Постанова Харківський апеляційний суд № 638/6769/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 20 червня 2023 року м. Харків справа № 638/6769/20 провадження № 22-ц/818/1169/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особи на стороні позивачів - ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Подус Г.С.,- в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року позов залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначають, що судом не враховано наявність заяви від позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами. Вказують, що судом в порушення вимог чинного законодавства не було викликано позивачів у судове засідання на 03.02.2023 року. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачів на 03.02.2023 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовну заяву позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлені позивачі повторно не з`явилися в судове засідання, про причини неявки не повідомили; позивачі втратили зацікавленість до розгляду справи по суті. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.85). Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав. 10 листопада 2020 року ОСОБА_2 , подав до суду заяву про розгляд справи без його участі; зазначив, що підтримує позов і всі викладені обставини у позовній заяві, просить суд задовільнити вимоги у повному обсязі (т.2 а.с.40). Справа була призначена до розгляду, зокрема, на 28 листопада 2022 року (т.3а.с.60). 28 листопада 2022 року у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, судове засідання перенесено на 03 лютого 2023 року (т.3 а.с.64). З матеріалів справи убачається, що відсутні докази належного повідомлення позивачів про розгляд справи 03 лютого 2023 року. Згідно статті 128 ЦПК України виклики в судове засідання здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, у випадках встановлених цим кодексом, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, за змістом положень ст. ст. 257,223 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності. У постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 вказано на те, що аналіз змісту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з наведеної підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи, повторно не з`явився саме у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, а не в підготовче засідання. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 686/16213/21. В матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проведення судового засідання, яке було призначено на 03.02.2023 року. Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 ще у листопаді 2020 року подане до суду клопотання про розгляд справи у всіх засіданнях без його присутності (т.2 а.с. 40). Цивільним процесуальним законом можливість залишення позову без розгляду внаслідок неявки позивача в судове засідання пов`язується передусім із належним повідомленням позивача про час і місце розгляду справи та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності, що є обов`язковими умовами законності відповідного судового рішення. При цьому, у разі надходження від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення в судове засідання розгляд справи по суті може мати місце лише якщо остання обставина не перешкоджає розгляду справи. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд помилково не врахував того, що позивачі не були належним чином у спосіб, передбачений ЦПК України, повідомлені про розгляд справи 03 лютого 2023 року, що унеможливлює застосування положень п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, крім того позивачем ОСОБА_2 була подана заява про розгляд справи за його відсутності. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України. ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 759/4107/17-ц, від 15 квітня 2020 року в справі №201/10953/18-ц, від 21 жовтня 2020 року в справі № 756/13550/16-ц. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Матеріали справи не місять доказів про те, що позивачі відмовилися в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог, і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату їх інтересу до позову, а відтак, використаний судом першої інстанції процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження права позивачів на судовий захист. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2023 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 21.06.2023 року.