягнуто податковий борг) відповідач перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП "Тячівська районна лікарня", що підтверджується відповідними виписками із медичної карти стаціонарного хворого. У 2016 році у відповідача був наявний перелом правої стегнової кістки, що також, на думку суду, вплинуло на її складне матеріальне та фізичне становище. Разом з тим, єдиним доходом відповідача на даний час є тільки пенсія у річному розмірі 34 961,51 грн., що підтверджується довідкою Тячівського об`єднаного управління ПФУ в Закарпатській області № 3221 8428 2763 3213 від 19.01.2023 р. Сума стягнутого за рішенням суду податкового боргу становить 127 525,01 грн., що більш як у 3,5 раза перевищує дохід відповідача за останній рік. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що наведені обставини та наявні у справі докази надають підстави для висновку, що погашення вказаної заборгованості без відстрочення виконання судового рішення в цій справі призведе до негативних наслідків для відповідача. Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки судді суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу про розстрочення виконання судового рішення -без змін. Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року про розстрочення виконання судового рішення у справі № 260/4239/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 26.06.2023 року