Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 818/529/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2023 р. Справа № 818/529/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Яковини В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022, суддя Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 28.06.22 по справі № 818/529/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000802202 від 21.12.2015 та №0000812202 від 21.12.2015. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.2015 № 0000802202 та № 0000812202 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини, а господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0000802202 від 21.12.2015. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0000812202 від 21.12.2015. Постановою Верховного Суду від 03.11.2020 касаційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області задоволено частково. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 9 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 818/529/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0000802202 від 21.12.2015 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" суми грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 45737784 ( сорок п"ять мільйонів сімсот тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят чотири )грн. 00 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №0000812202 від 21.12.2015 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 39221007 ( тридцять дев"ять мільйонів двісті двадцять одна тисяча сім) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 274 381,87 ( один мільйон двісті сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн. 87 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, щодо вимог оформлення первинних документів, щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також ненадання судом першої інстанції належної оцінки встановленим в ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к обставинам. На думку податкового органу, в ході перевірки позивач не підтвердив реальність здійснення господарських операцій з придбання природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія", оскільки посадовими особами контролюючого органу отриманий висновок експертного дослідження від 14.09.2015 за №80, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" Пилипенко С.Ю. на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від імені Пилипенко С.Ю. в паспортних документах виконані різними особами. Відтак, первинні документи суперечать чинному законодавству, не мають юридичної сили та доказовості, відповідно не підтверджують реальність господарських операцій. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.06.2023 представник позивача, Лещенко О.В., та представник відповідача, Шинкаренко І.Ю., підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Шосткинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газовая компанія" з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412 (т.1 а.с.13-53). В ході перевірки податковим органом встановлені порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 № 168/97 за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 30491856 грн.; а також порушення п.44.1, 44.2 ст.44, п.198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з урахуванням положень п.п. 83.1.1. п. 83.1 ст.83, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз.2 п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/97 по взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", у результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 31037627 грн. На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ 21.12.2015 винесені податкові повідомлення-рішення: - №0000802202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 45 737 784,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30491856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15245928,00 грн. (т.1 а.с.11); - №000812202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39221007,00 грн., у тому числі за основним платежем 26147338,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13073669,00 грн. (т.1 а.с.12). Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень №0000802202 від 21.12.2015 та №0000812202 від 21.12.2015. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України, (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 21.12.2015 за №0000802202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 45 737 784,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30491856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15245928,00 грн. та за №000812202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39221007,00 грн., у тому числі за основним платежем 26147338,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13073669,00 грн. Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат стали доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" належними первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки посадовими особами податкового органу отримано висновок експертного дослідження, виконаний експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Сумській області від 14.09.2015 року № 80 (т.1 а.с.170-178). Так, за результатами почеркознавчого дослідження копій первинних документів та копій форми Пилипенко С.Ю. , яка згідно інформаційних даних ДФС України є директором ТОВ "Українська нафто-газова компанія", встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» Пилипенко С.Ю. на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від мені гр. Пилипенко С.Ю. в паспортних документах виконані різними особами. Відтак, первинні документи суперечать чинному законодавству, не мають юридичної сили та доказовості, відповідно не підтверджують реальність господарських операцій та правомірності визначення позивачем податкового кредиту та витрат. Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України). За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі. Відповідно до пункту 2.1 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення). Відповідно до пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. З аналізу викладених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім цього, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою відповідно до пункту 201.10 статті201 ПК. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суді від 09.08.2022 у справі №380/1905/20. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегією суддів встановлено, що господарська діяльність позивача полягає у виробництві, передачі, розподіленні електричної енергії та торгівля нею. Для здійснення цієї діяльності позивачем придбавався природний газ, зокрема, у ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Як вбачається зі змісту договору поставки природного газу, укладеного між ТОВ ШП "Харківенергоремонт" та TOB "Українська нафто-газова компанія" 29.08.2012 року №П/12-185, постачальник зобов`язується передати покупцю природний газ (надалі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Газ, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно для власних потреб. Згідно з п.п. 3.4, 3.5 договору приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання - передачі природного газу. Акти приймання - передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складаються покупцем за формою, наданою постачальником, з обов`язком наступним погодженням з газотранспортною, газозбутовою організацією до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця. На виконання умов договору було передано природний газ, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від постачальника ТОВ "Українська нафто-газова компанія" до покупця ТОВ ШП "Харківенергоремонт" (т.2 а.с.10-17). ТОВ "Українська нафто-газова компанія" виписано відповідні податкові накладні (т.2 а.с.18-44), які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними витягами (т.2 а.с.45-67). Загальна сума податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ ШП "Харківенергоремонт", що включені позивачем до податкового кредиту за період жовтень 2012р.- квітень 2013р. складає 31037627 грн. Загальна сума витрат по придбанню газу за вказаним договором за період 2012-2013 роки, що включені позивачем до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), складає 155188137 грн. Оплату за товар ТОВ ШП "Харківенергоремонт" здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується виписками AT "Ерсте Банк", філії AT "Укрексімбанк" в м. Сумах, філії ОУ AT ОЩАДБАНК в м. Суми по рахунку ТОВ ШП "Харківенергоремонт" (т.2 а.с.68-189). Відповідно до пункту 3.2 договору від 31.07.2012 року постачальник передає покупцю придбаний для нього газ в об`ємах відповідно до п. 2.1 цього Договору, у мережі ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України". Пунктом 3.10 договору визначено, що покупець зобов`язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу територією України. На виконання умов договору від 29.08.2012 року №П/12-185, для транспортування магістральними трубопроводами приданого у ТОВ "Українська нафтогазова компанія" природного газу, позивач уклав із ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" філія УМГ "Київтрансгаз" Чернігівське ЛВУМГ договір № CHR/2012/0417 від 30.12.2011 про транспортування природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, складеними представниками ТОВ ШП "Харківенергоремонт" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" філія УМГ "Київтрансгаз" Чернігівське ЛВУМГ (т.1 а.с.141-155). Також для транспортування розподільчими трубопроводами приданого у ТОВ "Українська нафтогазова компанія" природного газу, позивач уклав із ПАТ "Сумигаз" договір № 1250Т-2011 від 28.09.2011, договір № Т-ПР-1250/2013 від 20.12.2012 про надання послуг транспортування природного газу ПАТ "Сумигаз", що також підтверджується актами надання послуг з транспортування газу, підписаними представниками ТОВ ШП "Харківенергоремонт" та ПАТ "Сумигаз" (т.1 а.с.116-140). Листом №6-70/1.2-16 від 11.01.2016 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомила позивача про те, що з вересня 2012 року по травень 2013 року ТОВ "Українська нафто-газова компанія" передано ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" наступні обсяги природного газу: вересень 2012 року - 1 288,427 тис.куб.м; жовтень 2012 року - 4 605,488 тис.куб.м; листопад 2012 року - 2 226,089 тис.куб.м; грудень 2012 року - 7 223,444 тис.куб.м; січень 2013 року - 3 000,000 тис.куб.м; лютий 2013 року - 8 920,558 тис.куб.м; березень 2013 року - 10 978,716 тис.куб.м; квітень 2013 року - 6 404,278 тис.куб.м, що підтверджується копіями реєстрів поставки природного газу промисловим споживачам з ресурсів ТОВ "Українська нафто-газова компанія" газовими мережам ПАТ "Сумигаз" (т.1 а.с.62). Факт оплати позивачем послуг транспортування придбаного природного газу підприємствами ПАТ "Сумигаз" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" філія УМГ "Київтрансгаз" Чернігівське ЛВУМГ підтверджений наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахункам ТОВ ШП "Харківенергоремонт" (т. 3 а.с.4-168). Відповідно до положень статті 11 Закону України від 08.07.2010 №2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Комерційний (приладовий) облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки. Вузлом обліку природного газу є сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання у робочих умовах, реєстрації, збереження результатів вимірювання та розрахунків об`єму газу, приведеного до стандартних умов. Так, обсяги поставки природного газу від ТОВ "Українська нафто-газова компанія" до ТОВ ШП Харківенергоремонт обліковуються вузлом обліку природного газу, що підтверджується наданими до суду копіями звітів вузлу обліку природного газу про споживання об`ємів природного газу за період з 14.09.2012 по 18.04.2013 року ( т.5 а.с.236-254). На підтвердження придбання природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" для виробництва теплової та електричної енергії, що є основним видом діяльності підприємства, позивачем надано копії довідок про кількість природного газу спожитого за місяць за період з вересня 2012 року по квітень 2013 року; копію договору оренди майна № 82 укладеного 20.11.2008 року між TOB "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" з додатками щодо оренди комплексу обліку природного газу, копію про державну метрологічну атестацію вузла автоматизованого обліку споживання природного газу, копію актів обстеження вузла обліку природного газу (т. 3 а.с. 197-229, т.5 а.с.227-234, 255-265). З метою доведення використання придбаного у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природного газу у власній господарській діяльності позивачем надано до суду договір №3634/02 від 26.10.2006 року, укладений між державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (ТЕЦ), відповідно до якого ТЕЦ поставив до ДПЕ електроенергію, вироблену ТЕЦ, що підтверджується договором з додатками № 3634/02 від 26.10.2006 про постачання електричної енергії, актами купівлі-продажу електроенергії складеними представниками ТОВ ШП "Харківенергоремонт" та ДП "Енергоринок" (т.1 а.с.71-115). В ході розгляду справи встановлено, що позивач виробляє електричну та теплову енергію, що відпускається у вигляді пари та гарячої води, сировиною якої є природний газ, мазут та вода. Позивач сплачував екологічний податок та подавав відповідну податкову звітність, зокрема в період придбання природного газу та вироблення електричної енергії за договором №П/12-185 від 29.08.2012 року, що підтверджується наданими до суду копіями податкових декларацій з екологічного податку та копіями банківських виписках щодо сплати екологічного податку. Крім того, позивач подавав за спірний період Звіти про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії, які надаються до Національної комісії регулювання електроенергетики України про використання природного газу на виробництво електричної енергії (т.2 а.с.190-197). На підставі викладеного, враховуючи специфіку предмету поставки за вищевказаним договором, а саме постачання природного газу, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" та TOB Українська нафто-газова компанія, а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та TOB Українська нафто-газова компанія. При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з TOB Українська нафто-газова компанія, не спростовує факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій щодо отримання природного газу, який в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності, а також обставини подальшого використання позивачем природного газу. Відповідач також не заперечує, що ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" в 2012-2013 роках фактично отримав і переробив на електричну енергію, а також витратив задекларовану ним кількість природного газу, поставленого ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за договором №П/12-185 від 29.08.2012 року. Отже, контролюючий орган не спростовує придбання та використання позивачем природного газу, а отже реального характеру спірних господарських операцій. Єдиною підставою для відсутності у позивача права на користування податковою вигодою у вигляді податкового кредиту та витрат контролюючий орган визначає ту обставину, що документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з боку контрагента TOB «Українська нафто-газова компанія», підписані неповноважною особою. З приводу вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне. Так податковий орган посилається на висновок експертного дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області від 14.09.2015 року №80, яким встановлено, що підписи від імені Пилипенко С.Ю. , засновника та директора TOB «Українська нафто-газова компанія» на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу вчинені іншою особою (т.1 а.с.170-178). Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про судову експертизу" та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145, затверджена Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів ( підпункт 1.1. пункту 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій). На необхідність проведення дослідження по оригіналах документів вказує і п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень ( в редакції, чинній на час проведення дослідження 14.09.2015). Зокрема, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). З аналізу викладених норм виходить, що копії документів не можуть бути об`єктом почеркознавчого дослідження, відтак експертне дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, оформлене висновком від 14.09.2015 року №80, суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. На підставі викладеного, вказане експертне дослідження, на яке посилається контролюючий орган, не є належним доказом для висновків, викладених в акті перевірки від 09.12.2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412. Відповідно до ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, колегія суддів вважає, що висновок експертного дослідження від 14.09.2015 року №80, отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, не є належним та допустимим доказом у даній справі. Крім того, відповідач, обґрунтовуючи правомірність податкових повідомлень-рішень, посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, якою засновника TOB Українська нафто-газова компанія Пилипенко С.Ю. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв`язку з закінченням строків давності. Надаючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів виходить з наступного. В ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к судом зроблено висновок, що суд в даній справі не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами ТОВ «Українська нафто-газова компанія», оскільки б це призвело до порушення загальних засад кримінального судочинства (ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 22 КПК України), забезпечення права на захист (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 20 КПК України), тощо. Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора в частині встановлення протиправності дій контрагентів ТОВ «Українська нафто-газова компанія» стосовно незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, суд дійшов висновку, що визнання Пилипенко С.В. винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 6, 7 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Відповідачем не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо. Укладаючи правочини позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із таким контрагентом він був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зареєстрований платником ПДВ і, відповідно, мав всю необхідну право- та дієздатність виступати учасником господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами. Таким чином, позивач під час укладення договору поставки природного газу не міг передбачити вчинення контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності. З урахуванням викладених обставин та висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к не підтверджує фіктивність господарських операцій між ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та TOB «Українська нафто-газова компанія» у цій адміністративній справі. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов`язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов`язків щодо декларування та сплати ПДВ, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов`язків. Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а тому не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети. Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії для досягнення конкретних економічних результатів від господарських операцій з TOB Українська нафто-газова компанія. Таким чином, в ході судового розгляду спростовані висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій по придбанню позивачем природного газу у TOB Українська нафто-газова компанія. При цьому, посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.11.2022 у справі №2а-1624/12/2670, від 23.02.2023 у справі №280/5649/19, від 16.03.2023 у справі 280/4136/18 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі №818/529/16. На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень №0000802202 від 21.12.2015 та №0000812202 від 21.12.2015, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з приписами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 по справі № 818/529/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 26.06.23 у зв`язку з відпусткою судді Катунова В.В.