Постанова 4824 № 760/20898/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/9840/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 760/20898/21 25 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Кирилюк Г.М. при секретарі - Смолко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Українця В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору невчиненим та недійсним,- в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору невчиненим та недійсним. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у червні 2021 року він отримав від Павлоградського міськрайонного суду Дніпровської області пакет документів у справі судового провадження №6/185/31/21, з якого він дізнався про те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Юніко Фінанс» отримало право вимоги до нього за договором відступлення прав вимоги від 16 вересня 2020 року за № 2305/К/1 і зазначене право вимоги виникло на підставі договору поруки №9/25ДС/0460/П01/2007- СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, який нібито було укладено і підписано між ВАТ «Кредитпромбанк» та ним, ОСОБА_1 , за умовами якого нібито ОСОБА_1 зобов`язується солідарно відповідати перед ВАТ «Кредитпромбанк» за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором. Оскільки він ніколи не підписував і не укладав зазначений договір поруки та не вчиняв зазначеного правочину, тому ним було ініційовано експертне дослідження підпису на договорі. Відповідно до експертного висновку від 09 липня 2021 року експертом було підтверджено факт того, що підпис на зазначеному договорі поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) «виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ». Вважав, що коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, для цієї сторони правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Зазначав, що він не підписував документа під назвою «договір поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК)», не вчиняв в письмовій формі, не домовлявся і не погоджував жодного правочину поруки (та істотних умов такого правочину) щодо його відповідальності перед ВАТ «Кредитпромбанк» за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором. Договір поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) існує лише у вигляді документа, підписаного лише однією стороною - ВАТ «Кредитпромбанк», однак, суть і істотні умови цього договору не відповідають волі та бажанню іншої сторони за договором - ОСОБА_1 , який не підписував, не погоджував і не вчиняв цього правочину. З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати невчиненим (неукладеним) та недійсним договір поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору невчиненим та недійсним відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та визнання невчиненим (неукладеним) та недійсним договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК). В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та є таким, що ухвалено з порушенням та неправильним застосування норм процесуального і матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено протиправний висновок про те, що 25 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено договір поруки №9/25ДС/0460/П01/2007- СС(ЦІК). У рішенні суду першої інстанції відсутні жодні дослідження суду і жодні аргументи і підстави (обгрунтування) з цього приводу, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цього висновку. Більш того, суд першої інстанції не запитував у відповідача оригінал оспорюваного договору поруки, для того щоб перевірити те, чи існує цей договір взагалі і чи існує особа, яка підписала цей договір зі сторони ВАТ «Кредитпромбанк». Вважає, що судом першої інстанціїне було обґрунтовано своє рішення та не наведено мотивів його прийняття з посиланням на конкретні докази, а зроблено лише формальний загальний висновок, що суперечить вимогам статті 265 ЦПК України та позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 18 липня 2018 року у цивільній справі № 758/824/17 (провадження № 61-22164св18). Також судом першої інстанції зроблено протиправний висновок про те, що прийняття Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у 2015 році заочного рішення у цивільній справі про стягнення боргу за зобов`язаннями ОСОБА_2 підтверджує правомірність оспорюваного договору поруки. Вважає, що жодні висновки Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у рішенні від 01 жовтня 2015 року не є преюдиціальними при розгляді судом першої інстанції цієї справи №760/20898/21, оскільки в ній приймають участь інші учасники, ніж ті, що були заявлені до участі у розгляді справи Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (в якій прийнято заочне рішення від 01 жовтня 2015 року) і цей суд не надавав оцінки правомірності договору поруки. При цьому, судом першої інстанції не витребовувалися і не досліджувалися матеріали справи, в якій було прийнято заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року, та не перевірялись обставини щодо того чи ті самі особи приймають участь у розгляді цієї справи №760/20898/21 і про яких було зазначено в рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року, зокрема не перевірено ні ідентифікаційні дані цих осіб, ні їхню реєстрацію місця проживання. До того ж, при розгляді справи №760/20898/21 суду першої інстанції надані експертні висновки від 09.07.2021 і від 26.11.2021, які були відсутні при розгляді справи Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, оскільки він, ОСОБА_1 , не приймав участі у розгляді цієї справи і дізнався про існування договору поруки, який оскаржується у справі №760/20898/21, лише у 2021 році. Із зазначеного, на думку позивача, слідує, що жодні оцінки Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області договору поруки не мають преюдиціального значення у цьому спорі у справі № 760/20898/21. Посилаючись на судовову практику у справі № 760/20599/15-ц позивач вказує на можливість проведення відповідним фахівцем дослідження підпису на електрофотокопії документа, а відтак, на думку позивача, подані ним висновки судових експертів є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у справі, а їх дослідження свідчать проте, що він не підписував документа під назвою «договір поруки від 25жовтня 2007 року за№9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК)», не вчиняв в письмовій формі, не домовлявся і не погоджував жодного правочину поруки (та істотних умов такого правочину) щодо його відповідальності перед ВАТ «Кредитпромбанк» за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором. Окрім цього, звернув увагу на те, що укладення ОСОБА_2 кредитного договору; договору іпотеки та інших договорів, а також згода щодо передання в іпотеку майна, не спростовує та не може спростовувати той факт, що він не підписував, тобто, не укладав договір поруки №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25жовтня 2007 року. До дня призначення справи до розгляду відзив на апеляційну скаргу від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», третьої особи: ОСОБА_2 и не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» явку свого представника в судове засідання в судове засідання не забезпечив. Також в судове засідання не з`явилась третя особа у справі ОСОБА_2 ро день та час слухання справи вказані сторони судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку. Відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» та третьої особи: Савенко Ганни Сергіївни. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25 жовня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) , із змінами до нього на підставі додаткової угоди № 1 від 06 червня 2012 року, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 112 000,00 доларів США зі сплатою процентної ставки (перемінна процентна ставка + факсована процентна ставка) за користування кредитом на строк до 24 жовтня 2032року(а.с. 35-38). Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору, укладеного 25 жовтня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. (а.с. 96-100). 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 надав своїй дружині ОСОБА_2 нотаріально засвідчену згода на підписання договору іпотеки з ВАТ «Кредитпромбанк» та на передачу в іпотеку квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42). Крім того, належне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечено договором поруки №9/25ДС/0460/П01/2007- СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, із змінами до нього на підставі додаткової угоди № 1 від 06 червня 2012 року, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язується перед кредитором ВАТ «Кредитпромбанк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором№ №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року (а.с. 39-40, 41). ПАТ «Кредитпромбанк» як правонаступник ВАТ «Кредитпромбанк» на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 26 червня 2014 року відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором№ №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року та договорами, які укладені в його забезпечення. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року (справа № 185/8369/15-ц) задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, яка утворилась станом на 06 липня 2015 року у сумі 2250713,02 грн. (два мiльйони двiстi п`ятдесят тисяч сiмсот тринадцять гривень 02 копiйки), з яких: 2037854,71 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 191499,36 грн. - заборгованість по відсоткам, 19123,19 грн. - пеня, 409,52 грн. - 3% річних заборгованості по тілу кредиту, 1826,24 грн. - 3% річних заборгованості по процентам. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. з кожного (а.с. 40-46). На підставі договору № 2305/К/1 про відступлення прав вимоги від 16 вересня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» відступило, а ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» набуло право вимоги, в тому числі й за кредитним договором № 9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року та договорами, які укладені в його забезпечення (а.с. 47). Відповідно до експертного висновку ТОВ «Експертно-дослідна служба України» № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року та № 799/11/2021 від 26 листопада 2021 року, складених за замовленням позивача ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «поручитель» у технічній копії договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 14-18, 68-79). З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , обгрунтовуючи заперечення проти позову тим, що позивачем пропущено строки позовної давності, оскільки договір поруки був підписаний у жовтні 2007 року, а додатковий договір до договору поруки підписаний у червні 2012 року. У жовтні 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про стягнення солідарно заборгованості з позивача. З грудня 2016 року відкрито виконавче провадження щодо позивача (а.с 29-34). Додатково зазначив, що у провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала справа № 185/8369/15-ц (провадження № 4-с/185/45/17) за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області, заінтересована особа ПАТ «Дельта Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії. Зі скарги вбачається, що позивач 06 грудня 2016 року отримав лист Київського районного відділу державної виконавчої служби м Донецьк ГТУЮ у Донецькій області від 23 листопада 2016 року та йому відомо що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 185/8369/15-ц, виданий 01 жовтня 2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з нього як поручителя та солідарного співвідповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 2 250 713 гривень 02 коп. Крім того, у провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала справа № 185/8369/15-ц (провадження № 4-с/185/25/17) за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця, де він посилався на те, що не мав жодних відносин з ПАТ «Дельта Банк» та ніколи не підписував документів відносно солідарної відповідальності з ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 ще у грудні 2016 року дізнався про наявність оспорюваного договору поруки. Отже, строк позовної давності сплинув у листопаді 2019 року (а.с. 86-90). Також у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що оригінал договору поруки разом з додатковою угодою знаходиться у ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» та був преданий на підставі акта приймання-передачі оригіналів документів від 22 вересня 2020 року до договору 2305/К/1 від 16 вересня 2020 року про відступлення права вимоги. Щодо експертних досліджень ТОВ «Експертно-дослідна служба України» № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року та № 799/11/2021 від 26 листопада 2021 року, відповідач зазначив, що ТОВ «Експертно-дослідна служба України», до якої звернувся позивач для проведення експертного дослідження, не є державною спеціалізованою установою, а тому проводити почеркознавчу експертизу не має повноважень. Експерт ОСОБА_3 була атестованим експертом на момент її роботи у КНДІСЕ, де вона отримала свідоцтво експерта № 19-11. Проте, при звільненні її з посади наказом від 23 січня 2017 року № 15к свідоцтво експерта почеркознавчої і автотоварознавчої експертизи № 19-11 було анульовано рішенням ЕКК КНДІСЕ від 03 лютого 2017 року №

1. Крім того, експертне дослідження проведено по копії договору, а не оригіналу. За таких обставин, наданий позивачем висновок є не належним та не допустимим доказом у справі. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання невчиненим (неукладеним) та недійсним договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК), суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що договір поруки було укладено та підписано сторонами відповідно до умов, визначених чинним законодавством України, а тому правових підстав для визнання недійсним договору поруки не вбачається. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості - сттаття 627 ЦК України. Згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. У справі, яка переглядається, предметом позову є визнання невчиненим (неукладеним) та недійсним договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК), за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язується перед кредитором ВАТ «Кредитпромбанк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором№ №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року (а.с. 39-40, 41). В обгрунтування позовних вимог (підстава позову) позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він не підписував договір поруки від 25жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК)», не вчиняв в письмовій формі, не домовлявся і не погоджував жодного правочину поруки та істотних умов такого правочину щодо його відповідальності передВАТ «Кредитпромбанк» за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором. Згідно з приписами статей 553, 554 Цивільного Кодексу України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов`язанням, яке забезпечується договором поруки. У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності та волевиявлення сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача. Із урахуванням викладеного недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав два експертнних висновки ТОВ «Експертно-дослідна служба України» № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року та № 799/11/2021 від 26 листопада 2021 року, складених за замовленням позивача ОСОБА_1 , з яких вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «поручитель» у технічній копії договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (а.с. 14-18, 68-79). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Надаючи оцінку зазначеним висновкам за результатом проведення почеркознавчої експертизи, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Судом встановлено, що в порушення вимог пункту 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкції), такі експертні дослідження № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року та № 799/11/2021 від 26 листопада 2021 року було проведено по копії об`єкта дослідження - договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк». Як передбачено пунктом 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, та пункту 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом Міністерства юстиції України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Цим же пунктом Інструкції передбачено проведення експертиза за фотознімками та іншими копіями об`єкта, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень. Отже, відхиляючи вказані висновки експертиз з підстав проведення почеркознавчого дослідження за копією, а не оригіналом дослідженого документу, суд правильно виходив з того, що цими висновками достовірно не може бути підтверджено обставини непідписання ОСОБА_1 договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року. Крім того, із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що експерт ОСОБА_3 , яка проводила почеркознавчу експертизу з наданням висновку № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року, була атестованим експертом на момент її роботи у КНДІСЕ, де вона отримала свідоцтво експерта № 19-11. Проте, при звільненні її з посади наказом від 23 січня 2017 року № 15к свідоцтво експерта почеркознавчої і автотоварознавчої експертизи № 19-11 було анульовано рішенням ЕКК КНДІСЕ від 03 лютого 2017 року № 1 (а.с. 43). Отже, надані позивачем висновки за результатом проведення почеркознавчої експертизи № 735/07/2021 від 09 липня 2021 року та № 799/11/2021 від 26 листопада 2021 року не є належними та допустими доказами на підтвердження позовних вимог. Протягом розгляду справи позивачем до суду першої та апеляційної інстанцій не подавалися заяви (клопотання) про витребування оригіналу договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, який знаходиться у відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс». З клопотанням про проведення відповідної судової почеркознавчої експертизи з наданням на дослідження оригіналу договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року позивач до суду не звертався, що відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України є виявом принципів диспозитивності і змагальності сторони у справі, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Посилання позивача у доводах апеляційної скарги, на судовову практику у справі № 760/20599/15-ц щодо можливість проведення відповідним фахівцем дослідження підпису на електрофотокопії документа, є безпідставними, оскільки у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Ураховуючи наведене, та прийнявши до уваги заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року (справа № 185/8369/15-ц) про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, яке у силу положень статті 82 ЦПК України, має преюдиційне значення, оцінивши висновки експертиз, суд першої інстанції надав належну оцінку доказам на предмет їх належності і допустимості, встановив обставини, які повністю спростовують твердження позивача ОСОБА_1 про непідписання ним оспореного договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року. Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції не витребовувалися і не досліджувалися матеріали цивільної справи, в якій було прийнято заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року, та не перевірялись обставини щодо того чи ті самі особи приймають участь у розгляді цієї справи №760/20898/21 і про яких було зазначено в рішенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року, зокрема не перевірено ні ідентифікаційні дані цих осіб, ні їхню реєстрацію місця проживання, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 185/8369/15-ц. Із оглянутих матеріалів цивільної справи (№ 185/8369/15-ц) колегією суддів апеляційного суду встановлено, що заявлені у даній справі ПАТ «Дельта Банк» вимоги стосувалися стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк» (нового кредитора) з позичальникаОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 ом ОСОБА_5 , як фінансового поручителя відповідно до укладеного договору поруки № 9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, заборгованості за кредитним договором №9/25ДС/0460/2007-СС(ЦІК) від 25 жовтня 2007 року, яка утворилась станом на 06 липня 2015 року. У позовній заяві зазначені реквізити, передбачені щодо її форми і змісту, у тому числі дані, що індентифікують сторін у справі. Вказані ПАТ «Дельта Банк» у позовній заяви відомості стосовно відповідача ОСОБА_1 - ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , повністю збігаються з даними, що зазначені ОСОБА_1 при поданні позовної заяви про визнання невчиненим (неукладеним) та недійсним договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) у справі, яка переглядається. Встановлені обставини у цивільній справі № 185/8369/15-ц вказують на те, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 2 250 713,02 грн, яка підлягає стягненню з позичальника у повному розмірі на користь кредитора. Визначений розмір заборгованості підлягає стягненню солідарно з поручителем ОСОБА_4 ом ОСОБА_5 , так як поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року (справа № 185/8369/15-ц), яким задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили. На виконання судового рішення у цивільній справі № 185/8369/15-ц Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 15 жовтня 2015 року видані виконавчі листи, які пред`явленістягувачем до органу, який здійснює примусове виконання рішень. У листопаді 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк». Під час розгляду судом питання про заміну сторони виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 особисто та через свого представника адвоката Миклуш М.І. подавав до суду письмові клопотання від 10 січня 2021 року, від 16 лютого 2021 року, додаткові пояснення до клопотання про витребування доказів від 13 березня 2021 року, додаткові пояснення від 11 травня 2021 року, заяву про виготовлення копій документів, долучених до матеріалів справи, копію технічного запису від 11 травня 2021 року, від 23 липня 2021 року, клопотання про відкладення розгляду справи від 21 версня 2021 року. Також ОСОБА_1 оскаржена ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження в апеляційному та касаційному порядку, він брав участь через свого представника ОСОБА_6 при новому розгляді справи з вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Таким чином обставини, встановлені рішенням суду у справі № 185/8369/15-ц, що набрало законної сили, стосуються особи ОСОБА_7 , щодо якого встановлено ці обставини. При цьому зміна паспортних даних не вказує на іншу особу ОСОБА_1 , яка брала участь у справі № 185/8369/15-ц, оскільки із наданих позивачем ОСОБА_1 письмових доказів вбачається, що останнім отримано новий паспорт громадянина України після втрати попереднього серії НОМЕР_2 , виданий 22 січня 2003 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області (оголошення до газети подано № 185/8369/15-ц, оскільки із наданих позивачем Марінічем 11 січня 2014 року). Про обізнаність ОСОБА_1 щодо ухвалення заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 185/8369/15-ц, виконання якого проводилось органами, які здійснюють примусове виконання рішень, також вказують його процесуальні дії щодо оскарження рішень та дій державних виконаців, вчинених при виконанні судового рішення у справі № 185/8369/15-ц. Матеріалами справи підтверджується, що у 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із скаргами на рішення та дії державного виконавця, про визнання виконавчого листа, який видано 15 жовтня 2015 року на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року у справі № 185/8369/15-ц таким, що не підлягає виконанню (провадження №4-с/185/25/17, №4-с/185/45/17). Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року (провадження №4-с/185/45/17) скаргу ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. щодо відкриття 25.08.2016 року виконавчого провадження за НОМЕР_3 та вчинення дій щодо примусового виконання рішення. Скасовано постанову головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. від 25.08.2016 року про відкриття виконавчого провадження за НОМЕР_3. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. щодо арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Скасувано постанову головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. від 01.09.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. щодо не зняття арешту з майна боржника та не припинення оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Зобов`язано головного державного виконавця Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Редькіна М.О. зняти арешт з майна боржника, припинити оголошення заборони на його відчуження, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасувати всі інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (а.с. 93-95). Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2017 року (провадження №4-с/185/25/17) в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи - старший державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Джулай Юлія Юріївна, головний державний виконавець Київського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецька територіального управління юстиції у Донецькій області Редькін Михайло Олексійович, державний виконавець органу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції Аврам А.О., Державна податкова інспекція у Київському районі міста Донецька на рішення та дії державного виконавця про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визнання дій державних виконавців незаконними та скасування постанов - відмовлено (а.с. 91-92). Інші доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права. Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи не спростував у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочинів (стаття 204 ЦК України), не виконав передбаченого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема не довів належними і допустимими доказами наявність будь-яких обставин, які відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставами для визнання оспорюваного договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК) недійсним, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 25 жовтня 2007 року за №9/25ДС/0460/П01/2007-СС(ЦІК). Крім того, вимога позову як визнання правочину невчиненим (неукладеним), не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Арумент відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не заслуговує уваги, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за наявності порушеного права особи (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення»). Виходячи з того, що суд першої інстанції відмовим у позові ОСОБА_1 саме з підстав необґрунтованістю (недоведеністю) позовних вимог, тому правові підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності та відмови у позові з цієї самостійної підстави відсутні. Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 січня 2024 року Головуючий Судді: