Постанова 4856 № 240/5998/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5998/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 15 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просив: - зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік. - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести з 17.07.2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. 15.06.2020 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково. Головне управління ПФУ в Житомирській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що позивач не має права на отримання доплат до пенсії в розмірі визначеному відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач в період з червня 2019 року по теперішній час має статус працюючої особи. А тому, в даної особи відсутнє право на встановлення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру на умовах ст. 39 Закону №796. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає в населеному пункті, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та до 01.01.2015 року отримував щомісячне підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (надалі - Закон №796-XII). З 01.01.2015 року виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону №796-XII було припинено у зв`язку із внесенням змін до цього Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено. 17.07.2018 року Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни до Закону №796-ХІІ було визнано неконституційними, у зв`язку з чим Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив його повідомити, чи відновлено виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст.39 Закону №796-ХІІ. За результатами розгляду заяви, відповідач повідомив позивача листом від 14.11.2018 року №856/02, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру з 17.07.2018 року по даний час йому не нараховується і не виплачується. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 з 17.07.2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796). Приписи статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачали, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. 28.12.2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. 04.02.2016 прийнято Закон № 987-VIII, який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016, яким включено до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України". Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Закон України від 13.07.2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VІІІ) у положеннях статті 97 закріплює порядок виконання рішень та висновків Суду. Стаття 98 Закону № 2136-VІІІ передбачає, що за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність. При цьому в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить. Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Це враховано і в позовній заяві позивача, який просив відновити виплати, передбачені частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, саме з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Отже, з 17.07.2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів. Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 року статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України. Колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015року. Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 року №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ. Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов вірного висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 з 17.07.2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі згідно ст. 39 Закону №796. Щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати, суд зазначає наступне. Встановлено, що позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області із заявою щодо відновлення з 17.07.2018 року виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII. Водночас, як зазначено вище, з 17.07.2018 року відновлено право позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-XII в розмірі, що дорівнює 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року. Таким чином, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до не нарахування та невиплати позивачу з 17.07.2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". А тому, порушене право позивача також підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити з 17.07.2018 року нарахування та виплату позивачу зазначеної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року. Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт вказує, що ч. 2 ст. 39 Закону № 796-ХІІ передбачено підвищення до пенсії саме непрацюючим пенсіонерам, тоді як позивач в період з червня 2019 року по теперішній час має статус працюючої особи. На підтвердження вказаної обставини Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області долучено до матеріалів справи індивідуальні відомості про застраховану особу - відносно позивача. Зі змісту індивідуальних відомостей про застраховану особу, судом апеляційної інстанції встановлено, що в період до травня 2017 включно, а також, за березень, квітень, липень та серпень 2017 року, позивачем сплачувались страхові внески, про що свідчать відмітки у відповідних графах. При цьому, колегія суддів зазначає, що відомості по сплаті страхових внесків за 2017, 2018 рік в індивідуальних відомостях відсутні, що свідчить про те, що у 2017 році позивач не працював, що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача. Тобто, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру заявлена позивачем саме за період, коли позивач мав статус непрацюючої особи. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.