Постанова 4824 № 752/1273/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7280/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 752/1273/22 08 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Осадченко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельника Юрія Олексійовича на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Чередниченко Н.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю з реєстрації місця проживання,- в с т а н о в и в: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю з реєстрації місця проживання в якому просила суд визнати рішення і дії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації по зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та скасувати їх. 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову. В обґрунтування вимог заяви зазначала, що 16 грудня 2021 року з відомостей, зазначених у листі- відповіді на адвокатський запит їй стало відомо про те, що реєстрація її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 була скасована. Зазначені дії щодо зняття її з реєстрації були здійснені уповноваженими особами Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації 28 грудня 2018 року. Підставою для зняття її з реєстрації місця проживання є абзац 8 пункту 2 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року. Вказує на те, що в травні 2019 року вона зверталась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом о ОСОБА_2 та державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» у якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича (з відкриттям розділу) N.44487131 від 07.12.2018 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №29330414, який внесено на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича (з відкриттям розділу) №44487131 від 07.12.2018; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділ щодо об`єкта нерухомого майна 1715482380000, який відкрито на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича (з відкриттям розділу) №44487131 від 07.12.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіна Олександра Васильовича №44487060 від 07.12.2018 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, у задоволенні її позову було відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено дію рішення суду першої інстанції. Зазначає, що в листопаді 2021 року невстановлені особи за вказівкою ОСОБА_2 проникли до її житла, незаконно замінили замки на вхідних дверях, позбавивши її можливості користуватись квартирою. Вказує на те, що станом на дату подачі даної заяви вона позбавлена можливості реалізувати свої права щодо майна, а також користуватись квартирою. Посилалась на те, що квартира під часрозгляду даного спору може бути реалізована третім особам, що утруднить або унеможливить ефективний захист її прав, як позивача у даній справі. З огляду на вище викладене, просила суд застосувати заходи забезпечення позову у даній справі у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо позбавлення та/або обмеження права користування позивачем власним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю з реєстрації місця проживання, відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 06 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мельник Юрій Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою, при її постановленні судом першої інстанції були неповно встановлені обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовані норми процесуального права, які регулюють питання застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо позбавлення та/або обмеження права користування позивачкою власним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 , призведе до неправомірного обмеження права третьої особи у справі ОСОБА_2 в реалізації його права власності на вказану квартиру, так як факт набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру оспорюється і в цивільному провадженні і в кримінальному провадженні. Крім того, арешт, який був накладений на вказану квартиру на підставі ухвали суду про забезпечення позову від 12.11.2018 року у справі № 752/23159/18, не завадив ОСОБА_2 обмежити ОСОБА_1 у праві приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Відмовляючи у задоволенні її заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув увагу на копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.12.2021 року по кримінальному провадженню №42021102010000295 відкритому за частиною 3 ст. 365-2 КК України у зв`язку зі зловживанням повноваженнями державним реєстратором, що спричинило охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 тяжкі наслідки, та на копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.01.2022 року по кримінальному провадженню №12022105010000104 за частиною 1 ст. 162 КК України, у зв`язку з проникненням невідомих осіб у квартиру ОСОБА_1 , здійсненням невідомими особами заміни замків у квартирі, порушення ними недоторканості житла та здійсненням невідомими особами протиправного виселення ОСОБА_1 . На думку апелянта, заявлений позивачем вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень, у тому числі, шляхом подачі позовної заяви про усунення перешкод у користуванні або ж будь-якої іншої позовної заяви, за результатами розгляду якої позивачем буде отримане рішення, що дозволить здійснити реєстрацію її місця проживання за адресою спірної квартири. Посилається також на те, що вирішуючи питання про вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, суд повинен оцінювати доводи заяви про забезпечення позову, а не надавати оцінку щодо належності способу захисту права. Більше того, в немайнових спорах не має взагалі застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. 23 травня 2023 року представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Стахов Андрій Олексійович звернувся до Київського апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу в якому зазначав, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві власності, а позивач по справі жодних майнових прав на вказане майно не має. Звертає увагу на те, що право власності ОСОБА_2 не є скасованим або оспореним відповідно до вимог законодавства, а тому презюмується в силу норми ч. 2 статті 328 ЦК України. Право власності на вказану квартиру наразі продовжує належати ОСОБА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що незрозумілим є прохання позивача заборонити вчиняти дії щодо позбавлення її права користування спірним майном, оскільки такого права позивач наразі не має, як і не має доступу до вказаної квартири та не проживає в ній. Вказує на те, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, не є спів- мірними, адекватними та обґрунтованими в розрізі предмету спору та фактичних обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_2 , який є власником спірної квартири, не є відповідачем по даній справі, а відтак, не порушує права позивачки, які могли б бути захищені в судовому порядку в рамках даної справи. При цьому, заявлені позивачем заходи забезпечення позову стосуються та суттєво обмежують права власності саме ОСОБА_2 , що суперечить принципу непорушності права власності та мирного володіння майном. Вказує на те, що не погоджується з доводами позивача в частині того, що застосування вказаних в заяві заходів забезпечення позову унеможливить відкриття нових судових проваджень, оскільки захист нібито порушених прав позивача по справі ніяк не пов`язується із забезпеченням фізичного доступу до спірної квартири в порядку забезпечення позову, оскільки саме таку мету переслідує позивач шляхом подання заяви про забезпечення позову. З огляду на вище викладене, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Копанчук Марк Володимирович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Представник відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому порядку, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 з 07.12.2018 року є ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. ОСОБА_1 в січні 2022 року звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень і дій по зняттю її з реєстрації місця проживання, в якому просила суд визнати рішення і дії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації по зняттю ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та скасувати їх. В порядку забезпечення вказаного позову, 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд застосувати заходи забезпечення позову у даній справі у вигляді заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо позбавлення та/або обмеження права користування позивачем власним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову способом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо позбавлення та/або обмеження права користування позивачем нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 , суд першої інстанції посилався на те, що предметом спору у даній справі є немайнові вимоги позивачки про визнання незаконними рішень і дій відповідача Голосіївської районної і м.Києві державної адміністрації по зняттю її з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 , а в порядку забезпечення вказаного позову позивачка просить заборонити вчиняти дії щодо позбавлення та /або обмеження її права користування вказаною квартирою, що є неспівмірним із заявленими вимогами. Крім того, невжиття вказаного засобу забезпечення позову не призведе до неможливості виконання можливого рішення суду у даній справі про задоволення позову. Так, як у випадку задоволення позову ОСОБА_1 , відповідачу Голосіївській районній в м.Києві державні адміністрації необхідно буде вчинити дії щодо скасування свого рішення про зняття позивачки з реєстрації за адресою спірної квартири. При цьому застосування вказаного позивачкою заходу забезпечення позову призведе до обмеження прав третьої особи у справі ОСОБА_2 , який є власником вказаної квартири. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення судуі повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу». Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання рішення і дії Голосіївськогї районної в місті Києві державної адміністрації по зняттю ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_2 незаконними та скасування їх, а у разі задоволення позову рішення суду полягатиме в констатації факту незаконного рішення. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому суди інстанцій прийшов до правильного висновку, що забезпечення позову в даному випадку призведе до невиправданого обмеження особи в реалізації приватної власності на квартиру. Крім того, захід забезпечення позову в цій справі шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо позбавлення та/або обмеження права користування позивачем нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_2 не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими нею вимогами в цій справі. Доводи апеляційної представника позивачки про те, що у справі № 752/12481/22 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження у даній справі та зупинено дію рішення суду першої та апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачкою заявлені вимоги про забезпечення позову саме в даній конкретній справі, а тому посилання на обставини у іншій справі не є підставою для задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний у заяві позивачки вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень, у тому числі, шляхом подачі позовної заяви про усунення перешкод у користуванні або ж будь-якої іншої позовної заяви, за результатами розгляду якої позивачем буде отримане рішення, що дозволить здійснити реєстрацію місця проживання, колегія суддів відхиляє, так як вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказаний позивачкою вид забезпечення позову є неспівмірним змісту заявлених нею позовних вимог у даній справі. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельника Юрія Олексійовича. Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381-384 ЦПК України суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельника Юрія Олексійовича залишити без задоволення Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 червня 2023 року. Головуючий: Судді: