Постанова 4811 № 463/1162/20

Справа № 463/1162/20 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В. Провадження № 22-ц/811/4097/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретаря: Гай О.О. за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника АТ «Альфа Банк» - Блажевського П.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Христини Миколаївни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування реєстрації права власності, поновлення реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Х.М., АТ «Альфа-Банк», в якому просив: - скасувати реєстрацію речових прав, права власності на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна квартира, об`єкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2015216346101, власник: АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) на підставі іпотечного договору, серія та номер: 3528, виданий 31.07.2007, видавник: Пелех О.З., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 7900823454828, виданий 06.11.2019, видавник: Укрпошта, повідомлення, серія та номер: 22429 виданий 28.10.2019, видавник; АТ «Альфа-Банк», Державна реєстрація проведена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівська обл., Барбуляк Х.М., номер запису про право власності 35183602, дата та час державної реєстрації 24.01.2020 13:29:27, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50808225 від 24.01.2020 17:29:45; - поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт житлової нерухомості що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2015216346101 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3527 від 31.07.2007 від 23.03.2006, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 24.01.2020 здійснила перехід права власності на квартиру позивача за адресою: АДРЕСА_2 , на АТ «Альфа-Банк». При цьому підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 3528, виданий 31.07.2007, видавник: Пелех О.3., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, рекомендоване відправлення, серія та номер 7900823454828, виданий 06.11.2019, видавник Укрпошта, повідомлення серія та номер 22429 виданий 28.10.2019, видавник АТ «Альфа-Банк». З наведеного вбачається, що перехід права власності на нерухоме майно здійснений приватним нотаріусом на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», при цьому АТ «Альфа-Банк»» приховав, а нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «АЛЬФА-БАНК») відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 . Вважає рішення приватного нотаріуса Барбуляк Х.М. (індексний номер 50808225 від 24.01.2020) про перехід права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_3 на користь АТ «Альфа-Банк» та дії самого банку незаконними, оскільки за наявності судового рішення, яким банку було відмовлено в зверненні стягнення на предмет іпотеки та яке набрало законної сили, він не мав правових підстав для використання позасудового порядку врегулювання. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2020 року в вигляді заборони АТ «Альфа-банк» чи будь-яким іншим третім особам здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 у будь-який спосіб, заселяти квартиру тимчасовими мешканцями, здавати квартиру у найм, оренду, під охорону. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27.01.2021 в вигляді зобов`язання позивача ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня постановлення ухвали внести зустрічне забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Х.М., АТ «Альфа-банк» про скасування реєстрації, у сумі 20 000 грн. на депозитний рахунок Личаківського районного суду м. Львова у ТУ ДСА у Львівській області, повернувши вказані кошти ОСОБА_1 згідно квитанції №30713338 від 04.02.2021. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши на нього апеляційну скаргу, до якої приєдналася ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув дану справу у порядку спрощеного позовного провадження. Вказує, що суд першої інстанції повинен був встановити чи справді на момент вчинення реєстраційних дій ОСОБА_1 мав заборгованість перед банком саме такого розміру, як зазначено у вимозі, та чи взагалі була наявна заборгованість. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення оцінки предмета іпотеки на момент реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на іпотечне майно, а, отже, відповідачем порушено вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Крім цього вважає, що звіт про оцінку майна не відповідає вимогам законодавства. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, представник АТ «Альфа Банк» - Блажевський П.І. заперечив проти задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 31.07.2007 було укладено кредитний договір № 1304/0707/71-001, згідно якого позивач отримав кредит у сумі 108 000 доларів США. Окрім того, Іпотечним договором від 31.07.2007 було забезпечене належне виконання позивачем своїх зобов`язань по кредитному договору, шляхом передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_3 . З реєстраційної справи № 2015216346101 вбачається, що державний реєстратор приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 24.01.2020 здійснила перехід права власності на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на АТ «Альфа-Банк». При цьому підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 3528,виданий 31.07.2007, видавник: Пелех О.3., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, рекомендоване відправлення, серія та номер 7900823454828, виданий 06.11.2019, видавник Укрпошта, повідомлення серія та номер 22429 виданий 28.10.2019, видавник АТ «Альфа-Банк». Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно з пунктом 12.3.1 договору іпотеки від 31.07.2007, який кореспондується зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. У реєстраційній справі наявне повідомлення ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 28.10.2019 вих. № 22429, у якому боржнику пропонується сплатити борг згідно розрахунку у розмірі 104 449,13 доларів США, та попередження про те, що у випадку несплати боргу та виконання вимоги протягом 30 днів АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Вказане повідомлення про усунення порушень від 28.10.2019 № 22429 було направлено ОСОБА_1 банком 30.10.2019, яке він отримав і надав відповідь від 28.11.2019, однак вимогу не виконав. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що банк вправі був звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки боржник свої зобов`язання по кредитному договору не виконав, як і не виконав протягом тридцятиденного строку письмову вимогу банку про усунення порушення, а, відтак, нотаріус на законних підставах здійснив реєстрацію переходу права власності на нерухоме майно за банком. Також районний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.04.2016 у справі № 463/1673/14 про відмову у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки із аналізу вказаного рішення суду вбачається, що підставою прийняття даного рішення було те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий ПАТ «Альфа-Банк» для підтвердження позовних вимог, проведений лише із 2012 року, що позбавило суд можливості перевірити правильність нарахування заборгованості та правильності відповідно до умов кредитного договору № 1304/0707/71-001 від 31.07.2007 зарахування платежів, проведених відповідачем із 2007 року. Колегія суддів, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, звертає увагу та таке. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. У підставу позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів. Однак для обґрунтування вимоги позивач повинен наводити завжди повний комплекс фактів. Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Підстава позову має важливе практичне значення. Правильне її встановлення визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , обґрунтовував вимоги тим, що перехід права власності на нерухоме майно здійснений приватним нотаріусом на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» незаконно, оскільки АТ «Альфа-Банк» приховав, а нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким ПАТ «Альфа-банк» відмовлено в позові до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 . Суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог, та визначеною позивачем підстави позову, прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому, суд вірно встановив, що позивачем у позовній заяві не було зазначено як підставу позову порушення порядку оцінки майна та порушення мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Суд апеляційної інстанції згідно з ч. 6 ст. 367 ЦПК України не може переглядати рішення суду першої інстанції із інших підстав, які не були заявлені позивачем, та які не були предметом оцінки суду першої інстанції, тому відповідні доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності розгляду районний судом справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У ч.4. ст. 274 ЦПК України зазначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Відтак, враховуючи предмет спору у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження. Колегія суддів також звертає увагу на те, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи свідчать про те, що спір у ОСОБА_1 виник саме з АТ «Альфа-Банк» щодо порушення ним права його власності на квартиру внаслідок дій товариства щодо реєстрації за собою такого права, а тому приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 03.02.2023 Головуючий Судді