Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/18725/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2023 р. Категорія: 106000000м. ОдесаСправа № 420/18725/22 Перша інстанція: суддя Бутенко А.В., час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Семенюка Г.В., суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи Командування ВМС ЗС України про зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Командування ВМС ЗС України, в якій просила: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати усіх видів забезпечення ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 27.09.2022 в розмірі 343 949, 67 грн.; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 усі види забезпечення з 24.02.2022 по 27.09.2022 в розмірі 343 949, 67 грн.; стягнути з військової частини НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 млн. грн., мотивуючи його тим, що 10.03.2022 згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", наказом Командувача ВМС ЗС України від 14.03.2022 № 21-РС старшого матроса ОСОБА_1 , бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту від 16.10.2020 про проходження військової служби у ЗС України з 10.03.2022. У березні 2022 командиром військової частини НОМЕР_1 подано заяву до органів ДБР про вчинення позивачем кримінального правопорушення, на підставі чого слідчим ДБР внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (самовільне залишення військової частини). 27.05.2022 року слідчим ДБР винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження па підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутності складу кримінального правопорушення. 15.07.2022 військова частина НОМЕР_1 отримала копію постанови про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Не погоджуючись із рішенням слідчого ДБР командир військової частини НОМЕР_1 15.08.2022 звернувся до Київського районного суду м. Одеси. Ухвалою суду від 17.08.2022 у справі № 947/17927/22 скаргу на рішення слідчого ДБР повернуто командиру військової частини НОМЕР_1 . 08.09.2022 Одеським апеляційним судом апеляційну скаргу у справі № 947/17927/22 повернуто скаржнику, рішення Київського районного суду міста Одеси від 17.08.2022 набрало законної сили. Контракт було поновлено тільки 28.09.2022 на підставі наказу № 127-РС командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України. 14.10.2022 позивач була звільнена із військової служби за власним бажанням на підставі приписів пп. "г" п.3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок". Позивач вважає, що з 10.03.2022 по 27.09.2022 її не було поновлено на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно не виплачено усіх видів грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що на підставі вимог п. 144-6 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України проходила військову у Військовій частині НОМЕР_1 , остання посада - бухгалтер фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . З рапорту помічника командира з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 (вх. № 1022 від 04.03.2022 року) став відомий факт неприбуття на військову службу до військової частини 04 березня 2022 року бухгалтера фінансово-економічної служби старшого матроса ОСОБА_1 зв`язку з цим, командиром Військової частини НОМЕР_1 була надана доповідь (вих. № 722 від 04.03.2022 року) про факт залишення військової частини (меж території України) старшим матросом ОСОБА_3 на адресу начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (через управління морально-психологічного забезпечення), Оперативного чергового командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Одеського гарнізону. Також, командиром Військової частини НОМЕР_1 була надана доповідь (вих. № 737 від 14.03.2022 року) про факт залишення військової частини (меж території України) старшим матросом ОСОБА_3 та відсутності на військовій службі більше 10 діб на адресу начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку, Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (через управління морально-психологічного забезпечення), оперативного чергового командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Одеського гарнізону. Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.03.2022 року № 21-РС відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого матроса ОСОБА_3 увільнено від посади бухгалтера фінансово-економічної служби та призупинено військову службу, дію контракту про проходження військової служби з 10 березня 2022 року - до повернення у військову частину. На підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.03.2022 року № 21-РС командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ від 16.03.2022 року № 59 (по стройовій частині), яким з 04.03.2022 року ОСОБА_3 виключено з усіх видів забезпечення, призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні. Відповідно до повідомлення Південного територіального управління Військової служби правопорядку від 06.04.2022 року (вх. № 809 від 19.04.2022 року) 10.03.2022 року слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (м. Одеса) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України "Самовільне залишення військової частини або місця служби", відносно старшого матроса ОСОБА_3 під час дії воєнного стану. Постановою старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 27.05.2022 року про закриття кримінального провадження було вирішено кримінальне провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, тобто через встановлення відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Як вказує позивач, 15.07.2022 року Військова частина НОМЕР_1 отримала копію постанови про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року за ознаками правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Не погоджуючись із рішенням слідчого ДБР командир військової частини НОМЕР_1 15.08.2022 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси. Ухвалою суду від 17.08.2022 року у справі № 947/17927/22 скаргу на рішення слідчого ДБР повернуто командиру військової частини НОМЕР_1 . 08.09.2022 року Одеським апеляційним судом апеляційну скаргу у справі № 947/17927/22 повернуто скаржнику, рішення Київського районного суду міста Одеси від 17.08.2022 набрало законної сили. Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.09.2022 року № 127-РС на підставі постанови від 27.05.2022 року Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року старшого матроса ОСОБА_3 бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 було поновлено на військовій службі. Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2022 року № 133-РС відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого матроса ОСОБА_1 , бухгалтера фінансово-економічної служби, було звільнено з військової служби у запас за пп. "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років). На підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2022 року № 133-РС командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ від 14.10.2022 року № 273 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 вирішено вважати такою, що з 14.10.2022 року справи та посаду здала та вибула для постановки на військовий облік, та з 14.10.2022 року виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. ОСОБА_1 вважає, що в порушення п.8 ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, Військовою частиною НОМЕР_1 не було виплачено їй усі види забезпечення за весь час необґрунтованого призупинення військової служби, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова від 27.05.2022 року Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року є скасованою 23.11.2022 року, тому станом на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що зазначений позивачем період є необґрунтованим призупиненням військової служби. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке: Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Згідно з ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби. Відповідно до п.144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення. Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу. Згідно з п.15 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Відповідно до ст.ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з п.п.2-3 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 18.04.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року строк дії воєнного часу продовжувався. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Слід зазначити, що посилання апелянта, що слідчим ДБР винесено постанову про закриття кримінального провадження 27.05.2022 року, а відповідач дію контракту не продовжив, внаслідок чого вона написала рапорт про звільнення, є безпідставними, оскільки після отримання постанови слідчого про закриття кримінального провадження військова частина скористалась своїм законним правом на її оскарження в суді, а пізніше й скористалась своїм правом на оскарження ухвали слідчого судді в апеляційному порядку. І вже після отримання ухвали Одеського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 08.09.2022 року по справі № 947/17927/22 ОСОБА_1 була поновлена на військовій службі наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.09.2022 року № 127-РС. Також, ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 23.11.2022 року по справі № 947/17927/22 скаргу командира ВЧ НОМЕР_1 було задоволено, постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 27.05.2022 року про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 скасовано, копію ухвали направлено до Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві для виконання вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчих дій, в тому числі відповідності постанови вимогам закону, зокрема ст.110 КПК України, а також інших слідчих дій, необхідних для правильного і повного встановлення обставин кримінального провадження. Київський районний суд міста Одеси в ухвалі від 23.11.2022 року по справі № 947/17927/22 встановив, що в постанові від 27.05.2022 року про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 відсутні дані про проведення будь яких слідчих дій. Тобто, у вказаній постанові відсутні дані про те, чому саме слідчий прийшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, та які слідчі дії було проведено і які обставини він при цьому встановив. Тобто слідчий не мотивував своє рішення про закриття провадження з підстав відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Тобто, постанова слідчого не відповідає вимогам частини 5 ст.110 КПК України, згідно до якої, постанова складається з мотивувальної частини, яка повинна містити зокрема відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття рішення та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування. Слідчим не повно перевірялись обставини, які мали значення для вирішення питання про закриття провадження, в зв`язку з чим слідчий прийшов до висновку про відсутність складу злочину. Органу досудового розслідування необхідно вирішити питання щодо можливості проведення слідчих дій. У разі проведення таких дій необхідно дати оцінку встановленим під час їх проведення обставинам. У разі неможливості їх проведення належить отримати офіційні документи, які це підтверджують, та відобразити вказані питання у відповідному процесуальному рішенні. Невиконання всіх необхідних слідчих дій направлених на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення суперечить положенням ст.ст.2, 7, 9, 91, 92, 93 КПК України, які визначають завдання і засади кримінального провадження, регламентують процес збирання доказів в кримінальному провадженні, їх оцінку та прийняття остаточного рішення за результатами досудового розслідування. На підставі викладеного, слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси в ухвалі від 23.11.2022 року по справі № 947/17927/22 прийшов до висновку, що рішення про закриття провадження було передчасним, тобто не відповідало вимогам КПК України. Крім того, будь-яких інших належних та допустимих доказів закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року до суду не було надано. З урахуванням зазначеного, оскільки постанова від 27.05.2022 року Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про закриття кримінального провадження № 42022164010000042 від 10.03.2022 року є скасованою 23.11.2022 року, тому станом на час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що зазначений позивачем період є необґрунтованим призупиненням військової служби. Таким чином, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не набула права на виплату недоотриманого грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення за вказаний нею період призупинення військової служби. Розрахунок грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу та який виплачував йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача з боку відповідача не доведено. З урахуванням зазначеного, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення. Згідно з ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Оскільки суд прийшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача 2000000,00 гривень моральної шкоди. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року по справі № 420/18725/22, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький