Ухвала Велика Палата ВС № 990/80/23

УХВАЛА 13 червня 2023 року м. Київ Справа № 990/80/23 Провадження № 11-85заі23 Велика Палата Верховного Суду у складі: Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М.І. розглянув заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення коштів на відшкодування шкоди, і ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, в якому просив: - визнати протиправними та нечинними Закон України від 18 жовтня 2022 року №2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (далі - Закон №2689-ІХ) та Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» від 18 жовтня 2022 року №2690-ІХ (далі - Закон №2690-ІХ); - стягнути з Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 200 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної винесенням дискримінаційних Законів №2689-ІХ та №2690-ІХ. Вимоги мотивує тим, що вироком Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2004 року його засудили за статтями пунктами «а», «е» статті 93, частиною третьою статті 142, пунктами 1, 6, 13 частини другої статті 115, частиною третьою статті 146, частинами першою, другою статті 263, частиною четвертою статті 187; частиною першою статті 309, частиною третьою статті 353, частиною третьою статті 357, частиною першою статті 358 і застосуванням частини першої статті 70 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна (справа №1-14/4). Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05 квітня 2005 року змінила цей вирок, виключила з нього кваліфікацію за частиною третьою статті 353 Кримінального кодексу України й визнала його засудженим за сукупністю злочинів до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Верховна Рада України тим, що прийняла Закони №2689-ІХ та №2690-ІХ вчинила протиправно, бо вдалася до порушення його права, як особи засудженої до довічного позбавлення волі, та прав інших довічно ув`язнених в Україні, оскільки позбавила їх реалістичної перспективи для звільнення. Ці Закони прямо позбавляють його на пряме звернення до національного суду для перегляду покарання та зміни його на більш м`який вид. На думку позивача, новели чинного законодавства не відновлюють порушених права позивача, який відбуває покарання у виді довічного ув`язнення, і не дають законної надії на пом`якшення покарання, а лише роблять безперспективним звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, який вже відбув понад 22 роки позбавлення волі, навіть після фактичної його смерті. Для посилення слушності своєї позиції посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року у справі «Пєтухов проти України», яким встановлено, що покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні є покаранням без перспективи звільнення, що є порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 травня 2023 року на підставі пункту 1 частин першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати цю ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 надіслав заяву про забезпечення надання йому безоплатної правничої допомоги відповідно до частини третьої статті 16 КАС України. Відповідно до статті 16 цього Кодексу учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460-VI (далі - Закон № 3460) визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до статті 3 цього Закону, право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 61 передбачено, що до системи надання безоплатної правової допомоги належать: Координаційний центр з надання правової допомоги; суб`єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; суб`єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги. Відповідно до статті 13, безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, та включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 14 право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України, а також на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, окрім іншого мають особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі. Отже, позивач в розумінні вимог Закону № 3460 відноситься до категорії суб`єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Відповідно до статті 15 цього Закону суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Згідно з статтею 16 цього Закону Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги. Тобто Закон України «Про безоплатну правову допомогу» передбачає, що для отримання безоплатної вторинної допомоги особа повинна звернутись з відповідною заявою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Отже, ОСОБА_1 помилково адресував свою заяву про надання вторинної безоплатної допомоги Великій Палаті Верховного Суду. Попри це, помилку, якої припустився скаржник, можна виправити направленням його заяви до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тобто до тієї інституції, до якої за територіальною ознакою огляду він мав би звернутися первинно. Як вбачається з офіційного сайту Координаційного центру з надання правової допомоги, до регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області, до якого вправі звернутися за правовою допомогою, є Сумський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 8 частини першої статті 306 КАС України судд-доповідач під час підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання, необхідні для апеляційного розгляду справи. В аспекті встановлених передумов вважаю, що заяву про надання вторинної безоплатної допомоги потрібно направити до органу, який надає таку допомогу, аби таким чином забезпечити можливість скаржника скористатися правом на отримання вторинної правової допомоги. Керуючись статтею 16, частиною першою статті 306 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу»,

УХВАЛИВ: заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної правничої допомоги у справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення коштів на відшкодування шкоди передати для розгляду до Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Гриців