Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17728/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17728/22 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Час і місце ухвалення: 27.02.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А.І. - Ступакової І.Г. при секретарі - Аргіровій М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання надати листи-рішення на розміщення елементів вуличної торгівлі, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2022 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо надання листів-рішень від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх про відмову на розміщення елементів вуличної торгівлі; - зобов`язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради надати ФОП ОСОБА_1 за його заявами №Ф1-107919-ю/л, №Ф1-107932-ю/л, №Ф1-107901-ю/л від 19.07.2022р. листи-рішення на розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2 на період роботи 5 років. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.07.2022р. він звернувся до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради із заявами №Ф1-107919-ю/л, №Ф1-107932-ю/л та №Ф1-107901-ю/л щодо узгодження трьох елементів вуличної торгівлі - лотків площею 6 кв.м. кожний за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2. Однак, листами райадміністрації від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх ФОП ОСОБА_1 відмовлено у видачі листів-рішень про надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі за вказаними адресами з посиланням на те, що місце розташування фактично знаходиться на пішохідній доріжці уздовж вул. Генерала Бочарова (в районі будинку №118 по вул.Семена Палія), що є територією загального користування, на якій розміщено елементи благоустрою у вигляді вуличних меблів. Таку відмову позивач вважає незаконною та зазначає, що станом на дату звернення ним до Суворовської райадміністрації із заявами вуличних меблів (лав) на відповідній ділянці встановлено не було. До того ж, листом від 29.08.2022р. відповідачем у відповідь на запит позивача повідомлено про відсутність у Суворовської районної адміністрації відомостей хто саме встановив лави за запитуваними адресами, а листом від 26.08.2022р. Департамент благоустрою міста ОМР повідомив про відсутність у нього інформації про встановлення малих архітектурних форм у вигляді вуличної меблі (вуличних лав) за відповідними адресами. Зазначене, за твердженнями позивача, свідчить про те, що вуличні лави за адресами, де він бажає розмістити елементи вуличної торгівлі, встановлені невідомою особою без наявності для цього правових підстав та вже після звернення ФОП ОСОБА_1 до Суворовської районної адміністрації із заявами від 19.07.2022р. та їх розгляду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Суворовської районної адміністрації ОМР у вигляді відмов від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх в наданні листів-рішень. Зобов`язано Суворовську районну адміністрацію надати ФОП ОСОБА_1 за заявами №Ф1-107919-ю/л, №Ф1-107932-ю/л, №Ф1-107901-ю/л від 19.07.2022р. листи-рішення на розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2 на період роботи 5 років. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7443,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 27.02.2023р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що всі три елементи вуличної торгівлі ФОП ОСОБА_1 мав намір встановити на пішохідній зоні вздовж вул. Генерала Бочарова безпосередньо біля 9-поверхових багатоквартирних житлових будинків, які розміщенні впритул один до одного за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (кутовий будинок). Окрім того, на цих місцях вже встановлені елементи благоустрою міського простору - паркові лави, вирішення питання щодо законності встановлення яких виходить за межі предмету даного спору. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що відмовляючи ФОП ОСОБА_1 у погодженні реалізації наміру розміщення елементів вуличної торгівлі, Суворовська районна адміністрація діяла з урахуванням, у першу чергу, інтересів жителів АДРЕСА_1 та вул. Семена Палія, 118, мешканців та гостей м.Одеса, які активно використовують вуличні лави за їх цільовим призначенням. Демонтаж вже розміщених вуличних лав в інтересах окремого підприємця, який переслідує лише мету отримання прибутку, є недопустимим. Також, апелянт посилається на те, що відмови від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх в наданні ФОП ОСОБА_1 листів-рішень на розміщення елементів вуличної торгівлі є актами індивідуальної дії, які не було скасовано судом першої інстанції. За таких обставин, за наявності чинних відмов, суд не мав правових підстав для зобов`язання Суворовської районної адміністрації надати ФОП ОСОБА_1 за заявами №Ф1-107919-ю/л, №Ф1-107932-ю/л, №Ф1-107901-ю/л від 19.07.2022р. листи-рішення на розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2 на період роботи 5 років. До того ж, суд здійснив втручання в дискреційні повноваження відповідача, що є недопустимим та суперечить принципу розподілу влад. Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання Суворовської районної адміністрації про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, помилково віднесено справу до категорії справ незначної складності, чим позбавлено відповідача права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі. Розгляд даної справи має певну складність та становить значний суспільний інтерес. ФОП ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що у своїх листах-відмовах від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх райадміністрація посилається виключно на встановлення вуличних лав на місцях, де позивач бажає встановити елементи вуличної торгівлі. Посилання на жодні інші обставини, в тому числі на скарги місцевих жителів, відповідач не зазначав в якості відмови в наданні листів-рішень на розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2. Фактично відповідач маніпулює зверненнями громадян та прикриває ними свої незаконні дії. При цьому, при зверненні з позовом до суду позивачем надано належні докази того, що за відповідними адресами станом на дату звернення його до відповідача із заявами від 19.07.2022р. та їх розгляду вуличних лав встановлено не було. Єдиним доказом розташування вуличних лав є відповідне погодження на розміщення малих архітектурних форм, яке відповідачем до суду не надано та яке відсутнє в апріорі. До того ж, встановлення вуличних лав не стало перешкодою для Суворовської райадміністрації у наданні 19.05.2023р. ФОП ОСОБА_2 листів-рішень на розміщення двох елементів вуличної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на ст.10 Закону України «Про підприємництво», оскільки законність дій ФОП ОСОБА_1 щодо ведення господарської діяльності не є предметом даного спору, в той час як апелянтом не надано суду жодного доказу, що при здійсненні своєї господарської діяльності позивач завдає шкоду навколишньому природному середовищу або порушує права та інтереси інших громадян. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.04.2008р. ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (КВЕД 47.89). З метою здійснення підприємницької діяльності 19.07.2022р. ФОП ОСОБА_1 , через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, звернувся до Суворовської районної адміністрації із заявами з реєстраційними номерами №Ф1-107919-ю/л, №Ф1-107932-ю/л та №Ф1-107901-ю/л щодо надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарок) трьох лотків площею по 6,0 кв.м. кожний, змішана група товарів, на період роботи 5 років, режим роботи 08:00 - 20:00 год. за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2. До заяв додано графічні матеріали з зазначенням місць розміщення лотків на місцевості. За результатами розгляду вказаних заяв Суворовська районна адміністрація Одеської області листами за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх від 16.08.2022р. відмовила ФОП ОСОБА_1 в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2. У вказаних листах райадміністрація зазначила, що місця, де ФОП ОСОБА_1 бажає розмістити елементи вуличної торгівлі у вигляді лотків площею 6,0 кв.м. кожний, фактично знаходяться на пішохідній доріжці та, як об`єкти благоустрою, є територіями загального користування, на яких розміщено елементи благоустрою у вигляді вуличної меблі (вуличні лави) для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності мешканців району. Враховуючи викладене, розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами, зазначеними в заявах від 19.07.2022р., не є можливим. Не погоджуючись з правомірністю дій Суворовської райадміністрації щодо відмов в наданні листів-рішень на розміщення елементів вуличної торгівлі, оформлених листами 01-05-4/280 вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх від 16.08.2022р., ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача у спірних листах від 16.08.2022р., як на підставу для відмови позивачу в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2, на розміщення у відповідних місцях елементів благоустрою у вигляді вуличної меблі (вуличних лав) не знайшло свого підтвердження матеріалами справи. При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що тривалий час на адресу Суворовської районної адміністрації надходять постійні скарги громадян - мешканців житлових будинків по АДРЕСА_1 , зі скаргами на вуличну торгівлю (як санкціоновану, так і не санкціоновану), в тому числі і відносно ФОП ОСОБА_1 , зазначивши, що в оскаржуваних листах від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх та №01-05-4/281вх відсутні посилання на надходження відповідних звернень, як на підставу для відмови позивачу в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі. За висновками суду першої інстанції, ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача прийняти рішення за заявами ФОП ОСОБА_1 від 19.07.2022р. та надати листи-рішення на розміщення елементів вуличної торгівлі за вказаними ним адресами на період роботи 5 років. З урахуванням висновку суду про протиправність листів-рішень від 16.08.2022р., іншим єдиним альтернативним рішенням відповідача повинно бути прийняття листа - рішення про інформування заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Преамбулою Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005р. №2807-IV (далі - Закон №2807-IV) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. Відповідно до ст.1 Закону №2807-IV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання. Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (ч.1 ст.5 Закону №2807-IV). Зі змісту статті 10 Закону №2807-IV вбачається, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку»; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом. Згідно ч.ч. 1, 2 та 4 ст.20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013р. №3961-VІ затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м.Одесі (далі - Правила №3961), пунктом 1.2 яких визначено, що правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі. Положеннями п.1.4 Правил №3961 передбачено, що елементи вуличної торгівлі - це окремо розташовані торгівельні автомати, лотки, ємності, торговельне обладнання, низькотемпературні прилавки, інші пристрої для роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності, платіжні термінали, паркомати, споруди соціально-культурного чи іншого призначення, що не відносяться до ТС, відкриті (літні) майданчики, у складі яких відсутні помости, огорожі, намети, шатри; лист-рішення - письмове повідомлення яке надається особі, яка подала заяву на розміщення елементу торгівлі, відповідною за територіальною ознакою місця розміщення елементу торгівлі районною адміністрацією Одеської міської ради. Згідно п.13.1 Правил №3961 встановлення та розміщення елементів торгівлі здійснюється на підставі позитивної відповіді у вигляді листа-рішення та договору на право тимчасового користування місцями для розташування елементів торгівлі, який укладається з Уповноваженим органом. Відповідно до п.13.5 Правил №3961 заявник, який має намір встановити елемент торгівлі, звертається до відповідної районної адміністрації Одеської міської ради з заявою про можливість розміщення елемента торгівлі до якої додається фотофіксація місця розташування з прив`язкою до місцевості та інформація про тип, розміри та спосіб розміщення елемента торгівлі, а також реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація та таке інше). У разі надання заяви фізичною особою підприємцем, або юридичною особою додатково надається витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Підставами для відмови у розміщенні елементу торгівлі є: подача неповного пакету документів, зазначених в п. 13.5. цих Правил; в поданих документах виявлено недостовірну інформацію. Зазначені підстави не є вичерпними. (п.13.6 Правил №3961) Згідно п.13.7 Правил №3961 відповідність намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси визначає відповідна районна адміністрація Одеської міської ради, яка протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви та доданих до неї документів зобов`язана письмово листом - рішенням проінформувати Заявника щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або надати мотивовану відмову щодо реалізації намірів розміщення елемента торгівлі та повернути всі подані ним документи. У разі отримання листа-рішення, яке є дійсним протягом тридцяти календарних днів із дня реєстрації заяви про можливість розміщення елементів торгівлі, Заявник в межах зазначеного строку звертається до Уповноваженого органу через управління надання адміністративних послуг із заявою про укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі. (п.13.9 Правил №3961) З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що підставами для відмови відповідною районною адміністрацією Одеської міської ради у видачі дозволу на розміщення елементу вуличної торгівлі може бути не лише подання неповного пакету документів та виявлення недостовірної інформації в ньому, а й інші суттєві обставини, зокрема, локального характеру, що впливають на вирішення питання розміщення елементу торгівлі та узгоджуються з загальними принципами та цілями благоустрою населених пунктів. В контексті спірних правовідносин та з урахуванням змісту ст.20 Закону №2807-IV, згідно якої організацію благоустрою населених пунктів забезпечують, зокрема, органи місцевого самоврядування, Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради належать відповідні повноваження щодо певного вирішення вказаних питань на власний розсуд, однак, не свавільно та із зазначенням конкретних підстав, наявності не/можливості (не/доцільності) розміщення елементу торгівлі у певному місці, зокрема, з урахуванням фактичних обставин та умов, що склались на місці бажаного розміщення елементу торгівлі. Наведені висновки також відповідають положенням ст.40 Закону №2807-IV, згідно яких самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом, зокрема, проведення перевірок території; розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. При цьому, слід зазначити, що статтею 2 Закону №2807-IV передбачено, що благоустрій населених пунктів передбачає, зокрема, розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (ч.1 ст.14 Закону №2807-IV). Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відмова у наданні дозволу на розміщення елементу вуличної торгівлі з підстав розміщення на бажаному місці розташування елементу вуличної торгівлі елементів благоустрою у вигляді вуличної меблі (вуличних лав) для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності мешканців району, може бути належною та достатньою підставою для такої відмови в розміщенні, проте лише у випадку належного підтвердження вказаних обставин та їх існування станом на дату розгляду клопотання заінтересованої особи. Як вже зазначалося колегією суддів, підставою для прийняття листів-рішень від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх та №01-05-4/281вх про відмову ФОП ОСОБА_1 в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2, Суворовська районна адміністрація зазначила розміщення за відповідними місцями елементів благоустрою у вигляді вуличної меблі (вуличних лав). При зверненні з даним позовом до суду ФОП ОСОБА_1 заперечує факт розміщення станом на дату звернення ним з відповідними заявами до Суворовської райадміністрації (19.07.2022р.) та на дату винесення відповідачем спірних листів-рішень від 16.08.2022р. вуличних лав на місцях, де він бажає встановити елементи вуличної торгівлі, в підтвердження чого позивач надав графічні матеріали та фото фіксацію від 18.07.2022р. та від 21.08.2022р. Стверджує, що вуличні лави за відповідними адресами було встановлено після 16.08.2022р. Також, як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, 22.08.2022р. ФОП ОСОБА_1 надіслано до Суворовської районної адміністрації запит на отримання публічної інформації про розташування за адресою: АДРЕСА_3 трьох вуличних лав, з вказівкою про те, хто звертався за погодженням, та посиланням на документи, відповідно яких було погодження на встановлення малих архітектурних форм (вуличних лав). У відповідь на вказаний запит позивача Суворовська районна адміністрація листом від 29.08.2022р. за №ЗПІ-37 повідомила, що не володіє інформацією хто саме встановив лави за запитуваними адресами, але районна адміністрація не заперечує проти встановлення там вуличних лав. 30.08.2022р. ФОП ОСОБА_1 повторно звернувся до Суворовської районної адміністрації із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати повну інформацію з посиланням на законні підстави: документи, відповідно яких було погоджено встановлення вуличних лав у 2022 році по АДРЕСА_3 , з наданням погодженого проекту благоустрою за вказаною адресою; хто встановлював вищевказані вуличні лави, ким надавалося узгодження на встановлення вуличних лав за вищевказаними адресами. 02.09.2022р. позивач отримав відповідь від Суворовської районної адміністрації, де зазначено, що станом на 02.09.2022р. за погодженням для розташування трьох малих архітектурних форм - трьох вуличних лав за адресою: АДРЕСА_4 будь-яких звернень до районної адміністрації не надходило, у зв`язку з чим остання не давала узгодження на розміщення зазначених малих архітектурних форм. Також, з матеріалів справи вбачається, що 22.08.2022р. позивачем направлено запит на отримання публічної інформації до Департаменту з благоустрою міста ОМР щодо надання інформації про встановлення малих архітектурних форм у вигляді вуличної меблі (вуличних лав) за адресою: АДРЕСА_4 . Листом від 26.08.2022р. за №01-13/20 ЗПІ Департамент благоустрою міста ОМР повідомив ФОП ОСОБА_1 про відсутність в Департаменті інформації щодо розміщення будь-яких елементів благоустрою за вищезазначеною адресою. Таким чином, вказаними відповідями Суворовської районної адміністрації та Департаменту з благоустрою міста ОМР, наданими на запити ФОП ОСОБА_1 , підтверджено, що станом на 16.08.2022р. узгодження на розміщення вуличних лав за спірними адресами не було. Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вуличні лави встановлено силами підприємців, які з 2017 року здійснюють підприємницьку діяльність в районі АДРЕСА_4 . При цьому, законність встановлення вуличних меблів не є предметом даного спору. Колегія суддів критично ставиться до таких посилань апелянта, оскільки хоча й питання визначення законності встановлення вуличних лав за відповідною адресою виходить за межі предмету даного спору, однак це безпосередньо впливає на доведення тієї обставини, що станом на 16.08.2022р. відповідні вуличні лави там були встановленні, що слугувало підставою для відмови ФОП ОСОБА_1 в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції Суворовською районною адміністрацією, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, дії чи бездіяльності, не надано жодного належного та достатнього доказу в підтвердження того, що станом на 16.08.2022р. за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_5; АДРЕСА_2 (безпосередньо на місцях, бажаних до розміщення позивачем елементів вуличної торгівлі) у порядку, визначеному чинним законодавством, були розміщені елементи благоустрою у вигляді вуличної меблі (вуличних лав). У відповідності до вимог Правил №3961 єдиним доказом розташування вуличних лав є відповідне погодження малих архітектурних форм. При цьому, як слідує зі змісту листів Суворовської райадміністрації від 29.08.2022р. за №ЗПІ-37 та від 02.09.2022р. №ЗПІ-39 остання не володіє інформацією ким і коли були встановлені вуличні лави, узгодження на розміщення зазначених малих архітектурних форм рай адміністрацією не надавалося. Варто зазначити, що в листі від 19.10.2022р. за №01-09/12 Департамент благоустрою міста ОМР зазначив про недоцільність встановлення вуличних лав за вказаними адресами у зв`язку з тим, що по АДРЕСА_2 вже розташовано лави для відпочинку громадян, затверджені комплексною схемою №3. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо надання листів-рішень від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх про відмову ФОП ОСОБА_1 на розміщення елементів вуличної торгівлі з підстав розташування на відповідних місцях вуличних меблів. Що ж до посилань апелянта на врахування ним скарг місцевих жителів, в тому числі колективних, на вуличну торгівлю уздовж пішохідної зони вул. Генерала Бочарова та, зокрема, скарги на об`єкти, які належать ФОП ОСОБА_1 , то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана обставина не зазначена в листах-рішеннях Суворовської районної адміністрації від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх в якості підстави для відмови ФОП ОСОБА_1 в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі. Суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в листі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави. Висновки колегії суддів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.05.2020р. по справі №826/17201/17. Що ж до обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік змісту рішень, які може прийняти суд у разі задоволення позову. При цьому, п.10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту порушеного права беззаперечно повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб`єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади. Як слідує зі змісту п.13.7 Правил №3961, за результатами визначення відповідності намірів щодо місця розташування елемента торгівлі положенням діючого законодавства, державним стандартам та актам органів місцевого самоврядування м. Одеси відповідна районна адміністрація Одеської міської ради уповноважена на прийняття листа - рішення щодо можливості розміщення елемента торгівлі на запропонованому місці, або листа-рішення щодо мотивованої відмови у реалізації намірів розміщення елемента торгівлі. Таким чином, у даній справі дискреційні повноваження відповідача обмежені вибором двох варіантів: надати лист-узгодження або відмовити в його надані. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням висновку суду про протиправність листів-рішень від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх, іншим єдиним альтернативним рішенням відповідача повинно бути прийняття листа - рішення про інформування заявника щодо можливості розміщення елементів вуличної торгівлі. Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах призведе до повного їх поновлення, враховуючи, що відповідач не заперечує ту обставину, що при подачі 19.07.2022р. документів на отримання адміністративної послуги ФОП ОСОБА_1 виконав умови Правил №3961 та подав документи в повному обсязі, станом на дату розгляду яких у Суворовської районної адміністрації не існувало інших підстав для відмови в узгодженні розміщення елементів вуличної торгівлі, аніж ті, що зазначені в листах від 16.08.2022р. за №01-05-4/280вх, №01-05-4/283вх, №01-05-4/281вх. Колегія суддів звертає увагу, що наявність дискреційних повноважень у суб`єкта владних повноважень не може бути підставою для свавілля при прийнятті рішень. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип, на думку суду, передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності». Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), №32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні заяв позивача щодо узгодження розміщення елементу вуличної торгівлі по АДРЕСА_1, з одночасним та фактично за одних і тих самих умов прийняттям відповідачем 19.05.2023р. листів-рішень №01-05-4/103вх та №01-05-4/104вх про розміщення двох елементів вуличної торгівлі іншій особі - ФОП ОСОБА_2 , відповідач не дотримався принципу належного урядування. Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. Задоволення позовних вимог в обраний судом спосіб є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. В поданій апеляційній скарзі апелянт наполягає на порушенні судом порядку розгляду справи, оскільки вважає, що дана адміністративна справа мала бути розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження. Колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, з огляду на те, що згідно ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено ті справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 КАС України). Таким чином, суд першої інстанції наділений правом вирішувати питання щодо можливості призначення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що за характером спірних правовідносин вказана адміністративна справа не є складною, а тому могла бути призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, згідно ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням усіх цих обставин судом прийнято рішення про призначення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, що не суперечить положенням КАС України. Таким чином, оскільки в даному випадку справа, що розглядається, не підпадає під перелік справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, наведений частиною четвертою статті 12 КАС України, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за вказаними обставинами. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження суд першої інстанції позбавив його права на касаційне оскарження судових рішень по справі, яка становить значний суспільний інтерес. Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено можливість касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що має бути останнім належним чином обґрунтовано. Таким чином, доводи апеляційної скарги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 27.02.2023р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»-«г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 20 червня 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова