Постанова 4813 № 495/1238/22

Номер провадження: 22-ц/813/5465/23 Справа № 495/1238/22 Головуючий у першій інстанції Заверюха В.О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді - Коновалова В.А., Карташов О.Ю. за участю секретаря судового засідання Сінько А.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» правонаступник позивача - Акціонерне товариство "Сенс Банк" відповідачі - ОСОБА_1 , державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Байрамова Олександра Володимировича, який представляє інтереси Акціонерного товариства "Сенс Банк" на заочне рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Заверюхи В.О., у приміщенні того ж суду, за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновлення запису про реєстрацію права власності та визнання права іпотеки , - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 , в якому просить: - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.11.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чербаджи K.M., зареєстрований в реєстрі за №1033, квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м.. - скасувати запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: (номер запису про право власності: 23281730; Дата, час державної реєстрації: 09.11.2017 16:01:30) вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37949259 від 06.11.2017 09:23:48, ОСОБА_4 , Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область; - відновити запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: (номер запису: 23121237; Дата, час державної реєстрації: 01.06.2007 15:49:38) шляхом скасування запису про припинення іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: Дата, час державної реєстрації: 31.10.2017 15:18:48; - відновити запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: (номер запису: 23124127; Дата, час державної реєстрації: 01.06.2007 15:55:10) шляхом скасування запису про погашення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: Дата, час державної реєстрації: 31.10.2017 15:55:21; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37949259 від 06.11.2017 09:23:48, Алексєєнко Віолетта Анатоліївна, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", Одеська область; - відновити запис про реєстрацію права власності, витребувати, визнати право власності за ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , нерухоме майно: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86 адреса: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 23192326; Дата, час державної реєстрації: 31.10.2017 14:47:32) вчинений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37949259 від 06.11.2017 09:23:48, Алексєєнко Віолетта Анатоліївна, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", Одеська область; - визнати право іпотеки Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ - 23494714 (вул.В.Васильківська, 100, м.Київ, 03150) на нерухоме майно: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86, адреса: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду Заочним рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023р. позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію права власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відновлення запису про реєстрацію права власності - задоволено частково. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду, адвокат Байрамов О.В., який представляє інтереси Акціонерного товариства "Сенс Банк", 27 березня 2023 року звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року по справі № 495/1238/22, в частині відмови визнання прав іпотекодержателя, в цій частині винести нове рішення, яким визнати право іпотеки Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на нерухоме майно Загальна площа (кв. м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86 Адреса: АДРЕСА_1 . Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Отже, повернення майна власнику, яке відчужено з метою унеможливлення звернення на нього стягнення кредитором в рахунок погашення боргу, є належним та ефективним способом захисту. До таких висновків прийшов також Верховний Суду своїй постанові 10.02.2021 року у справі № 754/5841/17. Таким чином, підлягає задоволенню також позовна вимога про повернення майна Відповідачу 3, яке було відчужено з метою унеможливлення звернення на неї стягнення АТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення боргу. Підстави припинення іпотеки передбачено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов?язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст. 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов?язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. На день подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором не погашена. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області дійшов вірного рішення, щодо скасування договору купівліпродажу та скасування рішень, але є помилковим відмова у визнанні прав іпотекадержателя. Явка сторін Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду , заяв про відкладення до суду не надходило, колегія ухвалила про заміну сторони позивача на АТ «Сенс-Банк» та вирішила слухати справу на підставі наявних матеріалів справи. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначеного на 20.06.2023 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про повернення поштового відправлення з поміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до сталої практики Верховного Суду є належним повідомленням сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом апеляційної та першої інстанції встановлено те, що 01.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2007/671/Ф03.14-21, відповідно до якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 87 800 долларів США, зі сплатою 13,0% процентів річних. В якості забезпечення виконання боржником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором №2007/671/Ф03.14-21 від 01.06.2007 року, того ж дня 01.06.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець, тобто ОСОБА_2 передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м. та будівлю магазину, яка складається в цілому з: будівлі магазину - літ.«А», загальною плошею - 92,9 кв.м.; споруди - №1-5, І, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею - 290 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністрвоського міського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №31,32. Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року №5/2019, а також рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» протокол №4/2019 від 15.10.2019 року затверджено передавальний акт. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк», правонаступником усього його майна, майнових прав та обовязків за цим актом є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019 року. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру забор відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №297636142 вбачається, що іпотека предметом якої є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м. припинена 31.10.2017 року, підстава: акт про реалізацію предмета іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 03.08.2017 року, видавник: Головний державний виконавець: довідка, серія та номер: б/н, виданий 24.10.2017 року, видавник ПАТ «Укрсоцбанк», відомості внесено до реєстру: 01.11.2017 року 10:41:34, державним реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область Алексєєнко В.А., індексний номер рішення 37876232. З акту про реалізацію предмета іпотеки від 03.08.2017 року вбачається, що головним державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої слуби Головного територіального управління юстиції в Одеській області при примусовому виконанні виконавчого листа №6/2604/3876/2012 виданого 04.10.2012 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 819 655,72 грн. та третейського збору в сумі 8 596,56 грн., що разом становить 828 252,28 грн., відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадженя», ст.41 Закону України «Про іпотеку» передано на реалізацію нерухоме майно у вигляді будівля магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці площею - 290 кв.м. та складається з: будівлі магазину - літ.«А», загальною плошею - 92,9 кв.м.; споруди - №1-5, І, площею - 92,9 кв.м.. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру забор відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №297636079 вбачається, що ОСОБА_2 відчужила на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Чербаджи K.M., зареєстрований в реєстрі за №1033. З даних документів, на які послався державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алексєєнко Віолетта Анатоліївна, не вбачається обставин чи волі іпотекодержателя про припинення іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м.. Крім того, відчудження предмету іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м. є порушення вимог пп.2.1.4 п.2.1 іпотечного договору, відповідно до якого іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, що оформлюється додатковою угодою до цього договору не відчуджувати предмет іпотеки. Сторонами правочину було узгоджені умови укладеного договору іпотеки. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 вчинила відчуження предмету іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м., проте згоди на реалізацію предмета іпотеки АТ «Альфа-Банк» не надавав, а отже відчуження відбулось в порушення ЗУ «Про іпотеку».. У постановах від 19 жовтня 2016 року (провадження №6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі №359/1654/15-ц Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення ст.234 ЦК України і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) підтримала зазначені висновки. За висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. У постанові від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18 Верховний Суд зазначив, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17). Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що складається «про людське око», таким критеріям відповідати не може. Вказані висновки ґрунтуються на постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №369/11268/16-ц, провадження №14-260цс19, суть якої зводиться до того, по позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.3 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України. Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 року у справі №646/3972/16-ц. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-УІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону України від 02 червня 2016 року №04-УІІІ «Про виконавче провадження»). У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно (п.52 Постанови Верховного Суду №910/8357/18 від 28.11.2019 року). Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди). Про зловживання правом і використання правитно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними їх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних вовідносин). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно ч.2, 3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватисяучасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в у числі, вироку). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Каційного цивільного суду від 07.10.2020 року в справі №755/17944/18 (провадження 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного нодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника). Відповідач ОСОБА_2 відчужила нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м., маючи значну непогашену заборгованість перед АТ «Альфа-Банк». Наявність вказаних обставин свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчудження належного їй майна, яке перебувало в іпотеці, відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі №754/2450/18 . Кожен наступний договір був недійсним і не створював жодних юридичних наслідків, окрім його недійсності, кожна зі сторін відчужувачів за такими договорами не була такою особою, що на відповідній правовій підставі набула право власності на майно, а, отже, й не мала права її відчужувати, оскільки не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності розпоряджатися нею шляхом укладення договорів дарування відповідно. Аналогічні висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду (наприклад, станова Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №520/5141/17). У такому випадку не застосовується усталена позиція судів, відповідно до якої не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після дійсного правочину, оскільки у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених у ч.1 ст.388 ЦК України. Позивач не є власником майна та на момент звернення з даним позовом не має будь-якого іншого речового права на неї, а, отже позивачем не може бути заявлено віндикаційний позов. Вимоги позивача направлені на те, щоб уможливити подальші дії, спрямовані на перебування предмету правочину у власності боржника, оскільки саме від цього залежить можливість позивача задовольнити свої вимоги за рахунок належного боржнику майна. Позивач час розгляду справи у суді не має права власності чи іншого речового права на предмет правочину, тому не може використовувати правовий механізм витребування цього майна з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України. Отже, позивач, який не є стороною оскаржуваних правочинів, має право на оскарження цих правочинів, оскільки є заінтересованою особою, яка претендує на те, щоб за рахунок майна його боржника були задоволені його майнові вимоги до нього. Проведена державна реєстрація права власності на підставі вищевказаного недійсного правочина, не має жодного правового значення у питанні виникнення права власності на майно у вказаних осіб. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК України). Отже, повернення майна власнику, яке відчужено з метою унеможливлення звернення на нього стягнення кредитором в рахунок погашення боргу, є належним та ефективним способом хисту. До таких висновків прийшов також Верховний Суду у своїй постанові 10.02.2021 року у раві №754/5841/17. Таким чином, підлягає задоволенню також позовна вимога про повернення майна відповідачу ОСОБА_2 , яке було відчужено з метою унеможливлення звернення на неї стягнення АТ «Альфа-Банк» в рахунок погашення боргу. На день подання позову до суду заборгованість за кредитним договором №2007/671/Ф03.14.-21 від 01.06.2007 року відповідачем ОСОБА_2 не погашена. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в цій частині з дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, що не оскаржується АТ "Сенс-Банк". Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія виходячи з вищевикладеного по суті справи, прийшла до висновку, що судом першої інстанції прийнято поспішне рішення в частині відмови визнання права іпотеки у іпотекодержателя АТ «Альфа-Банк» на предмет іпотеки у вигляді нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 59,14 кв.м., житловою площею - 36,86 кв.м., відповідно іпотечного договору від 01.06.2007 року, оскільки право іпотеки АТ «Альфа-Банк» сторонами по справі не оскаржується за таких підстав і є необґрунтованим належним чином. Доводи апеляційної скарги, на думку судової колегії є слушними та заслуговують на задоволення з наступних підстав. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У частині першій статті 13 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, рішення державного реєстратора не впливає на чинність іпотеки. Скасування судового рішення, рішення державного реєстратора, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, судова колегія дійшла висновку про те, що банк згоди на передачу майна в іпотеку іншим особам, у тому числі на зміну, чи припинення іпотеки, не надавав, проте 09 листопада 2017 року без законних на те правових підстав ОСОБА_7 перепродала за визнаним судом першої предмети іпотеки за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 без згоди банку, як іпотекодержателя, що призвело до зміни власника квартироволодіння і порушення прав АТ «Сенс-Банк». Враховуючи, що при укладенні оспорюваного Договору воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним договором, дії сторін спрямовані на перехід права власності на майно з метою приховування її від звернення на неї стягнення в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за Кредитним договором, а, отже, правова мета оспорюваного Договору є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому такий Договір є недійсним також на підставі ст. 234 ЦК України. З огляду на те, що майно було набуте за не дійсним правочином, який не створював жодних юридичних наслідків, окрім його недійсності, то і подальші дії і з цим нерухомим майном не породжують жодних наслідків, оскільки таке подальше відчуження не містить в особи відчужувача необхідного обсягу цивільної дієздатності розпоряджатися цим майном та також тому є недійсним. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 369/2593/18 від 15 грудня 2021 року, а саме те що для реєстрації обтяження іпотеки необхідний договір іпотеки та рішення суду про визнання прав іпотекадержателя. Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання права іпотеки Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ - 23494714 (вул.В.Васильківська, 100, м.Київ, 03150) на нерухоме майно: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86, адреса: АДРЕСА_1 , а тому рішення в цій частині необхідно скасувати та задовольнити зазначені вимоги. Судова колегія дійшла висновку, що скаржником доведено належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Байрамова Олександра Володимировича задовольнити. Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання права іпотеки Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ - 23494714 (вул.В.Васильківська, 100, м.Київ, 03150) на нерухоме майно: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86, адреса: АДРЕСА_1 , скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання права іпотеки Акціонерне товариство "Альфа-Банк", код ЄДРПОУ - 23494714 (вул.В.Васильківська, 100, м.Київ, 03150) на нерухоме майно: загальна площа (кв.м): 59.14, житлова площа (кв.м): 36.86, адреса: АДРЕСА_1 . В іншій частині заочне рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року залишити без змін Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 червня 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова О.Ю. Карташов