Постанова 4811 № 466/12649/21

Справа № 466/12649/21 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 22-ц/811/618/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Салати Я.І. без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14 червня 2021 року, біля будинку 49 на вул. Богдана Хмельницького у м. Львові впало дерево на автомобіль марки «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований на його дружину ОСОБА_2 , а титульним володільцем якого є він. 14 червня 2021 здійснено виклик поліції за номером «102» та подано заяву за реєстраційним №23990 про фіксацію даної події, факт пошкодження транспортного засобу. На місце падіння вищевказаного дерева прибув екіпаж патрульної поліції, який здійснив фіксування падіння дерева на автомобіль. Відповідно до висновку експерта №16/21 від 25 червня 2021 судової транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Онишко Р.М., вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових вказаного автомобіля марки «Ford Fiesta», пошкоджень, внаслідок падіння на нього дерева 14 червня 2021р, становить 124 906, 75 грн. У ході проведення перевірки по даному факту, працівниками поліції роз`яснено, що присутні ознаки цивільно-правових відносин, рекомендовано позивачу звернутись з цивільним позовом за фактом пошкодження майна. Згідно із Положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №21081, до повноважень районної адміністрації належить забезпечення благоустрою району у межах, визначених Львівською міською радою та підготовка розпоряджень щодо видалення аварійних, сухостійних та фаутних дерев; у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян чи юридичних осіб. Позивач вважав, що саме відповідач є відповідальним за збереження, зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою комунальної власності на території Шевченківського району Львова та на нього покладено обов`язок проведення щорічних обстежень зелених насаджень щодо виявлянь аварійних дерев, зокрема у яких є наявність гнилої серцевини стовбура, досягнення вікової межі. З урахуванням зазначених обставин просив стягнути на його користь 124 906,75 гривень заподіяної матеріальної шкоди, судові витрати, витрати на судово транспортну-товарознавчу експертизу в сумі 3000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 гривень (а.с.1-6). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2022 замінено в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, відповідача з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2022 цивільну справу №466/12649/21 2/466/1021/22 за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, направлено за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2023 року у позові ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовлено. Судові витрати залишено за позивачем. Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним, таким, що підлягає скасуванню. Звертає увагу на те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 , а право власності виникло 06 березня 2020, при цьому остання згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 із 30 травня 2009 року. З врахуванням зазначеного, вважає, що він є належним позивачем у справі. Покликаючись на обставини спірних правовідносин, завдання пошкоджень автомобілю падінням дерева, виклик поліції та фіксацію такої події, а саме факт пошкодження транспортного засобу, висновок експерта № 16/21 від 25 червня 2021, зазначає, що вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 124 906,75 гривень. Працівниками поліції йому роз`яснено про ознаки цивільно-правових відносин та рекомендовано звернутися до суду. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач є відповідальним за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою та на ньому лежить обов`язок проведення щорічних обстежень зелених насаджень щодо виявлення аварійних дерев, зокрема у яких є наявність гнилої серцевини стовбура, досягнення вікової межі. Причиною падіння тополі 14 червня 2021, що росла на вул. Б. Хмельницького, 49 у м. Львові було те, що така відносилася до старих дерев, понад 30 років, а також незадовільний стан внаслідок несистематичного та неправильного формування крони. Покликається на Правила утримання зелених насаджень, оскільки дерево було аварійним та значно перевищило вікову межу, мало бути зрізаним. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08 червня 2023 року, є дата складення повного судового рішення - 19 червня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає. Судом та матеріалами справи встановлено, що автомобіль «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 8). 30 травня 2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану міста Дрогобича Дрогобицького міжрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 218 (т. 1 а.с. 9). Згідно ч.ч.1,2 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, автомобіль «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 придбано у шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя. Тому, з врахуванням положень ст.60 СК України, ОСОБА_1 є належним позивачем у даній справі. 14 червня 2021, біля будинку 49 на вул. Богдана Хмельницького у м. Львові впало дерево на автомобіль «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_3 . Із талону повідомлення єдиного обліку № 2390 вбачається, що 14 червня 2021року о 02 год 10 хв надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 14 червня 2021 о 02 год 09 хв. за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 49 навпроти монастиря Онуфрія впало дерево на машину Форд Фієста, просить скерувати поліцію, заявник ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 48). З висновку судової транспортно - товарознавчої експертизи № 94/21 від 05 серпня 2021, згідно договору №16/21 від 25 червня 2021, слідує, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок падіння дерева 14 червня 2021 на момент дослідження, становить 124 906,75 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту становить 174 713,05 грн. (т. 1 а.с. 10-18). Висновок виконаний на замовлення ОСОБА_2 . Згідно розрахунків, що містяться у Калькуляції № 4198 - О від 05 серпня 2021, здійснених з використанням ліцензійного програмного забезпечення «AUDATEX», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 174 767, 44 грн., у тому числі загальна сума запчастин 135 441,58 грн., вартість робіт та матеріалів 7 050, 00 грн. Відповідно до експертного висновку Національного лісотехнічного університету України щодо оцінки стану дерев та ступеня їх пошкодження за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 47, 49 м. Львів від 12 жовтня 2021, дерева, що ростуть на території вул. Б.Хмельницького, 47, 49 у м. Львові належать до батанічного роду тополя, вид - тополя чорна. Основною причиною падіння дерева тополі 14 червня 2021, що росло на вул. Б.Хмельницького, 49 у м. Львові було наступне: деревний вид - тополя чорна віком понад 30 років, яке відноситься до старих та перестійних дерев, а також незадовільний санітарний стан (ушкодження ядрового гнилизною та утворення дупла) внаслідок несистематичного і неправильного формування крони. Такі дерева складають реальну загрозу падінню на тротуар або на проїзну частину території, особливо під час дощової та вітряної погоди (а.с. 44-47). Враховуючи наведені обставини, твердження про те, що автомобіль «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_3 зазнав фізичних пошкоджень через падіння дерева, як сам факт падіння дерева є беззаперечними та жодним чином не можуть бути спростовані. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що у позивача ОСОБА_1 відсутнє порушення цивільних прав чи обов`язків у зв`язку із тим, що він не володіє майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави. Зокрема, позивачем не підтверджено право власності на транспортний засіб марки «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_3 , або інше титульне право на річ, з посиланням на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Колегія суддів не може погодитися з такими висновками з наступних підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України). Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. В свою чергу, як роз`яснено роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року (далі - Постанови Пленуму ВССУ №4), враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном ОСОБА_1 є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права, що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що у позивача відсутня правова підстава для звернення до суду з даним позовом. Також колегія суддів враховує позицію і самої ОСОБА_2 , як власниці пошкодженого автомобіля, яка подавши клопотання, підтримала позовні вимоги у повному обсязі (т. 1 а.с. 190). За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини. Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. За змістом п."г" п. 1ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" території загального користування, до яких віднесено вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки визначені як окремі об`єкти благоустрою. Згідно із п. 2.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, безпосереднє управління зеленим господарством міст (районів міст), селищ міського типу здійснюється відповідними структурними підрозділами органів державної влади; на них покладаються функції: контрою за станом експлуатації та утримання об`єктів зеленого господарства незалежно від власності та відомчого підпорядкування в межах території міст та інших населених пунктів; обстеження зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення санітарних вирубок, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами й шкідниками дерев та кущів тощо, а також видача дозволів (ордерів) на вирубку сухостійних, буреломних і вітровальних та пошкоджених хворобами й шкідниками окремих дерев. Відповідно до п.5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Згідно із п. 2.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об`єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності (п. 5.1 Правил). Згідно Правил благоустрою м. Львова, які затверджені ухвалою Львівської міської ради №376 від 21 квітня 2011 року, охорона зелених насаджень м.Львова - це система адміністративно-правових, організаційно-господарських, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або поліпшення виконання зеленими насадженнями відповідних функцій (п. 9.1). Утримання об`єктів зеленого господарства містить: догляд за деревами і чагарниками, за газонами, квітниками, садовими доріжками, за садовим обладнанням; інвентаризацію зелених насаджень; охорону зелених насаджень від шкідників та хворіб; охорону природної фауни (п. 9.3). У розділ 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, передбачено, що з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються як загальні, часткові та позачергові огляди. При цьому, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінію електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ, чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п. 9.1.11 Правил). Відповідно до п. 3.2 Правил № 105, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях. Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень. У відзиві на позовну заяву Галицька районна адміністрація повідомляє, що не є балансоутримувачем дерев на вул. Б. Хмельницького, 47-49 у м. Львові, а із заявою про видалення таких дерев в адміністрацію не зверталися. При цьому, будь які докази про те, що міською радою приймалося рішення про визначення балансоутримувача зелених насаджень, розташованих на вул. Б. Хмельницького у м. Львові, у матеріалах справи відсутні. В свою чергу, згідно із ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає в тому числі міську раду та виконавчі органи міської ради. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно із п. 7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Крім цього, частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). При цьому, згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеного у справі №2-1474/11-ц, №61-6202св18 від 04 квітня 2018 року організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов`язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, внаслідок падіння дерева, не може бути покладено на міську раду, як орган місцевого самоврядування. Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26 травня 2016 року № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», Галицька районна адміністрація входить до структури виконавчих органів Львівської міської ради та має статус юридичної особи. Враховуючи наведене, саме відповідач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради є відповідальною за збереження зелених насаджень і належний догляд на об`єктах благоустрою комунальної власності на території Галицького району м. Львова та на ній лежить обов`язок проведення щорічних обстежень зелених насаджень щодо виявлення аварійних дерев, зокрема у яких є наявність гнилої серцевини стовбура, досягнення вікової межі дерева. Відповідач таких заходів не здійснював, в результаті чого дерево, яке було аварійним і гнилим, та яке значно перевищувало вікову межу, впало на автомобіль позивача і спричинило останньому матеріальну шкоду на суму 124 906,75 гривень. Вказана сума підлягає стягненню з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 . При цьому, колегія суддів виходить із того, що відповідачем не доведено, що шкода завдана не з його вини, жодним чином не спростовано розмір шкоди, про стягнення якої просить позивач, свого розрахунку не надано, клопотань про призначення експертизи не подано, при цьому, підстави не брати до уваги висновок експерта, який наданий позивачем, відсутні. Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із ч.3 вказаної статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз. У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь 3000 гривень витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи та 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Згідно наявних в матеріалах справи квитанції (а.с.43 зворот) за проведення судово транспортно-товарознавчої експертизи ОСОБА_2 сплатила 3000 гривень. Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то у задоволенні таких вимог слід відмовити, оскільки позивачем не додано до матеріалів справи доказів понесення таких. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2023 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 124 906 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) гривень 75 копійок та витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 3000 гривень Стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 2 809 гривень судових витрат. В решті вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 19 червня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.