Постанова КЦС ВС № 523/13048/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року м. Київ справа № 523/13048/15-ц провадження № 61-37056 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року у складі судді Середи І. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року ПАТ «Перший інвестиційний банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та просило з урахуванням уточнених позовних вимог солідарно стягнути з відповідачів 32 466,96 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 01 березня 2017 року 1 004 620,73 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 лютого 2008 року ВАТ «Перший інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший інвестиційний банк», та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 35 937 доларів США строком до 10 січня 2032 року із сплатою 13 % річних, а позичальник повинен був щомісячно повертати кредит зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до графіку платежів, рівними частинами в сумі не менше 120,56 доларів США, в останній місяць не менше 571,34 доларів США. Кредитні зобов`язання ОСОБА_1 були забезпеченні порукою ОСОБА_4 . Оскільки відповідачі зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконали, то станом на 01 березня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 32 466,96 доларів США, яку позивач просить стягнути у солідарному порядку з відповідачів. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року позов ПАТ «Перший інвестиційний банк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Перший інвестиційний банк» борг за договором про іпотечне кредитування у сумі 984 334,92 грн, з яких: - 21 579,35 доларів США строкової заборгованості за кредитом, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 23 жовтня 2017 року 572 692,21 грн; - 251,10 доларів США строкової заборгованості за процентами, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 23 жовтня 2017 року 6663,92 грн; - 3255,12 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, що еквівалентно за курсом НБУ станом 23 жовтня 2017 року 86 387,3 грн; - 7381,39 доларів США простроченої заборгованості за процентами, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 23 жовтня 2017 року 195 893,97 грн; - 37 623,33 грн пені за прострочення сплати кредиту; - 85 074,18 грн пені за прострочення сплати процентів. Суд першої інстанції виходив із того, що позичальник прийняв позику, використавши її за призначенням, але свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, поручитель взяла на себе зобов`язання солідарно відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором у повному обсязі. Відповідачам було надіслано вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань, якими було зобов`язано у 30-денний термін повернути вказану заборгованість. Вимоги відповідачами виконані не були, тому з них підлягає солідарному стягненню заборгованість по кредитному договору. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року залишено без змін. Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично не надав докази надання позичальнику грошових коштів у розмірі та валюті, передбаченими умовами кредитного договору, не були предметом розгляду у суді першої інстанції та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У червні 2018 року ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року зупинено виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції. Зазначає, що відповідно до наявних у справі доказів, зокрема виписки по рахунку № НОМЕР_1 банк перерахував на рахунок позичальника не 35 937 доларів США, а 181 122,48 грн. Стверджує, що видача кредитних коштів в іноземній валюті готівкою взагалі не передбачена законодавством і є незаконною, тому заява про видачу готівки є неналежним доказом. Заперечення/відзив на касаційну скаргу У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від Позднякова А. Ю., який діє на підставі довіреності в інтересах АТ «Перший інвестиційний банк», у якому представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 19 лютого 2008 року ВАТ «Перший інвестиційний банк» (яке у подальшому змінило своє найменування на ПАТ «Перший інвестиційний банк») та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 07/04-08-КФ, відповідно до якого банк надав останньому грошові кошти в сумі 35 937 доларів США на фінансування будівництва квартири та придбання (набуття) її у власність в майбутньому за договором про участь у Фонді фінансування будівництва виду А № 36-Б від 15 січня 2008 року. Кредит надавався зі строком погашення не пізніше 10 січня 2032 року зі сплатою 13 % річних, а ОСОБА_1 був зобов`язаний щомісячно до 10 числа повертати позику і проценти за користування кредитом рівними платежами в сумі не менше 120,56 доларів США, в останній місяць не менше 571,34 доларів США, відповідно до графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 банк та ОСОБА_4 уклали договір поруки від 19 лютого 2008 року № 05/0704-П, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № 07/04-08-КФ. 16 лютого 2015 року та 03 квітня 2015 року позичальнику та поручителю було надіслано вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань, якими було зобов`язано у 30-денний термін повернути вказану заборгованість.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими. Відповідно до статті 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219 цс 19) зробила висновок, що як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Апеляційний суд встановив, що факт отримання кредиту у доларах США та наявності заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та зазначив, що факт отримання кредиту в доларах США визнавався сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_4 , яка також є представником за довіреністю ОСОБА_1., у судовому засіданні зазначила, що в липні 2017 року ними на адресу позивача був направлений лист з зазначенням умов мирової угоди, однак до цього часу відповіді на їх пропозицію банком не направлено. Також вказала на те, що у зв`язку з підвищенням курсу долара США до національної валюти вони не можуть сплачувати кредит. Доводи касаційної скарги стосуються незгоди з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами щодо надання позичальнику кредиту саме в іноземній валюті та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2017 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2018 року. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук