Постанова 4850 № 360/20/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року справа №360/20/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року (повне судове рішення складено у справі № 360/20/23 (суддя в І інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 04 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 07 вересня 2022 року № 1200-0501-9/19314 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 ; - зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області нарахувати та виплатити мені без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів недоотриману померлою ОСОБА_2 пенсію з 01 березня 2016 року на наступні реквізити: установа банку: Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»; МФО 322669; код отримувача 2134510161; № рахунку: UA173226690000026207506769823; отримувач: ОСОБА_1 ; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області подати у встановлений судом строк звіт про його виконання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що 19 серпня 2022 року через вебпортал Пенсійного фонду України було подано заяву (№ 2180) про виплату недоотриманої пенсії померлої матері позивача - ОСОБА_2 . До заяви було додано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , копії паспорту, РНОКПП, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, довідку про склад сім`ї, копію домової книги, довідку про відкритий банківський рахунок, а також копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2022 року (№ 754/3410/22) про встановлення факту спільного проживання із померлою на день відкриття спадщини. Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 07 вересня 2022 року № 1200-0501-9/19314 позивачу було відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 через відсутність у зверненні про виплату недоотриманої пенсії довідки ВПО та через те, що сканкопія паспорта зроблена з копії, а не оригіналу документа. 08 вересня 2022 року через вебпортал ПФУ було подано скаргу на зазначене рішення, у якій висловлено незгоду з прийнятим рішенням та наведено мотиви незгоди. Водночас до скарги були долучені документи, через відсутність яких відповідачем було прийнято рішення про відмову, а саме копія довідки ВПО та нові скан-копії паспорту. 09 вересня 2022 року відповідач у відповідь на скаргу листом від 09 вересня 2022 року № 3110-3734Щ-05/8-1200/22 повідомив, що по заяві позивача № 2180 від 19 серпня 2022 року прийнято рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 та повторно вказав ті самі причини відмови. Позивачка вважала, що відповідачем протиправно, з формальних підстав, відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії померлої матері - ОСОБА_2 , що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 07 вересня 2022 року № 1200-0501-9/19314 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 . Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, яка проживала з нею разом на день її смерті, з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за життя ОСОБА_2 за всі періоди невиплати їй пенсії. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наголошено на тому, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті перебувала на обліку ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника. Остання виплата пенсії ОСОБА_2 була у лютому 2016 року в сумі 1897,19 грн. Виплату пенсії було припинено з 01.03.2016. Оскільки з заявою щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 до управління не зверталась, пенсійна виплата за період з березня 2016 року по лютий 2022 року не нараховувалася. Відповідно до ст. 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до Закону № 1058-IV сума недоотриманої пенсії виплачується виключно особам, які мають право на отримання зазначеної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до Закону № 1058-IV сума недоотриманої пенсії виплачується виключно особам, які мають право на отримання зазначеної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Отже для виплати недоотриманої пенсії, враховуючи приписи Порядку № 22-1, Постанови № 637 та Порядку № 1596, позивачу разом з іншими документами та свідоцтвом про право на спадщину необхідно надати до Головного управління довідку, видану згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №

509. Апелянт наголошував на правомірності свої дій. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи електронними копіями паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. ОСОБА_1 , є донькою померлої ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження від 19.06.1958 НОМЕР_2 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про смерть від 20.04.2022 серії НОМЕР_3 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2022 у справі № 754/3410/22 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час її смерті за адресою: АДРЕСА_2 . 19.08.2022 ОСОБА_1 звернулася засобами вебпорталу з заявою № 2180 про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , яка зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області та надала наступні документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; копія паспорту; ідентифікаційний код; копію рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі 754/3410/22 від 05.08.2022 про встановлення факту проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 ; свідоцтво про шлюб; довідка про склад сім`ї, видана Луганською Народною Республікою; довідка про відкритий рахунок банку. Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 07 вересня 2022 року № 1200-0501-9/19314 позивачці відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 через відсутність у зверненні про виплату недоотриманої пенсії довідки ВПО та через те, що сканкопія паспорта зроблена з копії, а не оригіналу документа. 08 вересня 2022 року через вебпортал ПФУ позивачкою було подано скаргу на зазначене рішення, у якій висловлено незгоду з прийнятим рішенням та наведено мотиви незгоди. Водночас, до скарги були долучені документи, через відсутність яких відповідачем було прийнято рішення про відмову, а саме копія довідки ВПО та нові скан-копії паспорту. 09 вересня 2022 року відповідач у відповідь на скаргу листом від 09 вересня 2022 року № 3110-3734Щ-05/8-1200/22 повідомив, що за заявою позивачки № 2180 від 19 серпня 2022 року прийнято рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 та повторно вказав ті самі причини відмови. З приводу спірних правовідносин суд зазначає таке. Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 52 Закону № 1058-IV. Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (частина друга статті 52 Закону № 1058-IV). Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України від 05 листопада 1999 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. У разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Абзацами першим, третім пункту 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Крім того за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (пункт 2.16 Порядку № 22-1). Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , є донькою померлої ОСОБА_2 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2022 у справі № 754/3410/22 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час її смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Також за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1). Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»). Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті, а тому вона має право на виплату недоотриманих за життя померлої матері, належних їй сум пенсії. Щодо посилання відповідача про необхідність надання копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII, відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, па отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Положеннями ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами. Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Крім того, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону України від 20 жовтня 2014 року N 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам. Сама по собі відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати недоотриманої пенсії. Відтак, вказана підстава для невиплати позивачу недоотриманої пенсії є необґрунтованою. Щодо твердження відповідача про невідповідність наданих сканкопій оригіналам документів. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436. Так, позивачкою 19 серпня 2022 року з використанням кваліфікованого електронного підпису, за допомогою кваліфікованого сертифіката, якого здійснюється ідентифікація підписувача відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», що унеможливлює подання такої заяви іншою особою та автоматично автентифікує та ідентифікує особу відповідно до паспорта громадянина України, у тому числі кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг та з дотриманням вимог цього Порядку було подано заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, до якої долучено всі необхідні документи. Тому, місцевий правильно зазначив, що сканкопія паспорту ОСОБА_1 відповідає оригіналу, оскільки додані до заяви документи засвідчено кваліфікованим електронним підписом, що унеможливлює їх підробку, оскільки КЕП видається надавачем послуг на підставі оригіналів таких документів. Тим більше, що вже значний проміжок часу позивачка є пенсіонером, а отже відповідач має доступ до її електронної пенсійної справи, у якій зберігається ця ж сама копія її паспорту. Щодо компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за життя ОСОБА_2 , суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації). Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Згідно статті 7 Закону № 2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України). З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), Верховного Суду викладені у постановах від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, якими також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права особи на компенсацію та обчислення конкретного її розміру. Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що у розумінні Закону № 2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу. Судами встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 812/1220/18 визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26 лютого 2016 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 та зобов`язано відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року. Оскільки виплата пенсії була поновлена, то при її нарахуванні за періоди несплати відповідач повинен був також нарахувати компенсацію втрати частини доходів відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV. Жодних доказів того, що така компенсація була сплачена ОСОБА_2 за її життя, відповідач суду не надав. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідач зобов`язаний також сплатити і компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати за життя ОСОБА_2 за всі періоди невиплати їй пенсії. Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а зазначені ним доводи не було спростовано відповідачем. Наведене свідчить, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії померлої матері порушено, а рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 є протиправним. Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності подання уточнюючих довідок не відповідають законодавству та не спростовують висновки суду першої інстанції, а інших доводів апеляційна скарга не містить. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі № 360/20/23 - залишити без змін. Повне судове рішення - 20 червня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук