Постанова Київський апеляційний суд № 357/9821/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6881/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2023 року місто Київ справа №357/9821/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В.П. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року позивач звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 10000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягення дітьми повноліття. В мотивування вимог посилалася на те, що з 20 жовтня 2018 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають двох синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Вказувала, що спільне життя у неї з відповідачем не склалося, тому вона з березня 2022 року разом з дітьми проживає окремо. Зазначала, що відповідач допомогу на утримання синів не надає, при цьому діти повинні бути забезпечені всім необхідним для їх фізичного та духовного розвитку. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 10000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 25 жовтня 2022 року і до їх повноліття. Рішення в межах суми платежу за один місяць піддано негайному виконанню. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь держави 992,40 грн. судового збору. Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення змінити в частині розміру аліментів, а саме стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_2 на утримання синів у розмірі по 2272 грн. на кожного щомісячно, починаючи з дня звернення до суду 25 жовтня 2022 року і до їх повноліття. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позовну заяву з додатками він не отримував, про зміст позовних вимог він дізнався лише з оскаржуваного рішення. Вказував, що про розгляд справи в суді він дізнався випадково, коли він звернувся до секретаря судового засідання, щоб дізнатися про рух позову, його було введено в оману та повідомлено, що вказана позовна заява в будь якому разі буде задоволена, навіть без моєї присутності. А тому запропонували йому чисто формально написати заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі, що він і зробив. Зазначав, що він ніколи не відмовлявся та не відмовляється від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, він знаю про свій прямий обов`язок щодо їх утримання. Посилався на те, що як на час ухвалення оскаржуваного рішення так і на час подання апеляційної скарги він не мав та не має офіційного працевлаштування, його дохід - це тимчасові підробітки, які мають мінливий характер. Вважає, що сума аліментів в розмірі 10000 грн. є занадто завищеною, такою, що не відповідає його матеріальному становищу та яку він фізично не спроможний буде платити. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 аліменти на утримання синів у розмірі 10000 грн., суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 жовтня 2018 року. Від даного шлюбу сторони мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку. Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 01 січня - 2100 грн., з 01 липня - 2201 грн., з 01 грудня - 2272 грн. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2272 грн. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що сини знаходяться на її утриманні, а відповідач, маючи постійний заробіток, не надає їй допомогу на утримання дітей. В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що він офіційного не працює, його дохід - це тимчасові підробітки, які мають мінливий характер, на підтвердження чого надав довідку з Пенсійного фонду України за формою ОК-7. З інформації, яка міститься у довідці Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) ОСОБА_1 від 23 лютого 2023 року вбачається, що в Реєстрі застрахованих осіб містяться відомості про відповідача лише за період з червня 2013 року по березень 2017 року (а.с.50). Доказів отримання відповідачем інших доходів матеріали справи не містять. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач вказуючи на те, що відповідач має постійний заробіток та може сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 10000 грн., доказів на підтвердження вказаних обставин не надала, як і не надала доказів про свої доходи, оскільки при визначенні розміру аліментів враховується дохід обох сторін на час розгляду справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність заробітку (доходу) не звільняє ОСОБА_1 , як батька, від виконання свого обов`язку щодо утримання синів та враховує, що діти мають потреби у достатньому матеріальному забезпеченні. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі діти сторін проживають разом з матір`ю, так як ОСОБА_1 є їх батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не було досягнуто, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про те, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання синів не врахував, чи може відповідач надавати матеріальну допомогу у розмірі, який просить позивач - 10000 грн. Визнаючи розмір аліментних зобов`язань, колегія суддів враховує вимоги ст.182 СК України та вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 10000 грн. є завищеним, оскільки матеріали справи не місять доказів достатності (наявності) у відповідача заробітку (доходу), який би надавав можливість суду визначити суму аліментів саме у такому розмірі. Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що діти у зазначеному віці потребують значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку, колегія суддів, керуючись інтересами дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дітей, вважає вірним зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 аліментів з 10000 грн. до 2500 грн. на кожну дитину (5000 грн. на двох дітей). Відповідно до ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми аліментів, які підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити, зменшивши суму стягнутих щомісячних аліментів на дітей з 10000 грн. на 2500 грн. на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: