Постанова 4813 № 523/17564/21

Номер провадження: 22-ц/813/4901/23 Справа № 523/17564/21 Головуючий у першій інстанції Далеко К. О. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 12.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Мокана В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.12.2022 року, за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» про визнання відмову у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов`язання провести реструктуризацію грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» про визнання відмову у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов`язання провести реструктуризацію грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит, в обґрунтування якого зазначив, що 19.02.2008 року між позивачем та ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Інвестиційний Банк», укладено договір про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ, за яким позивачу надано 35937 доларів США, зі сплатою відсотків на користування кредитом в розмірі 13% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Поручителем за даним договором є ОСОБА_2 . 09.06.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про реструктуризацію зобов`язань за іпотечним кредитом № 07/04-08-КФ від 19.02.2008 року до АТ «Перший Інвестиційний Банк», однак листом-відповіддю від 22.06.2021 року отримав відмову, вмотивовану тим, що у справі № 523/13048/15-ц винесено рішення про примусове стягнення заборгованості за іпотечним кредитом, що в силу приписів Закону № 1381-IX, виключає право позивача на проведення реструктуризації кредитних зобов`язань. Позивач зазначив, що 23.04.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року, яким доповнено п. 7 розділу IV Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» спрямованих на захист та відновлення платоспроможності позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, шляхом їх реструктуризації». Тому вважає, що у боржника є право на поновлення строку зі зверненням з заявою до кредитора, у разі якщо на час подання заяви про проведення реструктуризації, відповідно до Закону № 1381-IX, порушена справа в суді у випадках, передбачених цим пунктом, та не обмежує у праві звернення до кредитора із заявою про проведення реструктуризації. Звертає увагу суду на те, що дія Закону № 1381-IX спрямована на пом`якшення відповідальності боржника, тому підлягає застосуванню у цих правовідносинах. Позивач просив суд визнати неправомірною відмову Акціонерного Товариства «Перший Інвестиційний Банк» в проведенні реструктуризації зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ від 19.02.2008 року; зобов`язати Акціонерне Товариство «Перший Інвестиційний Банк» провести реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ від 19.02.2008 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суворовський районний суд м. Одеси рішенням від 27.12.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» про визнання відмову у проведенні реструктуризації за валютним іпотечним кредитом незаконною та зобов`язання провести реструктуризацію грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит задовольнив. Визнав неправомірною відмову Акціонерного Товариства «Перший Інвестиційний Банк» в проведенні реструктуризації зобов`язань за договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року. Зобов`язав Акціонерне Товариство «Перший Інвестиційний Банк» провести реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ від 19.02.2008 року, що укладений між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» в м. Одесі, правонаступником якого є АТ «Перший Інвестиційний Банк» та ОСОБА_1 . Судом першої інстанції вирішено питання про стягнення судових витрат. Суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про споживче кредитування» не містить положень, за яких не проводиться реструктуризація зобов`язань, у випадку наявності рішення суду яке набрало законної сили, тому якщо наявне рішення суду, яке набрало законної сили, застосовується загальний 3-х місячний строк для звернення із заявою, з дня набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX від 13.04.2021 року. Позивач звернувся до відповідача АТ «Перший інвестиційний банк» - 09.06.2021 року, тобто із дотриманням строку встановленого п.п. 3 п. 7 Закону 1734-VІІІ, протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом. Важав, що доводи в частині недостовірності поданих ОСОБА_1 даних, не зазначені банком в якості підстави для відмови у проведенні реструктуризації та спростовані позивачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк» просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.12.2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк» зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставину набрання законної сили рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, по справі № 523/13048/15-ц, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ««Перший інвестиційний банк» заборгованість у розмірі 984334,32 грн, та невиконання вказаного рішення. Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції фактично позбавив відповідача права стягнення кредитної заборгованості за вже існуючим остаточним судовим рішенням. Судом першої інстанції не враховано, що інформація, надана позивачем щодо фактичного місця проживання суперечить викладеним в заяві про проведення реструктуризації та довідці № 05/29.1 від 29.05.2021 року відомостям. Також просив звернути увагу на ненадання позивачем до заяви про проведення реструктуризації відомостей щодо наявності майна у інших членів сім`ї, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , тому ОСОБА_1 не надано до заяви про проведення реструктуризації всіх документів, доручення яких встановлено Законом України «Про споживче кредитування». Також скаржник не погоджується з рішенням суду в частині розподілу судових витрат та стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає, що позивачем не надано доказів, які свідчать про оплату гонорару, не зазначено розрахунку наданих послуг. (2) Позиція інших учасників справи Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 року у вказаній справі визначено головуючим суддю ОСОБА_6 . Рішенням № 55/0/15-23 від 16 лютого 2023 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_6 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 року в цій справі визначено головуючим суддю ОСОБА_7 у зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_6 . Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.04.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву/ пояснень на апеляційну скаргу. Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги з додатками надсилались представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Таштановій О.Г. на електронну пошту, з якої здійснювалось спілкування з Одеським апеляційним судом та отримані останньою 28.04.2023 року, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.12.2022 року залишити без змін, зазначаючи, що відповідач не може посилатись на інші, не вказані у відмові на заяву про проведення реструктуризації, підстави. Щодо надання неповної інформації, зазначив, що ним надано документи які підтверджують майновий стан, разом з тим, законом не передбачено надання інформації щодо доходу заявника. Щодо ненадання відомостей про наявність майна у членів сім`ї то вважав, що вказані відомості надаються на вимогу банку, останній з такою вимогою не звертався. В частині доводів апеляційної скарги щодо стягнення витрат на правову допомогу зауважив, що законом не встановлено обов`язкових вимог до розрахункового документа, який надається адвокатом. Одеським апеляційним судом представнику Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» - Гаврилюк О.О. надсилалась копія ухвали про відкриття провадження у справі до особистого кабінету Електронного суду, та отримана останньою 07.04.2023 року, що підтверджується. Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України. Представник Таштанова О.Г. приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» - Гаврилюк О.О. приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу просила задовольнити. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач листами від 22.06.2021 року та від 26.07.2021 року відмовив позивачу у проведенні реструктуризації, у зв`язку з наявністю рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року по справі № 523/13048/15-ц, яке набрало законної сили згідно постанови Апеляційного суду Одеської області від 04.04.2018 року, за яким стягнуто заборгованість за кредитним договором. Відповідач вважає, що внесені зміни до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1734-VIII не застосовується взагалі, у випадку наявності рішення суду, що набрало законної сили. Інших підстав, за яких позивачу відмовлено у проведенні реструктуризації, письмова відмова відповідача, оформлена листом від 22.06.2021 року та листом від 26.07.2021 року, не містить. Суд вважав, що банк обмежено трактує положення п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1734-VII, відокремивши словосполучення «за відсутності рішення суду що набрало законної сили», із контексту та смислового зв`язку самого пункту в цілому, який в п.п. 3 лише встановлює окремі строки подачі заявки на реструктуризацію, саме для окремих випадків. Суд зазначив, що у відзиві на позов відповідачем додатково звернуто увагу суду на подачу позивачем ОСОБА_1 разом із заявою про реструктуризацію недостовірних даних, а саме: недостовірної інформації щодо місця проживання; не надано документів, що підтверджують його фінансовий стан; не надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо інших членів сім`ї. Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання банку провести реструктуризацію кредитного договору. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами. Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту. 13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX. Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: - наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; - відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; - виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України. Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов: - предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); - предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі). Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків: у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов`язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину; у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі; у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення. Судом встановлено, що 19.02.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Інвестиційний Банк», укладено договір про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ, за умовами якого ОСОБА_1 надано грошову суму 35937 доларів США, зі сплатою 13% річних, строком погашення не пізніше 10 січня 2032 року. Кредит надано на фінансування будівництва квартири та придбання (набуття) її у власність в майбутньому за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А № 36-Б від 15 січня 2008 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_9 та ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» уклали договір поруки від 19 лютого 2008 року № 05/0704-П, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов договору про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року по справі № 523/13048/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 04.04.2018 року та постановою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року, задоволено позов публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» борг за договором про іпотечне кредитування у сумі 984334,92 грн. 09.06.2021 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Перший інвестиційний банк» із заявою щодо проведення реструктуризації за кредитом, виданим відповідно до договору про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ від 19.02.2008 року, укладеного між ВАТ «Перший інвестиційний банк» та ОСОБА_1 , з метою купівлі житлової нерухомості у сумі 35937 доларів США, строком до 10 січня 2032 року, пославшись на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», від 13.04.2021 року. Зазначив відомості стосовно зареєстрованого та фактичного місця проживання позичальника. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Повідомив, що всі наявні у власності позичальника на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна віднесені до об`єктів житлового фонду. ОСОБА_1 - відомості про об`єкт нерухомого майна: двокімнатна квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 на час підписання заяви не має прав власності на об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду. До заяви про реструктуризацію від 09.06.2021 року ОСОБА_1 додав: - копії паспортів та РНОКПП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; довідку-відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків про ОСОБА_2 ; копії довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.05.2021 року; - довідку з місця роботи вих. № 231 від 02.06.2021 року, згідно якої він працює при посередництві ПП «СТАФФ ЦЕНТР» на посаді E/FTR та знаходився в рейсі на судні «Emil Selmer» іноземного судновласника з 28.06.2020 року по 17.02.2021 року. Базова зарплата 730 USD; - довідку ТОВ «Озерки - Сервис» від 29.05.2021 року, згідно якої він є власником квартири АДРЕСА_4 . АТ «Перший інвестиційний Банк» листом від 22.06.2021 року відмовило ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації, зазначивши, що на момент подачі заяви ОСОБА_1 про реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року, набрало законної сили рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/13048/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» заборгованості у розмірі 984334,32 грн, зобов`язання ОСОБА_1 не підпадають під реструктуризацію, згідно Закону України №1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», оскільки зазначеним законом обмежено право позичальника подавати заяву у випадку наявності рішення суду, що набрало законної сили. 16.07.2021 року ОСОБА_1 повторно звертався до АТ «Перший інвестиційний Банк» із заявою про проведення реструктуризації грошового зобов`язання за іпотечним кредитом, виданим відповідно до договору про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року, відповідно до п.7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року). Листом від 26.07.2021 року АТ «Перший інвестиційний Банк» повторно відмовило ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації, оскільки реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, може бути здійснена за відсутності рішення суду, що набрало законної сили. Однак, має місце факт, що набрало законної сили рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/13048/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» заборгованості, тому зобов`язання не підпадає під реструктуризацію. Зазначені обставини свідчать про те, що АТ «Перший інвестиційний Банк» листом від 22.06.2021 року та листом 26.07.2021 року відмовив ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації у зв`язку з наявністю на час подачі заяв рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/13048/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» заборгованості. Інших підстав відмови ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації лист від 22.06.2021 року та лист 26.07.2021 року, не містять. Ухвалення судом рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє кредитних зобов`язань між сторонами, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення. Рішення суду про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав та обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 викладено висновок, що «відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі. Абзац підпункту 3 пункту Закону України «Про споживче кредитування» встановлює позичальникові додатковий строк - до двох місяців на звернення із заявою про реструктуризацію і не обмежує його права на звернення із такою заявою у тримісячний термін з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування»». У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 569/21261/21, провадження № 61-2555св23, Верховний Суд дійшов висновку, «оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач здійснюючи реструктуризацію неправильно нарахував суму заборгованості, зокрема без врахування судового рішення про стягнення заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання банку провести реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 серпня 2008 року, розмір яких визначений рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2019 року у справі № 569/1654/15, що відповідає підпункту 6 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування»). Відповідачем не надано суду доказів того, що кредитні зобов`язання ОСОБА_1 не підпадають під п.7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема що він мав станом на 1 січня 2014 року прострочену заборгованість, або наявності інших підстав, які виключають реструктуризацію. Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що відмова відповідача ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації у зв`язку з наявністю на час подачі заяв рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/13048/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» заборгованості є неправомірною, оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язкової реструктуризації зобов`язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, не містить положень, за яких не проводиться реструктуризація зобов`язань, у випадку наявності рішення суду яке набрало законної сили, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання банку провести реструктуризацію зобов`язань за договором про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач додатково звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 разом із заявою про реструктуризацію подані недостовірні дані, а саме: недостовірна інформація щодо місця проживання; не надано документів, що підтверджують його фінансовий стан; не надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо інших членів сім`ї. Суд першої інстанції надав належну правову оцінку вказаним обставинам, врахувавши, що наведені доводи щодо недостовірності поданих ОСОБА_1 даних, не зазначалися банком в якості підстави для відмови у проведенні реструктуризації; в заяві на реструктуризацію заборгованості боржник ОСОБА_1 зазначив достовірну адресу місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_5 , станом на 08.06.2021 року; не надання ОСОБА_1 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо інших членів сім`ї, оскільки вони надаються на вимогу кредитора, виходячи зі змісту підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що надана позивачем інформація у заяві про реструктуризацію щодо фактичного місця проживання не підкріплена будь-якими доказами та суперечить довідці № 05/29.1 від 29.05.2021 року не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) позичальника; - найменування кредитодавця (повне або скорочене); - інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов`язання, щодо реструктуризації яких подається заява; - інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника); - інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса); - інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об`єкти нерухомого майна, віднесені до об`єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об`єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; - документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя). У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом. Отже підпунктом 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено перелік документів, які додаються до заяви про реструктуризацію. При цьому, нормами вказаного закону передбачено, що документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - надаються на вимогу кредитора). Однак АТ «Перший інвестиційний Банк» не звертався до ОСОБА_1 із вимогою про надання документів, на підтвердження інформації зазначеної останнім у заявах про реструктуризацію. Суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що в заяві на реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 зазначив адресу місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_5 , станом на 08.06.2021 року, яка є достовірною. Довідка ТОВ «ОЗЕРКИ-СЕРВИС» вих. № 05/29.1 від 29.05.2021 року надавалась на підтвердження належності ОСОБА_1 на праві власності кв. АДРЕСА_4 та складу сім`ї. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем ні на момент подання заяви, ні взагалі не надано документів, підтверджуючих фінансовий стан, окрім довідки ПП «Стафф Центр» від 02.06.2021 року в якій зазначено, що позивач працював по 17.02.2021 року є необґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», до заяви про проведення реструктуризації додаються, зокрема документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім`ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім`ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім`ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя). ОСОБА_1 до заяви про проведення реструктуризації грошового зобов`язання за іпотечним кредитом, виданим відповідно до договору про іпотечний кредит №07/04-08-КФ від 19.02.2008 року додавалась довідка з місця роботи вих. № 231 від 02.06.2021 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює при посередництві ПП «Стафф Центр» на посаді E/FTR та знаходився в рейсі на судні «Emil Selmer» іноземного судновласника з 28.06.2020 року по 17.02.2021 року. Базова зарплата 730 USD. Отже вказані обставини спростовують доводи скаржника про те, що позивачем не підтверджено його дохід та свідчать про працевлаштування позивача. Крім того, не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що позивачем будь-яких інших документів, які б могли підтвердити джерело стабільного доходу на момент проведення реструктуризації не надано, оскільки у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що документи про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя надаються на вимогу кредитора. Проте із такою вимогою банк до ОСОБА_1 не звертався. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем до заяви про проведення реструктуризації не надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно інших членів сім`ї - сина ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, з огляду на таке. Як зазначало вище, наведені доводи щодо не надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно інших членів сім`ї, не були зазначені банком в якості підстави для відмови у проведенні реструктуризації. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів. Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов`язки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, відмовивши у проведенні реструктуризації з підстав наявності на час подачі заяв, рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 523/13048/15-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» заборгованості, не обґрунтував свою відмову саме не наданням доказів та не вказав, яких саме документів не було додано позивачем. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції для встановлення обставин щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо членів сім`ї позивача здійснено витяги з реєстрів. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2023 року ОСОБА_4 є власником 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2019 року, виданого виконавчим комітетом Черноморської міської ради. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.06.2023 року ОСОБА_5 є власником 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 24.05.2019 року, виданого виконавчим комітетом Черноморської міської ради. Проте, вказані обставини не є підставою для відмови в проведенні реструктуризації боргу позивача, що не заперечувалося представником відповідача, оскільки умовою проведення реструктуризації є відсутність саме у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва іншого житлового нерухомого майна. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано суду будь-яких доказів які б свідчили про здійснення оплати позивачем витрат на правничу допомогу не заслуговують на увагу. Із матеріалів справи вбачається, що позивачем в позовній заяві у відповідності до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ч. 1 ст. 134 ЦПК України зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та складається із витрат на правничу допомогу у розмірі 17000 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 01-05/ЦС від 01.05.2021 року, довідку про обсяг виконаних робіт від 18.07.2022 року, акт № 18/07/2022 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), ордер про надання правничої (правової) допомоги від 01 травня 2021 року № ВН 1068528 та свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серія ОД № 004357 від 25 січня 2021 року. Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Отже помилковими є доводи апеляційної скарги, щодо не надання позивачем будь-яких доказів які б свідчили про здійснення оплати витрат на правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані обставини, стосовно витрат на правничу допомогу, які підтверджені доказами, та надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 13500 грн. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21-ц (провадження № 12-14гс22) зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. З аналізу норми статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. 01 травня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Таштановою О.Г. укладено договір про надання правничої допомоги № 01-5/ЦС. Пунктом 1 договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2021 року передбачено, що адвокат представляє інтереси та здійснює захист клієнта з правових питань, які виникають внаслідок укладення договору про іпотечний кредит № 07/04/08-КФ від 19.02.2008 року. В пункті 4.2. договору про надання правничої допомоги від 01 травня 2021 року зазначено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку на оплату із зазначенням суми. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Таштановою О.Г. зазначено, що оплата за виконану роботу позивачем буде здійсненна пізніше у зв`язку з його тяжким фінансовим положенням. Згідно акту № 05/05/2023 від 05 травня 2023 року виконавець виконав роботи згідно договору про надання правничої допомоги № 01-05/ЦС від 01.05.2021 року, а саме: складання та направлення відзиву на апеляційну скаргу 10500 грн, відвідування судового засідання 3000 грн, всього 13500 грн. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначав, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів які б свідчили про здійснення оплати послуг адвоката. Разом з тим, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). При цьому, матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача не заявлялося клопотань про зменшення вказаних витрат, підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України відсутні. Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційна скарга АТ «Перший інвестиційний банк» не підлягає задоволенню, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат, понесені позивачем витрати підтверджуються наданими суду апеляційної інстанції документами,то колегія суддів вважає, що з Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 13500 грн. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27.12.2022 рокузалишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 26410155, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 13500 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 червня 2023 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді В.В. Кострицький М.В. Назарова