Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17800/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 р. Категорія 109020000м.ОдесаСправа № 420/17800/22 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просив: - визнати протиправним рішення від 28.10.2022 року Южненської міської ради Одеського району Одеської області №1109-VII щодо відмови у відведенні земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:002:0928 у власність ОСОБА_1 ; - зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтованою площею 0,12 Га із цільовим призначенням для ведення садівництва з кадастровим номером 5122785800:01:002:0928 у власність ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що як учасник антитерористичної операції отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтованою площею 0,12 га із цільовим призначенням для ведення садівництва. 16.04.2021 рок звернувся із клопотанням до відповідача про затвердження проекту землеустрою. Рішенням Южненської міської ради відмовлено у затвердженні проекту протиправно з підстав не передбачених ст. 118 ЗК України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2023 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що безпідставним є проведення повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації з урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-2182/13-1708 від 13.03.2017 року надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Сичавської сільської ради, Лиманського району, Одеської області (за межами населеного пункту) орієнованою площею 0,12 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва. На замовлення гр. ОСОБА_1 ТОВ «Інагро Групп» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,0807 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 5122785800:01:002:0928. Наказом Начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №342-УБД від 08.04.2021 р. відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:002:0928, оскільки бажана до відведення земельна ділянка передана в комунальну власність. 16.04.2021 року позивач звернувся з клопотанням до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (Відповідач) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:002:0928 у власність. Рішенням від 28.10.2022 року Южненської міської ради Одеського району Одеської області No1 109-VII - відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 з підстав знаходження її в межах водоохоронної зони Чорного моря, яка за межами населених пунктів складає 2 км від урізу води. Зазначено про відсутність в складі проекту погодження відповідного органу екології. Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що саме знаходження земельної ділянки у охоронюваних зонах є невідповідністю документації із землеустрою, яку просить затвердити позивач, вимогам вищенаведених законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України Чорне море та його заливи відносяться до водних об`єктів загальнодержавного значення. Відповідно до п. "б" ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Аналогічні положення визначено і статтею 4 Водного кодексу України. Згідно ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Згідно ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, пунктами 4, 5 якого передбачено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад. Згідно п. 10, п. 11 Порядку № 486 на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. Відповідно до 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50-54 Закону України "Про землеустрій". Таким чином, законодавець зобов`язує користувача чи власника земель, що знаходяться в прибережній захисній смузі враховувати встановлені обмеження як при відсутності землевпорядної документації так і при її розробці. А відтак, проектно - технічна документація може бути розроблена тільки з урахуванням визначеної законодавством межі та розміру прибережної захисної смуги і жодні обґрунтування щодо її зменшення не можуть бути прийнятними, крім випадків визначених в Земельному та Водному кодексах України. Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка яку бажає отримати у власність позивач розташована за межами населеного пункту та знаходиться в межах водоохоронної зони, що підтверджується листом Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради № 64/21-01-15 від 14.02.2022 року, відносно проекту рішення «Про розгляд клопотання громадянина ОСОБА_1 » де зазначено, що дана земельна ділянка знаходиться в межах водо-охоронної зони Чорного моря і з двох сторін обмежена заповідником й відповідно повинна відноситись до охоронної зони заповідника. Згідно частини першої статті 46-1 Земельного кодексу України землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що саме знаходження земельної ділянки у охоронюваних зонах є невідповідністю документації із землеустрою, яку просить затвердити позивач, вимогам вищенаведених законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2023 року по справі № 420/17800/22, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.