Ухвала КЦС ВС № 757/31820/19-ц

Ухвала 16 червня 2023 року м. Київ справа № 757/31820/19 провадження № 61-8793ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Бериславський районний суд Херсонської області, про стягнення з державного бюджету України майнової та моральної шкоди, заподіяної органом влади, ВСТАНОВИВ: 08 червня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження. В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що вперше з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення вона звернулася 26 квітня 2023 року, тобто у строк перебачений статтею 390 ЦПК України, проте ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року її касаційну скаргу повернуто. Вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин та просить його поновити. Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Встановлено, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року складено 14 квітня 2023 року. Вперше ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення 26 квітня 2023 року, тобто в межах тридцяти денного строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року вказана касаційна скарга була повернута заявнику. Повторно з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення ОСОБА_1 звернулася 08 червня 2023 року. Аналіз касаційної скарги свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, ОСОБА_1 посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначає постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судом апеляційної інстанції. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Диспозиція вищевказаної норми процесуального закону передбачає, що крім іншого заявнику необхідно вказувати норму права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Отже, посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначає в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень, обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Разом із цим, клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає процесуальному вирішенню, оскільки відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев