Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/5319/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 травня 2023 року м. Чернівці справа № 727/5319/18 провадження №22-ц/822/1/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретаря Паучек І.І. за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 учасники справи: позивач ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2020 року, головуючий у першій інстанції Смотрицький В.Г., ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 у травні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання договору довічного утримання недійсним. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_6 . Спадкоємцями ОСОБА_6 є сини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 стало відомо про укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договору довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року. Вказував, що за домовленістю з ОСОБА_4 остання з 27 лютого 2018 року здійснювала догляд за батьком ОСОБА_3 за місцем його проживання на платній основі. 11 березня 2018 року зателефонувала ОСОБА_4 та попросила будь-кому прийти до квартири ОСОБА_6 , оскільки потрібна допомога. Перебуваючи в зоні бойових дій, попросив ОСОБА_7 допомогти батькові, не маючи гадки про відчуження квартири. 12 березня 2018 року ОСОБА_7 за дзвінком ОСОБА_4 прибув в квартиру ОСОБА_6 , куди на таксі приїхала нотаріус, на прохання якої розписався в якомусь документі та в порожньому журналі. Під час чого батько ОСОБА_3 плакав, повторював, щоб його не мучили. За десять - п`ятнадцять хвилин нотаріус поїхала на таксі, яке залишилось її чекати. Причиною смерті ОСОБА_3 стало об`ємне утворення лівої півкулі головного мозку, метастази в праву півкулю головного мозку. На час укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договору довічного утримання (догляду) батько ОСОБА_6 перебував у стані, який не дозволяв йому усвідомлювати значення своїх дій, не розмовляв, здебільшого перебував у стані сну, фактично ні на що не реагував. Посилався на те, що нотаріусом не дотримано вимог глави 4, 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за номером 282/20595, щодо встановлення здатності особи усвідомлювати значення нотаріальної дії, відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії, дійсні наміри кожної з сторін до вчинення правочину. Просив визнати договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1081 недійсним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2020 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання договору довічного утримання недійсним відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11 червня 2018 року, у вигляді заборони ОСОБА_4 вчиняти дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання договору довічного утримання недійсним задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не встановлено чи було у ОСОБА_6 волевиявлення на укладення договору, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 зверталась до нотаріуса щодо укладення договору, за поясненнями ОСОБА_7 на час прибуття нотаріуса до помешкання ОСОБА_6 просив залишити його в спокої, скаржився, нотаріус перебувала не більше 10 хвилин, не зазначалося про проведення нотаріусом бесіди з ОСОБА_6 . Вважає, що ОСОБА_4 скористалась тим, що ОСОБА_6 мав невиліковну хворобу, а позивач ОСОБА_3 перебуває в зоні військових дій, та організувала план щодо заволодіння квартирою. Посилається на те, що стосунки ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_6 не можуть розглядатися як підстава для укладення договору. Суд першої інстанції перебрав на себе функції експерта, зазначивши що ОСОБА_6 був дієздатним і розумів значення своїх дій, бажав укласти договір за власним волевиявленням, яке відповідало його внутрішній волі. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на яких посилається суд першої інстанції, не були присутніми під час укладення договору. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у витребуванні нотаріальної книги, реєстру, журналу, книги обліку, які фіксують час, події, не прийнято до уваги повідомлення зі служби таксі «Чернівці» про прибуття нотаріуса до помешкання відчужувача, які підтверджують, що нотаріус була в помешканні 15 хвилин, не могла виконати всі вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. Вказує, що істотною умовою договору довічного утримання (догляду) є вартість майна, що відчужується за договором. За висновком експерта ОСОБА_16 вартість квартири АДРЕСА_1 на березень 2018 року становить 872632 грн., оспорюваний договір містить значно занижену оцінку 33083 грн., вчинений на підставі звіту оцінювача ОСОБА_11 , за поясненнями якої звіт не виконувала і не підписувала. Судом першої інстанції не надано оцінку недоведеності участі ОСОБА_4 в утриманні жилого приміщення, похованні ОСОБА_6 , акту обстеження, за яким ОСОБА_3 постійно проживав з батьком ОСОБА_6 по день його смерті без реєстрації. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Поляк М.В., просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. У відзиві приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання договору довічного утримання недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_3 підстав для визнання договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, недійсним. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на недоведеність неспроможності ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення оспорюваного договору, за висновком амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 23 жовтня 2019 року №523 надати категоричні відповіді на поставлені перед експертами питання не представляється можливим. Крім того, рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2019 року у позові ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про визнання нотаріальних дій недійсними відмовлено. Водночас суд першої інстанції вважав, що приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 при посвідченні договору дотримано вимоги чинного законодавства, виконано всі необхідні дії, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зокрема встановлено дієздатність осіб, їх волевиявлення, роз`яснено сторонам умови договору, момент набуття права власності на предмет договору та суть договору. При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 14 договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, на прохання відчужувача у зв`язку з його хворобою за його дорученням підписаний ОСОБА_7 , нотаріусом роз`яснено сторонам договір, положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів довічного утримання (догляду), підстави та наслідки визнання його недійсним, зачитано текст договору. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вчинено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1081. Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_6 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв.м., взамін чого ОСОБА_4 зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_6 утриманням та доглядом довічно на умовах, встановлених даним договором. На підставі пункту 2 договору ОСОБА_4 зобов`язана надавати ОСОБА_6 довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування). За згодою сторін грошова оцінка матеріального забезпечення складає 4000 грн. на місяць. Догляд включає в себе: забезпечення харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, надання медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо), оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов`язаних з проживанням в зазначеній квартирі. Набувач зобов`язується безкоштовно довічно забезпечувати відчужувача житлом у квартирі, яка їй передана за цим договором. Для проживання відчужувачу надається вся квартира, яка є предметом цього договору. Згідно з пунктом 13 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, вони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови договору. За змістом пункту 14 договору договір на прохання відчужувача у зв`язку з його хворобою за його дорученням у його присутності та в присутності нотаріуса підписаний ОСОБА_7 . В договорі міститься зазначення, що у зв`язку з хворобою відчужувача договір посвідчено удома за адресою: АДРЕСА_2 о 12 годині 00 хвилин. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . З медичної карти Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру №5491амбулаторного хворого ОСОБА_12 , заповненої 23 лютого 2018 року, слідує, що за записам лікаря від 23 лютого 2018 року загальний стан хворого вкрай важкий, скарги на невідчуття в області правої верхньої … та правої ноги. Діагноз об`ємне утворення лівої півкулі головного мозку, правої півкулі мозочка. Відповідно до записів лікаря від 15 березня 2018 року стан хворого важкий, свідомість спутана, мова утруднена, правобічний геміпарез, асиметрія обличчя, мимовольні скорочення мускулатури обличчя. Також згідно із записами лікаря зі слів сина у вересні 2917 року ОСОБА_6 проведено операцію з приводу катаракти. За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 23 жовтня 2019 року №523 на час укладення договору довічного утримання 12 березня 2018 року ОСОБА_6 страждав на онкологічне захворювання у вигляді злоякісного захворювання головного мозку ст. ІV (об`ємне утворення лівої півкулі головного мозку та мозочку з невиявленим вогнищем ІV ст.) з порушенням психічної діяльності у проявах астенічного, психоорганічного синдрому. У зв`язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи та наданій медичній документації необхідних відомостей, які характеризують психічний стан ОСОБА_6 на час укладення договору довічного утримання 12 березня 2018 року, малоінформативність та суперечливість показів свідків, надати категоричні відповіді на поставлені перед експертами питання не представляється можливим. Відповідно до свідоцтва про смерть складено актовий запис Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від2 квітня 2018 року №680 про смерть ОСОБА_6 . На підставі свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_13 . На підставі акту, затвердженого приватним підприємством «Санітарія» 01 квітня 2018 року, ОСОБА_3 зі слів сусідів проживає без реєстрації з батьком ОСОБА_6 . Згідно із довідкою Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 03 серпня 2017 року №887 майор ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції м.Маріуполь Донецької області. За довідкою приватного підприємця Величко І.Д. від 12 липня 2918 року до служби таксі «Чернівці» 12 березня 2918 року з мобільного НОМЕР_1 поступив виклик о 11 год 50 хв. на вул.Шептицького,18, о 11год. 56 хв. водій прибув за адресою, поїздку закінчено о 12 год. 24 хв. за адресою бул.Героїв крут,5-б. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту». За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. Предметом позову ОСОБА_6 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1081 недійсним. Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_6 зазначалося вчинення ОСОБА_6 правочину у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними та не дотримання нотаріусом вимог глави 4, 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за номером 282/20595, щодо встановлення здатності особи усвідомлювати значення нотаріальної дії, відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії, волевиявлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, дійсні наміри кожної з сторін до вчинення правочину, відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. ОСОБА_6 правовою підставою позову зазначалося порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину у силу припису частини першої статті 215 ЦК України та спеціальні правила частини першої статті 225 ЦК України про правочин, вчинений дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Отже, ОСОБА_14 одночасно посилався на дві різні підстави недійсності правочину, зокрема вчинення ОСОБА_6 правочину у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними (ч.1 ст.225 ЦК України) та не встановлення відповідності волі і волевиявлення ОСОБА_6 щодо вчинення нотаріальної дії, волевиявлення ОСОБА_6 , до якої фактично зводиться посилання на не дотримання нотаріусом вимог щодо встановлення здатності особи усвідомлювати значення нотаріальної дії, відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії, волевиявлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, дійсні наміри кожної з сторін до вчинення правочину, відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину (ч.1 ст.215 ЦК України). На підставі ч.1ст.367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У підпункті в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу. Так, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. Водночас апеляційна скарга ОСОБА_6 містить доводи щодо не встановлення волевиявлення ОСОБА_6 на укладення договору. Отже, апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку має повноваження вдаватися в переоцінку висновків суду першої інстанції щодо наявності волевиявлення ОСОБА_6 на укладення договору без застосування спеціальних правил частини першої статті 225 ЦК України про правочин, вчинений дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Верховний Суд при розгляді справи № 387/554/18 зазначив, що правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення у правочині. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 16 постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобовязаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї сторони, висновок якої повинен оцінюватись судом як окремо, так і в сукупності з іншими доказами. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) зазначено, що «правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними». Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в частині першій статті 225 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. Згідно зі статтею 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. У частині 1, 2 статті 745 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вчинено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1081. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами". У частині четвертій статті 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 755/8686/17 (провадження № 61-8444св19) зазначено, що «аналіз абзацу 1 частини четвертої статті 207 ЦК України свідчить, що у певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується частиною четвертою статті 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин (рукоприкладник), сама не є стороною правочину. Жодних прав і обов`язків щодо правочину, який нею підписується, в неї не виникає. Її роль зводиться виключно до заповнення певної вади особи, яка є стороною правочину». За змістом пункту 14 договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, договір на прохання відчужувача у зв`язку з його хворобою за його дорученням у його присутності та в присутності нотаріуса підписаний ОСОБА_7 . Отже, у правочині підмінюється воля сторони правочину ОСОБА_6 на волю сторонньої особи ОСОБА_7 . Згідно з главою 5 Розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Встановлення судом першої інстанції обставин з`ясування приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 волевиявлення ОСОБА_6 на вчинення нотаріальної дії мотивовано показами ОСОБА_4 , допитаної в якості свідка, та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15, допитаної в якості свідка, щодо спілкуванням приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 з ОСОБА_6 . Однак, свідок ОСОБА_7 пояснив, що на повідомлення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про укладення договору ОСОБА_6 заплакав, говорив дуже утруднено, щоб його не мучили. Також встановлення судом першої інстанції обставин прочитання нотаріусом уголос тексту договору не відповідають обставинам справи. Відповідно до пункту 3 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). На підставі пункту 6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. З медичної карти Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру №5491амбулаторного хворого ОСОБА_12 , заповненої 23 лютого 2018 року, слідує, що за записам лікаря від 23 лютого 2018 року загальний стан хворого вкрай важкий, скарги на невідчуття в області правої верхньої … та правої ноги. Діагноз об`ємне утворення лівої півкулі головного мозку, правої півкулі мозочка. Відповідно до записів лікаря від 15 березня 2018 року стан хворого важкий, свідомість спутана, мова утруднена, правобічний геміпарез, асиметрія обличчя, мимовольні скорочення мускулатури обличчя. Також згідно із записами лікаря зі слів сина у вересні 2917 року ОСОБА_6 проведено операцію з приводу катаракти. З огляду на наведене у момент укладення правочину у ОСОБА_6 були захворювання, які позбавляли його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Також пояснення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 про прочитання тексту договору уголос свідчать про те, що ОСОБА_6 не мав змоги самостійно прочитати документ. Натомість, у договорі між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, відсутня вказівка про те, що його текст зачитано уголос. Свідок ОСОБА_7 пояснив, що нотаріус лише розпочала прочитання договору уголос, однак потім перестала. Встановлення судом першої інстанції відсутності у рукоприкладника ОСОБА_7 перешкод для ознайомлення з договором самостійно не має правового значення, оскільки ОСОБА_7 не є стороною договору, його роль зводиться виключно до підписання документу. За обставин не ознайомлення ОСОБА_6 зі змістом договору, підписання рукоприкладником ОСОБА_7 договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду) не дає підстав для висновку про доведеність свідомого волевиявлення ОСОБА_6 , відповідність його внутрішній волі, в тому числі схвалення ОСОБА_6 умов пункту 13 договору щодо однакового розуміння значення, умов договору, його природи і правових наслідків, бажання настання саме таких правових наслідків, що створюються даним договором. Отже, у матеріалах справи відсутні докази волевиявлення у ОСОБА_6 на укладення оспорюваного договору, його відповідності внутрішній волі останнього. З огляду на недоведеність волевиявлення у ОСОБА_6 на вчинення договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України на порушення норм матеріального права. Водночас не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на суперечливу оцінку висновку амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 23 жовтня 2019 року №523, показів свідків. За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертної комісії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» від 23 жовтня 2019 року №523 на час укладення договору довічного утримання 12 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_15, ОСОБА_6 страждав на онкологічне захворювання у вигляді злоякісного захворювання головного мозку ст. ІV (об`ємне утворення лівої півкулі головного мозку та мозочку з невиявленим вогнищем ІV ст.) з порушенням психічної діяльності у проявах астенічного, психоорганічного синдрому. У зв`язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи та наданій медичній документації необхідних відомостей, які характеризують психічний стан ОСОБА_6 на час укладення договору довічного утримання 12 березня 2018 року, малоінформативність та суперечливість показів свідків, надати категоричні відповіді на поставлені перед експертами питання не представляється можливим. Висновок про недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 462/3286/16-ц (провадження № 61-5896св18). У випадку незгоди з висновком експерта ОСОБА_6 мав право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, що останніми зроблено не було. Ураховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх доказів того, що на час вчинення договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2020 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 травня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 про визнання договору недійсним задовольнити. Визнати договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_15 12 березня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за номером 1081, недійсним. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді Н. К. Височанська І. М. Литвинюк