Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4370/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4370/22 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Золотоніської міської ради, в якій позивач просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановлені позиваці статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення; - зобов`язати відповідача встановити позивачці статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що чоловік позивачки ОСОБА_2 мав статус особи ветерана війни - інваліда війни ІI групи, тому вважає, що на неї поширюється вимоги статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як на сина померлого ветерана війни. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради щодо відмови у встановлені ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї померлого ветерана війни відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати їй посвідчення встановленого зразка. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки Відповідно ст. 10 п.1 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на «сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів». Натомість, соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 19.10.1974. ОСОБА_2 був особою, якій встановлено статус інваліда ІІ групи через захворювання отримане в зв`язку з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕ- №007870*. Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 29.03.2021 №5040 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 25.08.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання їй статусу члена родини померлого (загиблого) ветерана війни та просила видати відповідне посвідчення. Відповідач розглянув вказане звернення позивачки та надав їй відповідь листом від 26.08.2022 №1861, в якій зазначив, що рішенням комісії позивачу відмовлено в наданні статусу члена сім`ї загиблого відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", так як соціальний захист дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 29.03.2021 №5040 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ. Оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_3 , тому вона має право на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 2 вищевказаного Закону, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Отже, до ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни. Частиною 1 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. При цьому зміст пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 свідчить, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 інваліда 2 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 11). Таким чином, ОСОБА_2 мав статус ветерана війни, відповідно до статті 7 Закону №3551-XII, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується Посвідченням учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорія 1 серії НОМЕР_4 , виданого 28.06.1996 (а.с. 10). Матеріали справи свідчать, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Золотоніської міської ради листом від 26.08.2022 № 1861 відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення «Член сім`ї померлого ветерана війни» згідно поданих документів (а.с. 6). В якості підстави для відмови зазначено, що, відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Крім того, повідомив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З даного приводу слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів З оглядку на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни. Згідно абз. 16 п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №3551-XІІ, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. У відповідності до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травням 1994 року № 302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого». Положеннями абзацу 2 пункту 7 зазначеного Положення встановлено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_2 , який належав до ветеранів війни, є особою, на яку, в порядку статті 10 Закону № 3551-XII, поширюється його чинність. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї померлого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення. Твердження апелянта про те, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за даних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є спеціальним законом щодо відносин пов`язаних з статусом ветеранів війни. Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_4 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, а також, зобов`язано відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення встановленого зразка. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан