Постанова Одеський апеляційний суд № 521/13171/22

від 18.05.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/654/23 Номер справи місцевого суду: 521/13171/22 Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі: Павлючук Ю.В., за участю: ОСОБА_1 і його адвоката Бойко А.В., та представника ОСОБА_2 - адвоката Сільченко М.В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №360263 від 23.08.2022, ОСОБА_1 15 серпня 2022 року о 21.25 год в м. Одесі, по вул. Люстдорфська дорога, буд. 36-А, керуючи т/з Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не виконав вимогу знаку 2.1 ПДР, допустив зіткнення з велосипедом «Ridlay» під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3 б, 8.4 та вимогу знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена за ст. 124 КУпАп (а.с. 1). Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 81-83). Не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, 29 березня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року, мотивуючи тим, що про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, після отримання судом експертного висновку, він не сповіщався, із змістом оскаржуваної постанови суду він ознайомився лише 20 березня 2023 року, про що є відмітка в матеріалах справи (а.с. 86-95). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року. Заслухавши представника ОСОБА_2 - адвоката Сільченка М.В., який підтримав доводи апеляційної скарги й просив її задовольнити, а також ОСОБА_1 та його адвоката Бойко А.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Закриваючи провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставини, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на вимоги Правил дорожнього руху України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. п. 2.3 б, 8.4 та дотримання вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР України, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно із п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Пунктом 33.2 ПДР України (знаки пріоритету, 2.1 «Дати дорогу») встановлено як повинні діяти водій при наявності знаку №2.1 «Дати дорогу», згідно якого водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Так, постановою Малиновського районного суду м. Одеси, від 12 жовтня 2022 року, у справі було призначено судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: 1) Внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля Тоуоtа н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та велосипеда, під керуванням ОСОБА_2 .? 2) Чи відповідали дії водія автомобіля Тоуоtа н/з НОМЕР_1 технічним вимогам ПДР? 3) Чи відповідали дії водія велосипеда ОСОБА_2 технічним вимогам ПДР? 4) Дії якого з водіїв: велосипеда чи автомобіля Тоуоtа н/з НОМЕР_1 перебували в причинному зв`язку з настанням ДТП? Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (ОНДІСЕ) за адресою: вул. Рішельєвська, буд. 8, м. Одеса, 65026 та матеріали справи було направлено до експертної установи (а.с. 59-60). Згідно висновку експерта №22-5620 автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля Тоуоtа р/з НОМЕР_1 на велосипедиста від 22.12.2022 року: «1. У рамках інформації про ДТП, що міститься в представлених матеріалах справи, можливий висновок про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося за причини невиконання велосипедистом вимог пункту 19.1 ПДР, а також водієм автомобіля «Toyota Corolla» вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР.

2. У рамках інформації про ДТП, що міститься в представлених матеріалах справи, експертним шляхом неможливо дати оцінку діям водія автомобіля «Toyota Corolla», бо неможливо по наданих матеріалах справи визначити, чи міг він по об`єктивних параметрах своєчасно виявити факт наближення велосипедиста ліворуч від себе.

3. Дії велосипедиста не відповідали вимогам пункту 11.14 ПДР, якими йому було заборонено повертати ліворуч з Люстдорфської дороги в напрямку вулиці Малиновського через перехрестя.

4. Вирішення питання експертним шляхом не представляється можливим за причини неможливості по наданих матеріалах справи визначити, чи міг водій автомобіля «Toyota Corolla» по об`єктивних параметрах своєчасно виявити факт наближення велосипедиста ліворуч від себе.» (а.с. 72-87). Судом першої інстанції вірно вказано, що експерт чітко висловився про те, що «Дії велосипедиста не відповідали вимогам пункту 11.14 ПДР, якими йому було заборонено повертати ліворуч з Люстдорфської дороги в напрямку вулиці Малиновського через перехрестя». Разом з тим, у вказаному висновку зазначено про неможливість дати оцінку діям водія автомобіля «Toyota Corolla», бо «неможливо по наданих матеріалах справи визначити, чи міг він по об`єктивних параметрах своєчасно виявити факт наближення велосипедиста ліворуч від себе». Таким чином, апеляційний суд повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху належним чином не доведена, достатніх доказів вини не зібрано, що вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та висновком експерта №22-5620, однак апеляційний суд не може погодитись із такими твердженнями апелянта, з огляду на наступне. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №360263 від 23.08.2022, дійсно вказано, що ОСОБА_1 15 серпня 2022 року о 21.25 год в м. Одесі, по вул. Люстдорфська дорога, буд. 36-А, керуючи т/з Toyota Corolla, д.р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не виконав вимогу знаку 2.1 ПДР, допустив зіткнення з велосипедом «Ridlay» під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3 б, 8.4 та вимогу знаку 2.1 Правил дорожнього руху України. Однак, протокол про адміністративне правопорушення є лише описанням, поліцейськими адміністративного правопорушення та не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні. Питання наявності у діях водія порушень ПДР та визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення лежить у юридичній площині і відноситься виключно до компетенції суду. Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що висновок експерта №22-5620 автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля Тоуоtа р/з НОМЕР_1 на велосипедиста від 22.12.2022 підтверджує факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, слід зазначити наступне. Так, як вже було встановлено матеріалами справи, у вищезазначеному висновку експертом зроблений наступний висновок: «1. У рамках інформації про ДТП, що міститься в представлених матеріалах справи, можливий висновок про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося за причини невиконання велосипедистом вимог пункту 19.1 ПДР, а також водієм автомобіля «Toyota Corolla» вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР.

4. Вирішення питання експертним шляхом не представляється можливим за причини неможливості по наданих матеріалах справи визначити, чи міг водій автомобіля «Toyota Corolla» по об`єктивних параметрах своєчасно виявити факт наближення велосипедиста ліворуч від себе.» Отже, на запитання суду: Внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля Тоуоtа н/з НОМЕР_1 та велосипеда?, судовий експерт лише припустив, а саме вказавши про можливість того, що зіткнення транспортних засобів відбулося за причини невиконання водієм автомобіля «Toyota Corolla», під керуванням ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР, та за причини невиконання велосипедистом вимог пункту 19.1 ПДР. Висновки експерта, щодо порушення ОСОБА_1 вимог ПДР не є категоричними та викладені у формі припущення як в дослідницькій частині експертизи, так і у безпосередньо сформульованих висновках, оскільки як вказує експерт, що необхідність надати дорогу велосипедисту, в рамках наданого матеріалами справи об`єму інформації про ДТП, не може означати з безумовністю категоричний висновок про наявність у водія автомобіля технічної можливості уникнути пригоди виконання вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР. Це обумовлено, в тому числі, ступенем очікування можливого появлення велосипедиста у місці, в якому його знаходження на перехресті при зеленому сигналі світлофора по вул. Люстдорфська дорога не передбачена ПДР, тобто заборонено. Таким чином, висновок експерта №22-5620 автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля Тоуоtа р/з НОМЕР_1 на велосипедиста від 22.12.2022, жодним чином не підтверджує факту порушення ОСОБА_1 вимог ПДР та не є беззаперечним доказом на доведення його вини. При цьому, вказаним висновком експерта №22-5620 автотехнічної експертизи від 22.12.2022, чітко та безумовно вказано, що дії велосипедиста не відповідали вимогам пункту 11.14 ПДР, якими йому було заборонено повертати ліворуч з Люстдорфської дороги в напрямку вулиці Малиновського через перехрестя. Апеляційний суд звертає увагу, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. п. 1.4 - 1.5 ПДР). Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винна ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів не доведена належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 січня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»