Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/13810/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/13810/22 Номер провадження 22-ц/814/3226/23Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Лобова О.А., Панченка О.О., за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на період навчання УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. В обґрунтування позову зазначено позивачкою зазначено, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03.10.2003, який між ними було розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24.02.2017. Від шлюбу мають двох дітей. На підставі судового наказу від 30 серпня 2019 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09 серпня 2019 року і до повноліття дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 сину ОСОБА_3 виповнилось 18 років та на даний час він навчається на четвертому курсі денного відділення Відокремленого структурного підрозділу «Полтавський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», у зв`язку із чим потребує допомоги. Вона не в змозі самостійно повноцінно утримувати сина, а батько з досягненням сином повноліття сплачувати аліменти добровільно перестав, хоча має змогу надавати таку допомогу як за станом здоров`я, так і за фінансовим становищем, оскільки працює у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Прохала стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27 квітня 2022 року до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17.11.2022 і до закінчення навчання 30.06.2023. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 980,40 грн. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; З даним рішенням в задоволеній частині не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі прохав рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимогу повному обсязі. Вважає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції частково допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; відбулася недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; наявні порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. По-перше, в своїй позовній заяві позивач вказувала, що на даний час в неї відсутні доходи і тому вона не може повністю забезпечити повноцінне навчання сина, що він, як батько, за станом здоров`я та матеріальним становищем має змогу утримувати повнолітнього сина ОСОБА_3 , однак документальних доказів тому не надала. Не надано і доказів, що наразі син проходить навчання безпосередньо в навчальному закладі, наприклад, відповідну довідку з Коледжу, якою би було підтверджено, що син відвідує на регулярній основі стаціонарне навчання та потрібує коштів на проїзд, харчування, та доказів витрат на купівлю літератури, проїзд до навчального закладу, оплату за навчання. Позивач також зазначала у позові, що він в добровільному порядку не надає сину матеріальної допомоги, але із цим питання до нього вона не зверталася. Вважає, що суд повинен був відмовити в задоволенні позову, так як станом на сьогоднішній день, фінансової можливості надавати допомогу сину він не маю. Вказував, що він дійсно працює, займає посаду електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній в ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Середній розмір місячної заробітної плати (з урахуванням премії, яка не завжди сплачується) за останні 6 місяців складає 15 304,72 грн, до того ж кількість робочих днів може бути у майбутньому зменшена до чотирьох. Інших доходів, крім заробітної плати, він не має. Вищевказана грошова сума йде на придбання продуктів харчування, періодично одягу, сплату комунальних послуг та на його лікування, адже, загальний стан його здоров`я не є належним (щоправда чеки на придбання мною ліків були збережені лише за березень цього року, адже він не думав, що до нього може бути пред`явлено такий позов). Зокрема, випискою із медичної карти стаціонарного хворого, виданою КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського ПОР» № 4491, підтверджується, що він проходив стаціонарне лікування у вказаному медичному закладі в період з 27.02.2019 до 11.03.2019; випискою із медичної карти стаціонарного хворого, виданою КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського ПОР» № 3110, підтверджується, що він проходив стаціонарне лікування у вказаному медичному закладі в період з 14.02.2022 до 23.02.2022; випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданою КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня» за № 2605, підтверджується, що він проходив стаціонарне лікування у вказаному медичному закладі в період з 26.12.2022 до 02.01.2023. Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданою КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня» за № 35, підтверджується, що він проходив стаціонарне лікування у вказаному медичному закладі в період з 05.01.2023 до 10.01.2023. Вищевказаними виписками з медичних закладів підтверджується, що він має вже не один рік поспіль складні хвороби, завдяки яким змушений лікуватися стаціонарно в обласній лікарні, а саме має діагнози: хронічний панкреатит, хронічний гастродуоденіт та інші захворювання. У виписках зазначається про середній ступінь тяжкості хвороб, а також надаються рекомендації, наприклад: вживання дієтичних страв, консультації лікарів, прийняття медичних препаратів, санаторно- курортне лікування і т.д. На медичні препарати його витрати, коли він не перебуває на стаціонарному лікуванні, складають приблизно близько 3 000 грн на місяць. Крім цього, він стабільно сплачує щомісяця за отримані комунальні послуги грошові кошти, сплачує аліменти на утримання меншої дитини. Також, вказував, що він має батьків пенсійного віку, і якщо в нього з`являється час відвідати їх, то зазвичай він надає їм хоча б декілька кілограмів овочів та фруктів, що не є безкоштовним для нього. На підстави викладеного, прохав прийняти на стадії апеляційного перегляду вказані докази його майнового стану та стану здоров`я, у зв`язку із чим він не має можливості сплачувати кошти на навчання дитини, адже навіть не може дозволити собі повноцінного лікування. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом першої інстанції установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2003 року (а.с. 6). Від шлюбу народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (a.c. 10, 11). 24.02.2017 рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/355/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8-9, 23-24). В судовому засіданні встановлено, що на підставі судового наказу від 30 серпня 2019 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового Мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з 09 серпня 2019 року і до повноліття дітей. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 досяг повноліття. Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з продовженням навчання останнього. Згідно з Довідкою № 719 від 01.12.2022, виданою директором відокремленого структурного підрозділу «Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій» Дрібний Я.С. є здобувачем освіти, студентом четвертого курсу денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу «Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій». Термін закінчення навчання по 30.06.2023. Оцінивши надані докази в сукупності, врахувавши матеріальне становище дитини, яка не працює, утримається за рахунок матері, а також те, що батько є працездатним, не спростував відсутність можливості надання ним матеріальної допомоги сину, який продовжує навчатися, який потребує такої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання мають стягуватися у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи із дати звернення до суду із вказаним позовом і до закінчення навчання - 30.06 2023. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час, а саме з 27 квітня 2022 року, є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, отже рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів за минулий час не оскаржуються та не переглядається апеляційним судом. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Батьки дитини мають рівні обов`язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейно кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 635/1139/17): «стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей). Згідно з частиною 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, визначається судом. В силу положень частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення, призначаючи до стягнення з відповідача на утримання повнолітнього сина аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, місцевий суд виходив з того, що згідно з Довідкою № 719 від 01.12.2022, виданою директором відокремленого структурного підрозділу «Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій», ОСОБА_3 (повнолітній син сторін) є студентом четвертого курсу денної форми навчання відокремленого структурного підрозділу «Полтавського фахового коледжу Національного університету харчових технологій», у зв`язку із чим не працює, утримається за рахунок матері, а батько є працездатним та не спростував відсутність можливості надання ним такої матеріальної допомоги сину. Дійсно, відповідно до норми статті 199 СК України, законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги з умовою, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. В силу чого підлягає врахуванню і майновий стан, і стан здоров`я платника аліментів, та інші обставини відповідно до частини 1 статті 182 СК України. У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими доказами. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. (ч. ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом, позивач у позові зазначила, що відповідач має змогу надавати допомогу на утримання сина, що продовжує навчання, оскільки офіційно працює в ПОКВПТ «Полтаватеплоенерго», що відповідачем не заперечувалось у судовому засіданні 02.03.2023. Відповідач ОСОБА_1 , завчасно отримавши копію позовної заяви з додатками (23.01.2023 - а.с. 41), не скористався своїм правом надання відзиву на позовом та доказів на підтвердження своїх заперечень щодо власного майнового стану та стану здоров`я. Під час розгляду справи у суді першої інстанції не довів належними і достатніми доказами своєї неспроможності сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на час навчання повнолітнього сина. Суд апеляційної інстанції не вбачає поважності причин неподання відповідачем доказів до суду першої інстанції, а саме: виписок з медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого, довідок про доходи та чеків на придбання ліків. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Продовження відповідачем сплати аліментів за судовим наказом на утримання дочки у розмірі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до досягнення нею повноліття, не є самостійною підставою для зменшення розміру присуджених місцевим судом аліментів в 1/4 частці від заробітку (доходу) відповідача щомісячно на повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закінчення ним навчання. Довідка про навчання № 719 від 01.12.2022 про зарахування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на навчання з 25.07.2019 строком навчання до 30.06.2023 (а.с. 13) є належним і достатнім доказом про стягнення аліментів у порядку ст. 199 СК України. Доводи скаржника про необхідність підтвердження довідками, що син проходить навчання безпосередньо в навчальному закладі, відвідує на регулярній основі стаціонарне навчання є безпідставними. Суд першої інстанції, установивши, що син сторін продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки немає можливості офіційно працевлаштуватись, а відповідач офіційно працевлаштований, зобов`язаний та не спростував своєї можливості утримувати повнолітнього сина у зв`язку із навчанням, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів до закінчення ним навчання. (на дату закінчення навчання вік отримувача аліментів не перевищуватиме 23 років). Присуджений розмір аліментів в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно є необхідним і достатнім для утримання сина на період навчання. Доказів зворотнього відповідачем не надано. Посилання скаржника на наявність у нього непрацездатних батьків, яких він навідує та яким він приносить під час відвідування продукти харчування, а також доводи про зменшення доходів у зв`язку із можливим у майбутньому зменшенням кількості робочих днів, не є такими доказом. За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували. Разом із тим, відповідач не позбавлений можливості відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України ініціювати в іншому судовому провадженні питання зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду у разі погіршення матеріального стану чи здоров`я. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 червня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.А. Лобов О.О. Панченко