Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/12008/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року справа №200/12008/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., секретар судового засідання - Усенко Т.І., за участю: представника позивача Поляцько О.Ю. представника відповідача - Профатило О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Поляцько Олени Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за заявою Донецької обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,- В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді; стягнути з Донецької обласної прокуратури середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 4 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року 115 робочих днів в сумі 112311,30 грн. Ухвалою суду від 01.02.2023 року клопотання Донецької обласної прокуратури про поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задоволено; визнано поважними причини пропуску відповідачем строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та поновлено цей строк. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21, залишеному без змін постановою апеляційного суду від 23.01.2023 року, позов задоволено частково: стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в сумі 96295,80 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 122-126, а.с. 180-182). Відповідачем подано заяву про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами. В обгрунтування підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами зазначив, що постановою Верховного суду від 1 грудня 2022 року у справі № 200/8807/20-а скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 200/12008/21 ґрунтувалися на тому, що відповідач несвоєчасно виконав рішення суду про поновлення на посаді, ухвалене у справі № 200/8807/20-а. Як наслідок, скасування Верховним судом судових рішень у справі № 200/8807/20-а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, є підставою для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 за нововиявленими обставинами (т. 1 а.с. 187-190). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року заяву задоволено: рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 - скасовано; прийнято нове рішення в адміністративній справі № 200/12008/21, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді - відмовлено повністю (т. 2 а.с. 29-32). Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами. Заява вмотивована тим, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 набрало законної сили. У цій справі може бути виданий виконавчий лист про стягнення з Донецької обласної прокуратури коштів на користь ОСОБА_1 до закінчення перегляду справи за нововиявленими обставинами. Посилаючись на норми ст. 381 КАС України, ст. 1215 Цивільного кодексу України, заявник вважає, що передчасна виплата коштів може призвести до безпідставного набуття позивачем коштів та неможливості їх повернення у випадку скасування судом рішення. Посилався на врахування правової позиції Верховного суду у справах № 153/1591/17-ц постанова від 15 квітня 2020 року, № 263/2983/16-ц постанова від 26 лютого 2020 року, № 757/4906/15-ц постанова від 27 лютого 2019 року, № 1570/771/2012 постанова від 26 вересня 2018 року, № 754/8605/16-ц від 1 серпня 2018 року. Для забезпечення рівності сторін, попередження безпідставного стягнення бюджетних коштів, які не зможуть бути повернуті після можливого скасування судових рішень, відповідач просив відстрочити виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 у частині стягнення коштів - до закінчення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (т. 1 а.с. 213-214). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року задоволено заяву про відстрочення виконання рішення суду; відстрочено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 200/12008/21 - до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками провадження за нововиявленими обставинами у справі № 200/12008/21 (т. 2 а.с. 32-35). Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що для для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту). Висновок суду, що факт скасування рішення суду, на підставі якого прийнято рішення у справі № 200/8807/20-а, є підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами постановлений з порушенням п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України. Вирішальним для задоволення вимог у справі про стягнення середнього заробітку слугував саме факт затримки виконання відповідачем рішення суду негайно, що фактично є певною мірою відповідальності роботодавця, встановлена законодавцем за недотримання, ст. 129-1 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС, ст. 236 КЗпП України. Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 після видання наказу про поновлення на посаді продовжував працювати де-юре до 01.10.2023 року, тобто до дня скасування судових рішень про поновлення на посаді, отже ніхто за цей період не має права стягнути з позивача його заробітну плату. На думку апелянта, необхідно врахувати висновки Пленуму Верховного суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та р. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами». Логічним є висновок, що незалежно від результату перегляду рішення про поновлення на посаді в апеляційному чи касаційному порядку воно підлягало безумовному виконанню, а ОСОБА_1 за цей час мав право отримувати заробітну плату. Усталеною є практика Верховного Суду, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). При цьому, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами (постанова КАС/ВС від 05.01.2021 року у справі № 805/4341/16-а). Постановою ВС у справі № 200/8807/20-а не встановлені факти, які б спростовували факт затримки виконання прокуратурою протягом 115 днів рішення суду про поновлення на посаді, отже висновок суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог процесуального права. Судом першої інстанції не зазначено, який факт встановлено постановою ВС, що існував на момент постановлення рішення у цій справі, однак він не був відомий ані заявнику ані суду, бо саме по собі скасування судового рішення та постановлення протилежного за змістом не свідчить про безумовне існування нововиявленої обставини. Також, заявник вважає, що Донецька обласна прокуратура звернулася з пропуском строку зі заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, без поважних причин. Постанова Верховного суду від 01.12.2022 року у справі № 200/8807/20-а набрала законної сили з дати її прийняття, у зв`язку з чим строк для подання даної заяви становив до 01.01.2023 року, Донецька обласна прокуратура звернулася до суду з заявою 31.01.2023 року. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду про відкриття провадження за нововиявленими обставинами від 1 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 суд визнав поважними причини пропуску заявником, визначеного процесуального строку, бо Донецька обласна прокуратура зазначила, що її представник не був присутнім в судовому засіданні у Верховному суді 1 грудня 2022 року, у зв`язку з чим не був обізнаний про прийняте судом рішення. Постанову Верховного суду від 1 грудня 2022 року відповідач отримав засобами поштового зв`язку 16 грудня 2022 року. Відповідач вказував на те, що ракетні удари країни-агресора по об`єктам енергетичної інфраструктури України призвели до того, що наразі майже по всій країні обмежено електропостачання не тільки в домівках, а й у державних установах. Також, на всій території України введено режим економії електроенергії внаслідок пошкодження та руйнації критичної інфраструктури генеруючих та розподільчих об`єктів енергетики, та пов`язаними з цим плановими віяловими та позаплановими відключеннями електроживлення. Однак, з матеріалів справи вбачається, що жодного доказу на підтвердження поважності причин прокуратурою не надано. Щодо неприсутності представника під час розгляду справи в Верховному суді апелянт зазначив, що представник від прокуратури Бублієв Д.О. надавав суду підтвердження своїх повноважень від всіх відповідачів, однак у колегії виникли питання щодо правильності оформлення повноважень представника, тому в постанові зазначено, що він є представником лише Офісу Генерального прокурора. Донецька обласна прокуратура має зв`язок з представниками в Верховному Суді, отже надала неправдиві відомості суду, що її представник не знав про наявність постанови ВС. Навіть, якщо не врахувати вищезазначені обставини за правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. З початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства (пункту 6 статті 18 КАС України) адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Повний текст постанови ВС від 01.12.2023 року у справі № 200/8807/20-а надіслано учасникам справи через систему «Електронний суд» 09.12.2023 року, а отже і доставлено прокуратурі 09.12.2023 року, однак судом першої інстанції ці обставини не перевірялися. Доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи є належним доказом отримання повного тексту судового рішення, отже строк на звернення до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розпочався не пізніше 10.12.2022 року. Прокуратура є державним органом, повинна перевіряти електронну пошту кожного дня, проте заявник скористався своїм процесуальним правом на звернення до суду через 51 день після отримання копії судового рішення. Посилання, що в країні війна, є відключення світла та перебої з інтернетом не є поважною, непереборною причиною, яка унеможливлювала суб`єкту владних повноважень протягом 51 дня звернутися до суду, бо відключень світла та інтернету більше ніж на добу в м. Дніпро не було. Представником позивача також подано апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду від 10.02.2023 року про відстрочення виконання рішення суду скасувати, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апелянт вважає, що суд першої інстанції спочатку скасував своє ж рішення та відмовив в задоволенні позовних вимог позивача, а потім встановив наявність виняткових обставин, які зумовлюють виникнення підстав для відстрочення виконання рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зважаючи, що один і той же суд видає виконавчі документи, і прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, підстав для відстрочення виконання рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог немає, отже ухвала суду не відповідає вимогам статті 242 КАС України. Сторонами надані додаткові письмові пояснення на підтримання доводів своїх позицій. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчив доводи апеляційних скарг, додаткових письмових пояснень, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного. У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дванадцятої кадрової комісії, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»; визнання протиправним та скасування наказу прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення Дванадцятої кадрової комісії № 10; поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області в Донецькій обласній прокуратурі з 05 вересня 2020 року; стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня 2020 року без урахування обов`язкових відрахувань; також, позивач просив суд звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Рішеням Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»; - визнано протиправним та скасовано наказ прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення Дванадцятої кадрової комісії № 10; - зобов`язано Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року; - стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 5 вересня 2020 року по 4 березня 2021 року в сумі 122077,50 грн; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Постановою апеляційного суду від 21 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а - змінено: в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а виключено слова «та органів прокуратури Донецької області»; в іншій частині рішення суду залишено без змін. Позивач 18 серпня 2021 року звернувся до керівника Донецької обласної прокуратури з заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року та поновити його на посаді. 20 серпня 2021 року виконувач обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури видав наказ № 2238-к, яким: - скасував наказ прокурора Донецької області № 870-к від 3 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та дотримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області; - поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року. Підставою для видання наказу від 20 серпня 2021 року № 2238-к слугували заява ОСОБА_1 , рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 200/8807/20-а та виконавчий лист. Спірні правовідносини у справі № 200/12008/21 виникли у зв`язку з тим, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу середній заробіток за час такої затримки. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з такого, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді виконано відповідачем 20 серпня 2021 року шляхом видання наказу № 2238-к, яким позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 5 вересня 2020 року. За таких обставин, враховуючи, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді в період з 5 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно не було виконано, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за вказаний період на підставі ст. 236 КЗпП України. Таким чином, підстава для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 200/12008/21 - невиконання Донецькою обласною прокуратурою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді в період з 5 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року. При цьому, постановою Верховного суду від 1 грудня 2022 року у справі №200/8807/20-а скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, справу № 200/8807/20-а направлено до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд (т. 1 а.с. 191-203). За ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 14 КАС України). Судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 361 КАС України). Згідно п. 3 ч. 2 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Таким чином, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. За своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору. Для визначених п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України нововиявлених обставин характерним є їх виникнення після ухвалення судового рішення, в основу якого було покладено інше судове рішення, яке існувало на час розгляду справи і про яке було відомо суду і всім учасникам судового процесу. У цьому випадку нововиявленою є обставина, яка полягає у скасуванні такого преюдиційного судового рішення. При вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбаченими п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, яке було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву. При цьому, що обов`язковою умовою для застосування п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, є скасування саме преюдиційного (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути) судового рішення. Підставою для висновку суду про несвоєчасне виконання Донецькою обласною прокуратурою рішення суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді слугувала наявність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді. За п. 2 ч. 4 ст. 268 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. За ч. ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. За ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Згідно ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. За ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Отже, за вимогами ч. 3 ст. 371 КАС УКраїни та ч. 7 ст. 235 КЗпП України, судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. При цьому, законодавець передбачив обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Отже, за ст. 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. З цих підстав суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 при первісному розгляді справи № 200/12008/21, згідно мотивувальної частини рішення від 20 грудня 2021 року. Правовою підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку слугували норми ст. 236 КЗпП України, якою передбачена відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення про поновлення на роботі. Апеляційний суд зазначає, що незалежно від результату перегляду рішення про поновлення на посаді в апеляційному чи касаційному порядку воно підлягало безумовному виконанню, а ОСОБА_1 за цей час мав право отримувати заробітну плату. Усталеною є практика Верховного суду, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). При цьому, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами (постанова КАС/ВС від 05.01.2021 року у справі № 805/4341/16-а). Апеляційний суд погоджує доводи апелянта, що постановою ВС у справі № 200/8807/20-а не встановлені факти, які б спростовували факт затримки виконання прокуратурою протягом 115 днів рішення суду про поновлення на посаді, отже висновок суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог процесуального права. Крім того, судом першої інстанції не зазначено, який факт встановлено постановою ВС, що існував на момент постановлення рішення у цій справі, однак він не був відомий ані заявнику ані суду, бо саме по собі скасування судового рішення та постановлення протилежного за змістом не свідчить про безумовне існування нововиявленої обставини. Отже, скасування постановою Верховного суду від 1 грудня 2022 року у справі № 200/8807/20-а рішень суддів першої та апеляційної інстанцій не є нововиявленою обставиною в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення заяви Донецької обласної прокуратури про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасування рішення суду від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21, з прийняттям нового про відмову у задоволені позову. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, внаслідок чого рішення суду від 10 лютого 2023 року підлягає скасуванню. Щодо строку звернення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 361 цього Кодексу - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Підставою для ухвалення Донецьким окружним адміністративним судом рішення від 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 стало несвоєчаснє виконання Донецькою обласною прокуратурою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а. При цьому, пункт. 3 ч. 1 ст. 363 КАС України пов`язує початок перебігу строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. В даному випадку рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року скасовано постановою Верховного суду від 1 грудня 2022 року, яке набрала законної сили 01 грудня 2022 року. Отже, перебіг тридцятиденного строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС, розпочався з 2 грудня 2022 року, сплинув 2 січня 2023 року. Донецька обласна прокуратура звернулася до суду з цією заявою засобами електронного зв`язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 30 січня 2023 року, тобто з пропуском строку, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 363 КАС України. За ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно п. 4 ч. 3 ст. 364 КАС України у разі пропуску строку на подання заяви до такої заяви додається клопотання про його поновлення. Як на час виникнення підстав для звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, так і на час звернення Донецької обласної прокуратури до суду з такою заявою триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану». Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Верховний суд в постанові від 27 січня 2023 року у справі № 580/2129/22 зазначив, що ведення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, Донецька обласна прокуратура зазначила, що її представник не був присутнім в судовому засіданні у Верховному суді 1 грудня 2022 року, у зв`язку з чим не був обізнаний про прийняте судом рішення. Постанову Верховного суду від 1 грудня 2022 року відповідач отримав засобами поштового зв`язку 16 грудня 2022 року. Крім того, ракетні удари країни-агресора по об`єктах енергетичної інфраструктури України призвели до того, що наразі майже по всій країні обмежено електропостачання не тільки в домівках, а й у державних установах. Також, на всій території України введено режим економії електроенергії внаслідок пошкодження та руйнації критичної інфраструктури генеруючих та розподільчих об`єктів енергетики, та пов`язаними з цим плановими віяловими та позаплановими відключеннями електроживлення. Загальновідомо, що масовані ракетні обстріли всієї території України російською федерацією, зокрема 5 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 14 січня 2023 року, призвели до ураження об`єктів критичної інфраструктури, тимчасових знеструмлень, зникненню або значному зниженню доступу до мережі Інтернет. У зв`язку з частими позаплановими відключеннями електроживлення та ракетними обстрілами, необхідністю проведення іншої роботи, пов`язаної з основною діяльністю в воєнних умовах, Донецька обласна прокуратура мала обмежену можливість своєчасно отримати відомості про результати розгляду справи з порталу Єдиного державного реєстру судових рішень або з Електронного суду. Відповідач вважає, що не допускав необ`єктивного зволікання з поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, пропущений строк не є значним і перегляд судового рішення не порушить принципу res judicata. Крім того, посилався на рекомендації Ради суддів України від 2 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема щодо виваженого підходу до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Оцінивши повідомлені відповідачем обставини, з урахуванням критеріїв, наведених Верховним судом в постанові від 27 січня 2023 року у справі № 580/2129/22, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що причини пропуску відповідачем строку, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 363 КАС, є поважними, тому цей строк підлягає поновленню. Щодо посилання представника відповідача на постанову ВП ВС від 08.02.2020 року у справі № 755/12623/19, то колегія суддів вважає за необхідне не застосовувати вказану правову позицію, оскільки відрізняються предмети позову. У справі, яку розглянуто касаційним судом предметом позову було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні в цивільних правовідносинах, а в цій справі - стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративних правовідносинах. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального, процесуального права, неправильно вирішив заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду. Щодо ухвали суду від 10 лютого 2023 року про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За ч.ч. 1, 3, 4 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку пов`язується з об`єктивними, непереборними, іншими словами, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Вказані обставини можуть мати як суб`єктивний так і об`єктивний характер, проте обов`язковою умовою є ускладнення виконання рішення суду або фактичне унеможливлення його виконання. Відстрочення чи розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. За правовим висновком Верховного суду в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 819/150/17 відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року за нововиявленими обставинами. Апеляційний суд зазначає, що в розумінні ст. 378 КАС України обставини, на які посилається заявник, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального, процесуального права, дійшов хибного висновку про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям рішення про відмову у задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду. Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 363-365, 368, 369, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Поляцько Олени Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 - задовольнити. Апеляційну скаргу Поляцько Олени Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 за заявою Донецької обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволені заяви Донецької обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Донецького окружного адміністративного суду 20 грудня 2021 року у справі № 200/12008/21 - відмовити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 200/12008/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - скасувати. У задоволені заяви Донецької обласної прокуратури про відстрочення виконання рішення суду у справі № 200/12008/21 - відмовити. Повний текст постанови складений 14 червня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко