Ухвала КЦС ВС № 761/46297/16-ц

Ухвала 15 червня 2023 року м. Київ справа № 761/46297/16 провадження № 61-8083ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права користування житловим приміщенням, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 як членом сім`ї померлого наймача ОСОБА_3 . Визнано ОСОБА_1 новим наймачем житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 замість померлого наймача ОСОБА_3 . Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 31 травня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьміна Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції. Клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції заявнику не вручено у день його проголошення або складання, про розгляд справи у суді апеляційної інстанції повідомлений не був, надавши копії розписок та ордеру, помилково вважаючи це належними обставинами на підтвердження пропуску строку. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску. Зі спливом річного строку - особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України. Тож, при поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише при доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьміна Д. Л. посилається на те, що питання строку на касаційне оскарження напряму пов`язано з підставою для оскарження судового рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України. Зазначає, що матеріалами судової справи підтверджується, що повістки іншим учасникам, окрім апелянта апеляційним судом не надсилалися, що, також підтверджується й звукозаписом судового засідання від 21 жовтня 2020 року. Крім того, як вказує заявник, що матеріали справи не містять повноважень адвоката Косьміна Д. В. на представництво інтересів позивача саме у суді апеляційної інстанції, який особисто заявляв, що необхідних повноважень від ОСОБА_1 він не має, так і усного погодження його дій в суді апеляційної інстанції, а також прямо заявляв, що ОСОБА_1 не повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить з такого. У цій справі з позовомдо суду звертався саме ОСОБА_1 , тобто мав цікавитись результатами розгляду своєї справи. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року складений 24 грудня 2020 року, а оприлюднений 29 грудня 2020 року. Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, у цій справі він сплинув 25 січня 2021 року. Касаційна скарга подана 31 травня 2023 року, тобто більше ніж через рік з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що дає підстави для висновку, що строк на оскарження пропущений істотно. Оскільки заявником подано касаційну скаргу після спливу присічного річного строку, тому заявнику необхідно довести суду касаційної інстанції обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений. Доводи заявника про те, що його попередник - інший представник ОСОБА_1 - Косьмін Д. В. неналежним чином виконував свої обов`язки щодо надання правової допомоги, оскільки, у тому числі, не повідомив про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу з огляду на таке. У цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника. Наведене дає підстави для висновку, що за наявності представника (адвоката) сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається. Ураховуючи викладене, заявником не доведено, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості цікавитись результатами розгляду своєї справи, враховуючи також, що, як вбачається з наданої копії ордеру, то його представник таких повноважень не мав. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. Тож, встановлений судом строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями. Заявником не обґрунтовано підстави та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості заявником подати касаційну скаргу вчасно. Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини Верховний Суд не вважає такими, що можуть оцінюватись на предмет поважності з мотивів, наведених вище, тому суд дійшов висновку, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження не містить обґрунтування наявності підстав для такого поновлення строку, що у відповідності до частини третьої статті 393 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху з наданням заявникові строку для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення та подання відповідних доказів, які будуть підтверджувати ці обставини. Верховний Суд звертає увагу, що з метою усунення недоліків касаційної скарги та подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі заявнику необхідно вказати та довести існуванням не будь-яких обставин, які суд може оцінити як поважні чи не поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а саме обставин, визначених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, тобто факту неповідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції (за змістом оскаржуваного рішення вказано, що сторони у справі про розгляд справи повідомлені належним чином) яким, як приклад, може бути довідка із суду, або обґрунтувати існування обставин непереборної сили. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян