Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/5681/20

ПОСТАНОВА Іменем України 14 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/5681/20 провадження № 22-ц/4809/63/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2022 року у складі судді Іванової Н.Ю. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору. В обґрунтування позову представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко О.В. зазначав, що Кіровським районним судом м. Кіровограда розглядається справа № 404/8077/17, за позовом АТ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Банк просить стягнути із позивача 21684,54 доларів США, з яких 15730 доларів США - заборгованість по кредиту строкова; 5719,08 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена та 235,46 доларів США - заборгованість по процентах прострочена. З позовними вимогами банку позивач не погоджується, так як банком завищена заборгованість по сплаті за кредитом, за відсотками та неправильно нарахована пеня. Зокрема банком не враховані вимоги п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме «15. Військовослужбовцям з початку і до кінця особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються». Особливий момент настає з моменту оголення рішення про мобілізацію, а дата його закінчення визначається відповідним Указом Президента України. Всі військовослужбовці мають право на відміну штрафних санкцій, які були нараховані та/або сплачені за кредитами в банках України починаючи із 08 березня 2014 року і до дати, що буде визначена в майбутньому, а також на припинення нарахування відсотків за кредитом та пені. Вказував, що між ОСОБА_1 та банком був укладений договір про отримання кредиту № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 31 200 доларів США. Кредит надавався на придбання єдиного соціального житла (двокімнатної квартири загальною площею 39,14 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 ). Відповідно до п. 3.3.3 договору, ОСОБА_1 , як позичальник, повинен сплачувати не пізніше 10 числа кожного місяця проценти за користування кредитом та щомісячну суму по кредиту у розмірі 130 доларів США. До 31 березня 2014 року ОСОБА_1 сумлінно виконував свої зобов`язання за договором та вносив чергові платежі. Але, із 31 березня 2014 року по сьогоднішній день він проходить військову службу та бере участь у проведенні операції об`єднаних сил ООС на Сході України. У зв`язку з об`єктивними обставинами, у нього не було можливості виконувати кредитні зобов`язання у повному обсязі відповідно до раніше обумовленого договору. До Кіровоградської філії «Укргазбанк» ним були надані всі підтверджуючі документи, що надаються позичальниками банкам з метою звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом, та які підтверджують призив під час мобілізації, проходження військової служби та особисто писав заяву про надання йому кредитних канікул. Однак, у лютому 2019 року в телефонному режимі від представника державної виконавчої служби він дізнався про заочне рішення суду від 29 березня 2018 року про стягнення з нього заборгованості в розмірі 21684, 54 доларів США на користь ПАТ АБ «Укргазбанк». Враховуючи те, що він не був повідомлений про судове засідання, його представником було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка задоволена та рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. З рішення йому стало відомо, що 06 лютого 2015 року нібито між ним та банком було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року. Вважає, що дана угода є недійсною, так як він її не підписував, на момент її підписання він взагалі знаходився у зоні проведення АТО. Вказана угода підписана його дружиною, без його відома та згоди на те, при цьому представники банку викликали її в банк по її номеру телефону, ввели в оману щодо правомірності її дій та наслідків укладення такої угоди, яка передбачає збільшення відсоткової ставки навіть за минулі роки, а саме із 19 грудня 2007 року по 31 березня 2014 року та з дня закінчення особливого періоду. Вважає, що банк укладенням вказаної незаконної додаткової угоди порушив права щодо його волевиявлення на укладення правочину, та протиправно збільшив його зобов`язання за вказаним кредитним договором. Крім того, банк поновив собі строки позовної давності, так як останній платіж позивачем здійснено 11 березня 2014 року, а позов подано 13 грудня 2017 року. Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просив визнати недійсною додаткову угоду №2 до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року, яка укладена 06 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк», стягнути з відповідача судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2022 року визнано недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року, яка укладена 06 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 992, 40 грн. Додатковим рішенням цього ж суду від 17 листопада 2022 року відмовлено в стягненні з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АБ «УКРГАЗБАНК» не погоджується оскільки вважає його незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема зазначав, що твердження позивача не відповідають обставинам справи, оскільки в Додатковій угоді сторони лише конкретизували, що процентна ставка на прострочену заборгованість до моменту введення «особливого періоду», а також після його закінчення, встановлюється в розмірі 13,9% річних, як то і передбачалося первинними умовами кредитного договору. Одночасно сторони закріпили, що на час дії особливого періоду, процентна ставка на прострочену заборгованість не застосовується взагалі. Після оголошення «особливого періоду» і до цього часу, Банк не нараховував ані проценти, ані будь-які пені чи штрафи, що повністю відповідає вимогам п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зауважив, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на доказах, які не є належними та допустимими для даної категорії справ. Так, позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди ґрунтуються зокрема на тій обставині, що позивач її не підписував. В той же час, висновки суду ґрунтуються лише на показах свідка ОСОБА_2 , яка є дружиною позивача та довідки №30/408 від 21.02.2019р. про безпосередню участь позивача в зоні АТО та ООС. Представник відповідача важає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, а суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки, в результаті чого дійшов помилкового висновку. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказував, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Просив скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2022 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено такі обставини 19 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03-101143107-03-Ф. Відповідно до умов вказаного кредитного договору, банк надає позичальнику кредит в сумі 31200 доларів США. Кредит надається на строк з 19 грудня 2007 року по 18 грудня 2027 року або по день визначений в п. 3.3.11 цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9% річних. Кредит надається на придбання двокімнатної квартири, загальною площею 39,14 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 . 06 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року, якою змінено умови зазначеного вище кредитного договору. Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони домовились викласти п.п. 1.1, 3.1.10, 5.3, 5.9 кредитного договору у наступній редакції: «1.1. банк надає позичальнику кредит в сумі 31200 доларів США. Кредит надається на строк з 19 грудня 2007 року по 18 грудня 2027 року, або по день визначений в п. 3.3.11 цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом: у період з 19 грудня 2007 року по 31 березня 2014 року та з дня, наступного за датою закінчення особливого періоду/датою демобілізації позичальника, що визначатиметься у порядку, визначеному законодавством України, проценти ставка встановлюється у розмірі 12,9% річних; у період з 01 квітня 2014 року по дату закінчення особливого періоду/дату демобілізації позичальника процентна ставка встановлюється у розмірі 0,00 % річних». «3.1.10. за користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість): у період з 19 грудня 2007 року по 31 березня 2014 року та з дня, наступного за датою закінчення особливого періоду/ дату демобілізації позичальника, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,9 % річних; у період з 01 квітня 2014 року по дату закінчення особливого періоду/ дату демобілізації позичальника процентна ставка встановлюється у розмірі 0,00% річних». «5.3. за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний з першого дня місяця наступного за місяцем виявлення банком порушення до закінчення строку кредитування, визначеного у п. 1.1. кредитного договору, сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності, а у період з 01 квітня 2014 року по дату закінчення особливого періоду/дату мобілізації позичальника сплатити пеню у розмірі 0,00% від суми невиконання зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Сплата неустойки (штрафу, пені) за цим договором не звільняє позичальника від відшкодування збитків, завданих банку в повному обсязі». «5.9. в разі порушення позичальником пункту 3.3.20. цього договору, відсоткова ставка вказана в пункті 1.1. збільшується на 5%, а у період з 01 квітня 2014 року по дату закінчення особливого періоду/дату демобілізації позичальника збільшується на 0%». Доповнено кредитний договір пунктами 3.1.14 та 3.3.21 у наступній редакції: «3.1.14. у разі, якщо дата закінчення особливого періоду/дата демобілізації позичальника стане відома банку пізніше місяця фактичної дати закінчення особливого періоду/дати демобілізації позичальника, за період з дати наступної за датою закінчення особливого періоду/ датою демобілізації позичальника по дату коли банку стане відома дата закінчення особливого періоду/ дата мобілізації позичальника, банк здійснює донарахування процентів на фактичну заборгованість, виходячи з процентної ставки зазначеної у п. 1.1 кредитного договору, які підлягають сплаті позичальником не пізніше 10 числа місяця поточного за місяцем здійснення банком їх нарахування. 3.3.21. протягом десяти банківських днів з дати закінчення особливого періоду для позичальника / з дати демобілізації позичальника надати до банку документи, які б засвідчували закінчення особливого періоду для позичальника / дату демобілізації позичальника». На період дії особливого періоду, позичальнику не нараховуються будь-які штрафні санкції, пені за не виконання умов кредитного договору або іпотечного договору, укладеного одночасно з цим договором між банком та ОСОБА_1 . Підписанням даної додаткової угоди, позичальник засвідчує свою згоду з розміром процентів та порядку їх сплати, визначеним у п. І додаткової угоди. Всі інші умови кредитного договору залишаються без змін. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною кредитного договору та набирає чинності з моменту підписання її сторонами. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, виданої 21 лютого 2019 року за № 30/408 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , майору ОСОБА_1 , про те, що він дійсно в період з 07 квітня 2014 року по 30 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області, з 01 травня 2018 року по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької області, н.п. Маріуполь. Займає штатну посаду - начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач, який був належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд дійшов висновку, що позивач додаткову угоду № 2 від 06 лютого 2015 року до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року із Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» не укладав, а тому вказаний договір є недійсним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також застосування спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц. Позивач звернувся з позовом про визнання додаткової угоди № 2 до кредитного договору № 03-101143107-03-Ф від 19 грудня 2007 року, яка укладена 06 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» недійсною, посилаючись на те, що підпис від його імені на цій угоді виконав не він, а інша особа. Отже, з огляду на оспорювання позивачем самого факту укладення додаткової угоди, позовні вимоги про визнання цієї угоди недійсною не є належним та ефективним способом захисту права, тому задоволенню не підлягають. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Проте, позивачем обрано спосіб відновлення порушенного права (визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною), який не підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у цій справі. Оскільки позивач стверджує, що оспорювану додаткову угоду не підписував, тому вона є неукладеною, то позовна вимога про визнання недійсною цієї додаткової угоди є неналежним способом захисту порушеного права. Суд першої інстанції, установивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання додаткової угоди недійсною. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги В даному випадку, суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат Згідно ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В силу пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Тому позивачем судовий збір не сплачувався при зверненні до суду. Відповідно до платіжного доручення № 9835-119 від 24 січня 2023 року за подачу апеляційної скарги на рішення суду відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1261,00 гривень. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, сплачений АБ «Укргазбанк» судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає компенсуванню за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 травня 2022 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору відмовити. Компенсувати понесені Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261 грн 00 коп. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 15 червня 2023 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич