Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14124/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14124/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/14124/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 13.09.2022р. позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0487923-2412-0409 на суму 138577,67 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено про незгоду з оскарженим рішенням, яким було визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 рік, оскільки при його прийнятті не врахована податкова преференція, передбачена п.п. "є" п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України щодо будівель промисловості, а також залишено поза увагою рішення Покровської міської ради №2 від 13 січня 2017 року в якому також визначено, що не є об`єктами оподаткування об`єкти, перелічені в ст.266.2.2 Податкового кодексу України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно надано оцінку обставинам справи та нормам законодавства. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є власником 1/5 частки нежитлової будівлі, головного виробничого корпусу залізо-бетонного, інв. № 1, позначеного на плані літ. "А-4", загальною площею 13678,8 кв.м., до складу якого відносяться: частина І поверху (приміщення з 1 до 21, приміщення №63) - площею 1452,4 кв.м., частина II поверху (приміщення з 1 до 21) - площею 1405,6 кв.м., всього площею 2858,0 кв.м,, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу 1/5 частки нежитлової будівлі виробничого корпусу ( АДРЕСА_1 ) від 31 травня 2010 року, посвідченого нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Бойко Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1368 та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Рішенням Покровської міської ради № 12 від 29.03.2019 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" з урахуванням рішення Покровської міської ради № 4 від 31.05.2019 року "Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нерухомості, затверджені рішенням №12 від 29.03.2019 року" на 2020 рік на території Покровської міської ради Дніпропетровської області для об`єктів нежитлової нерухомості за класифікацією будівель та споруд-"Будівлі промисловості та склади" (1251) встановлено ставку податку у розмірі 1,17 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. 05.04.2021 року, на підставі даних ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0487923-2412-0409, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2020 рік на суму 138577,67 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, поштове відправлення, яким воно надсилалося, повернуто до контролюючого органу 23.07.2021р. з відміткою поштового відділення про закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області нараховано позивачеві за нерухоме майно нежитлова будівля 1/5 частини загальної площі 13678,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 : площа 2735,76 кв.м. (1/5 частина загальної площі 13678,8 кв.м.) ставка податку за 1 кв.м. 55,26 грн. (1,17% *4723,00 грн.(мін. з/п станом на 01.01.2020 року): 2735,76 кв.м.* 55,26 грн. =138577,67 грн. Позивач не погодившись з рішенням відповідача, звернувся до суду із зазначеним позовом. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про обґрунтованість оскарженого рішення відповідача. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Не є спірним питанням, що позивач є власником частини нерухомого майна - 1/5 частки нежитлової будівлі виробничого корпусу. Позивач оскаржуючи рішення податкового органу вказує, що об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування відповідно п. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно пп.266.5.1п.266.5ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Рішенням Покровської міської ради № 12 від 29.03.2019 року "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" з урахуванням рішення Покровської міської ради № 4 від 31.05.2019 року "Про внесення змін у ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нерухомості, затверджені рішенням №12 від 29.03.2019 року" на 2020 рік на території Покровської міської ради Дніпропетровської області для об`єктів нежитлової нерухомості за класифікацією будівель та споруд-"Будівлі промисловості та склади" (1251) встановлено ставку податку у розмірі 1,17 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Підпунктом "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування. Крім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга. Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків. Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України). Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа №806/2676/17, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. На підставі матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що у цій справі відсутні підстави вважати, що нежитлова будівля, що належить позивачеві не є об`єктом оподаткування у розумінні підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Доводи позивача на ту обставину, що нерухоме майно передано в оренду, та використовується за призначенням орендарем, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не спростовує правомірності прийняття спірного рішення податковим органом. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року в адміністративній справі №160/14124/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак