Постанова Київський апеляційний суд № 760/29070/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/29070/21 Провадження № 22-ц/824/7252/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Желепи О.В., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року, встановив: у жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що донька проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, а батько у добровільному порядку коштів для утримання дитини не надає. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та визначити мінімальний розмір аліментів - 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 14 березня 2015 року. Рішенням Солом`янського районного суду м.Кива від 29 червня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, матеріальної допомоги на утримання доньки відповідач не надає, у зв`язку з чим просила стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 15 000 грн. щомісячно. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати дитину та визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 180-184 СК України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 березня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась ОСОБА_3 . Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 29 червня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. В ст. 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з нього аліменти у розмірі більшому, ніж мінімально встановлений законом, оскільки позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження його доходів. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визначення аліментів у мінімальному розмірі та не звільняють його від обов`язку утримувати доньку в обсязі, необхідному та достатньому для забезпечення її гармонійного розвитку. Відповідач є працездатною особою, доказів на підтвердження того, що він не має змоги отримувати доходи або має на утриманні інших осіб, до суду надано не було. Саме по собі посилання відповідача на те, що він не працює, не свідчить про його дійсний матеріальний стан. При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем не було надано доказів на спростування його спроможності сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апелянта про те, що внаслідок введення в Україні воєнного стану позивач разом з ним та дитиною проживають у Франції та перебувають на його повному утриманні, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин скаржником не надано. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що твердження відповідача про проживання дитини разом з ним та перебування її на його повному утриманні не узгоджується з вимогами апеляційної скарги про стягнення з нього аліментів в мінімальному розмірі. Відповідач ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до суду з окремими вимогами про припинення стягнення аліментів та доводити обставини проживання дитини разом з ним. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. В даному випадку доводи апеляційної скарги про те, що підставою для зміни рішення суду та стягнення з відповідача аліментів у мінімальному розмірі є ненадання позивачем доказів на підтвердження його спроможності сплачувати аліменти в розмірі 5 000 грн. щомісячно, є безпідставними. Всі доводи апеляційної скарги щодо матеріального стану ОСОБА_2 та перебування дитини на його утриманні є припущеннями, оскільки не підтверджені доказами. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України. У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. В даному випадку відповідачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень і суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з нього аліментів, розмір яких є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді