LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд460/34915/22

від 15.06.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2023 рокуСправа № 460/34915/22 пров. № А/857/4996/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року (суддя Недашківська К.М., м.Рівне, повний текст складено 16 листопада 2022 року), ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУПФ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII); зобов`язати ГУПФ здійснити з 01.05.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796- XII. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги вказує, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 (далі Рішення №6-р/2018) має право на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Проте відповідач виплату підвищення до пенсії не здійснює. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача права на отримання спірної доплати до пенсії, оскільки саме посвідчення є документом, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та підставою для отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII. Однак, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що йому встановлювався відповідний статус постраждалої особи та видано відповідне посвідчення. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 з 04.07.2019 проживає у с.Заболоття Вараського району Рівненської області, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»» (далі Постанова №106). Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо не нарахування на невиплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону №796-XII, позивач звернувся до суду з цим позовом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон №796, який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Стаття 39 Закону №796-XII (у редакції, чинній до 01.01.2015) передбачала : Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах : - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. 28.12.2014 було прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпункт 7 пункту 4 розділу І якого було внесено зміни до Закону №796-XII шляхом виключення статей 31, 37, 39, 45. 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 04.02.2016 (далі - №987-VIII), яким у Законі №796-XII статтю 39 викладено такого змісту: громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Рішенням №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України у Рішенні вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-XII, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-XII, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність. При цьому, у Рішенні №6-р/2018 встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53, 60 Закону №796-XII (у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76), проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-XII вказане рішення не містить. Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року №1-зп висловив позицію, згідно з якою, закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Апеляційний суд, зазначає, що з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01.01.2015. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII та відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено з включенням статті 39 Законом №987-VIII. Стаття 39 (у редакції Закону №987-VIII) врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян : 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта, зокрема статті 39 Закону №796-XII, до внесення змін Законом №76-VIII, спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону №796-XII (у редакції Закону №987-VIII). І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Таким чином, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-XII. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2020 року по зразковій справі №240/4937/18. З матеріалів справи видно, що позивач є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а отже з урахуванням строків звернення до суду, має право на підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII. Більше того, позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю серії НОМЕР_1 (категорія 4). Стосовно висновків суду першої інстанції в частині обов`язкової наявності статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи для нарахування та виплати спірного щомісячного підвищення до пенсії 1, 2, 3 категорії, апеляційний суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач проживає в с. Заболоття Вараського району Рівненської області. Постановою №106 було затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до яких с. Заболоття віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, як визначено статтею 39 Закону №796-XII. Щодо розглядуваної категорії справ Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в частині вирішення питання розміру підвищення до пенсії чітко вказала, що така доплата здійснюється у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-XII. Отже, вимоги позивачки про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону 796-XII у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), з 01.05.2022 підлягають до задоволення. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 1 травня 2022 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»