Постанова 4857 № 260/5083/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5083/22 пров. № А/857/5802/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року у справі № 260/5083/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (головуючий суддя першої інстанції Скраль Т.В., час ухвалення у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту- 24 лютого 2023 року),- В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 81 912,05 грн. за платежем 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на 21.11.2022 у відповідача наявний податковий борг у розмірі 81 912,05 грн. по платежу 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості». Виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки визначені ПК України податкових зобов`язань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями. Так, платежем 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» визначено податкові зобов`язання за податковими повідомлення-рішеннями: №390527-13 від 15.06.2017 за період 2016 р. у розмірі 1 980,05 грн. (отримано відповідачем); №0553760-1309-0707 від 23.04.2018 за період 2017 р. у розмірі 2 299,04 грн. (отримано відповідачем); №0066274-5613-0707 від 10.04.2019 за період 2018 р. у розмірі 16 048,74 грн. (отримано відповідачем); №0173894-5633-0707 від 07.05.2020 за період 2019 р. у розмірі 29 980,92 грн. (отримано відповідачем); №0151661-2409-0707 від 14.04.2021 за період 2020 р. у розмірі 498,61 грн. (отримано відповідачем); №1064468-2409-0707 від 23.09.2021 за період 2020 р. у розмірі 31 104,69 грн. (отримано відповідачем). Відповідачем вищевказані суми боргу за податковими повідомленнями - рішеннями не сплачено, та не оскаржено такі ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Закарпатській області податковий борг у розмірі 81 912,05 грн. за платежем 18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості». Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору та прийняття незаконного й несправедливого рішення. В обґрунтування0 апеляційних вимог покликається на факт відсутності у нього права володіння на нерухоме майно, а саме корівника чотирьохрядного, що знаходився за адресою АДРЕСА_1 , який у 2011 році був знесений. Від моменту придбання й до знесення зазначеного корівника він неотримував жодного прибутку, а лише поніс збитки, оскільки через конкуренцію у сфері сільського господарства, відсутність реальної підтримки від держави не мав можливості розпочати бізнес. Зазначає, що не отримував від позивача жодного податкового повідомлення-рішення і не мав можливості оскаржити їх. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Позивачем ГУ ДПС у Закарпатській області скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 15.06.2017 ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 390527-13, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 1980,05 грн.; 23.04.2018 ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0553760-1309-0707, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 2 299,04 грн.; 10.04.2019 ГУ ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0066274-5613-0707, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 16 048,74 грн.; 07.05.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0173894-5633-0707, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 29 980,92 грн.; 14.04.2021 ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0151661-2409-0707, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 498,61 грн.; 23.09.2021 ГУ ДПС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1064468-2409-0707, яким визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 31 104,69 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем особисто та не оскаржувалися в судовому порядку. Заборгованість ОСОБА_1 підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 21.11.2022, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість на суму 81 912,05 грн. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, якими визначено грошове зобов`язання по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» отримані відповідачем особисто, в судовому порядку не оскаржувалися. У зв`язку з несплатою зазначеного грошового зобов`язання у відповідача виник податковий борг. Матеріалами справи та письмовими доказами доведено податковий борг відповідача у сумі 81912,05 грн. та правомірність звернення до суду із розглядуваним позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов`язок сплати податків платником передбачений пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідач у відповідності до п.15.1. ст. 15 ПК України є платником податків та згідно п. 16.1.4 статті 16 ПК України та зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до ст. 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Згідно з положеннями п. 37.2 ст. 37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Приписами пп 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. За правилами п.57.3 ст.57 ПК у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Як встановлено під час судового розгляду зазначені податкові повідомлення- рішення були вручені відповідачу особисто (наручно), про що свідчить його підпис на корінці кожного із вказаних повідомлень-рішень (копії долучено податковим органом до матеріалів справи). З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що від не отримував від податкового орган жодного податкового повідомлення-рішення та не мав можливості оскаржити їх. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у нього обов`язку погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 81912,05 грн., оскільки у 2011 році корівник чотирьохрядний був знесений, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України). З матеріалів справи слідує, що податкові зобов`язання були визначені контролюючим органом. Податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися в адміністративному або судовому порядку, а тому з врахуванням вимог п.п.14.1.75 ПК України несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов`язання набули статусу податкового боргу. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач фактично просить надати оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, несплата грошових зобов`язань за якими, стала підставою для звернення із заявленим позовом про стягнення податкового боргу. Проте, зазначені відповідачем обставини не є предметом спору у розглядуваній справі, оскільки оцінка податкових повідомлень-рішень, які прийняті контролюючим органом як акти індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження таких податкових повідомлень-рішень. Оскільки ОСОБА_1 не оскаржив податкові повідомлення рішення №390527-13 від 15.06.2017; №0553760-1309-0707 від 23.04.2018; №0066274-5613-0707 від 10.04.2019; №0173894-5633-0707 від 07.05.2020; №0151661-2409-0707 від 14.04.2021; №1064468-2409-0707 від 23.09.2021, вони відповідно набули статусу узгоджених. Позивач відповідно до статті 59 ПК України надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу за формою «Ф» від 30.11.2021 №0037707-1304-0702, яка вручена останньому 18.12.2021 ( № 8960011559576). При цьому, як вище зазначені податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога були надіслані на податкову адресу відповідача ( АДРЕСА_2 ). Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження З огляду на те, що податковий борг у загальній сумі 81912,05 грн. виник у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №390527-13 від 15.06.2017; №0553760-1309-0707 від 23.04.2018; №0066274-5613-0707 від 10.04.2019; №0173894-5633-0707 від 07.05.2020; №0151661-2409-0707 від 14.04.2021; №1064468-2409-0707 від 23.09.2021, які не скасовані в адміністративному чи у судовому порядку, а тому, в розумінні пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях податкові повідомлення податкові зобов`язання є узгодженими та, у зв`язку з їх несплатою вважаються податковим боргом. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано строк звернення до суду для стягнення податкового боргу, оскільки, відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Згідно висновку Верховного Суду, висвітленому у постановах від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18 та від 01.02.2021р. у справі № 2 а-3025/11/0970 положеннями п. 95.1-95.3 ст. 95 і п. 102.4 ст. 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п. 95.2 ст. 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми п. 102.4 ст. 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно. Відповідно до п. 52-2 підр. 10 розділу XX ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 цього Кодексу. Згідно з п. 102.9. ст. 102 ПК України, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року у справі № 260/5083/22 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький